Поделиться Поделиться

Учасники страхових зобов'язань

Учасники страхового зобов'язання поділяються на дві групи: обов'язкові та факультативні (необов'язкові). Сторонами договору страхування (його обов'язковими учасниками) є страховик та страхувальник.

ЦК визначає страховика як юридичну особу, спеціально створену для здійснення страхової діяльності та яка одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги, яким мають відповідати страховики, встановлюються законом (ч. 1 ст. 984 ЦК).

Згідно до ст. 2 Закону страховиками визнаються фінансові установи2, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств чи товариств з додатковою відповідальністю і здійснюють страхову діяльність на підставі відповідної ліцензії. Слова "страховик", "страхова компанія", "страхова організація" та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Для набуття статусу страховика необхідне додержання встановлених чинним законодавством вимог. Так, страхова діяльність в Україні здійснюється, за незначними винятками, страховиками -резидентами України, які повинні мати у своєму складі не менше трьох учасників. З метою забезпечення платоспроможності страховика та виконання ним зобов'язань перед страхувальниками встановлюються значні обмеження відносно предмета діяльності страховика, видів страхування, мінімального розміру статутного капіталу та деякі інші. Так, предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Дозволяється виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових право-чинів, надання послуг (виконання робіт), коли це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика (ст. 2 Закону). Мінімальний розмір статутного капіталу страховика, котрий займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 мільйону євро, а страховика, котрий займається страхуванням життя, - 1,5 мільйона євро за валютним обмінним курсом валюти України2. При створенні страховика чи збільшенні зареєстрованого статутного капіталу статутний капітал має бути сплачений (за деяким винятком) виключно в грошовій формі1.

Окрім вищезазначених організаційно-правових форм, страховиками можуть бути також і суб'єкти публічного права (державні організації), проте тільки у випадках, прямо встановлених законодавством України. Названі страховики також створюються і діють згідно до Закону. Причому використання слів "державна", "національна" чи похідних від них у назві страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава.

Фізичні та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування (ст. 14 Закону)2, які не мають на меті одержання прибутку, і через те не є суб'єктами підприємницької діяльності. Товариство взаємного страхування є юридичною особою - страховиком, створеною з метою страхування ризиків своїх членів. Страхові відносини поміж названим товариством та його членами будуються на підставі укладеного договору страхування, в якому предмет страхування, страхові суми, порядок їх виплати та порядок внесення страхових платежів визначаються з урахуванням особливостей кожного члена товариства.

Для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, коли їх утворення не суперечить законодавству України, страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання з правами юридичної особи, які не є страховиками і не можуть займатися страховою діяльністю3 (ст. 13 Закону).

Другим обов'язковим учасником (стороною) страхового зобов'язання є страхувальник. Страхувальниками визнаються юридичні та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування чи є страхувальниками згідно до чинного законодавства (ч. 2 ст. 984 ЦК; ст. З Закону).

За винятком страховика та страхувальника, у страховому правовідношенні можуть брати участь також інші особи: вигодонабувачі, застраховані особи та страхові посередники.

Вигодонабувач - це юридична чи фізична особа, призначена страхувальником для одержання страхової виплати (ч. 2 ст. 985 ЦК).

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну чи юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, коли інше не встановлено договором страхування. Порядок призначення вигодонабувачів відрізняється залежно від того, призначається вигодонабувач за договором особистого страхування чи за договором іншим, ніж договір особистого страхування.

При укладенні договору особистого страхування призначення вигодонабувача здійснюється виключно за згодою застрахованої особи. Страхувальники мають право при укладенні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи вигодонабувачів для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, коли інше не передбачено договором. Вимога відносно обов'язкової згоди застрахованої особи при призначенні вигодонабувача (у разі, коли застрахована особа не є ні страхувальником, ні вигодонабувачем) визначається тим, що можливість одержання страхової виплати страхувальником чи вигодонабувачем обумовлюється настанням страхового випадку із застрахованою особою.

При укладенні договорів майнового страхування чи страхування відповідальності вигодонабувач може бути призначений чи змінений (до настання страхового випадку) на розсуд страхувальника. Проте в даному випадку не всі особи можуть бути вигодонабувачами, а лише ті, яким внаслідок настання страхового випадку будуть заподіяні збитки.

Договір страхування, яким передбачено призначення вигодонабувача, є договором на користь третьої особи (ст. 636 ЦК), котрий наділений певною специфікою (вигодонабувач наділяється, за винятком прав, також певними обов'язками, встановленими договором страхування). Коли вигодонабувач висловив намір скористатися своїм правом (чи виконав певні обов'язки за договором страхування), страхувальник не вправі його замінити.

Застрахованою особою є фізична особа, в житті якої може відбутися подія, яка викликає обов'язок страховика здійснити страхову виплату. Страхувальник вправі укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в разі досягнення нею певного віку чи настання іншого страхового випадку (ч. 1 ст. 985 ЦК). За загальним правилом страхування застрахованих осіб може мати місце лише за їх згодою, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством, через те що застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхова діяльність в Україні може провадитися також із залученням страхових посередників: страхових чи перестрахових брокерів та страхових агентів, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти.

Страхові брокери - юридичні чи фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди (договору) з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Перестрахові брокери - юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди (договору) із страховиком, котрий має потребу в перестрахуванні як перестрахувальник.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладенням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), у через те числі відносно врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою згідно із страхувальником чи перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом. Відносини страхового (перс-страхового) брокера з потенційним (майбутнім) страхувальником (перестрахувальником), які опосередковуються брокерською угодою, мають комісійний характер.

На відміну від страхових (перестрахових) брокерів, страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком. Страховими агентами можуть бути фізичні чи юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Так, наприклад, при здійсненні обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, на підставі агентського договору зі страховиком видає страховий поліс1. На території України допускається посередницька діяльність, за незначними винятками, з укладення договорів страхування лише зі страховиками-резидентами. З 16 травня 2013 р. у зв'язку зі вступом України до Світової організації торгівлі вказане обмеження втрачає чинність'.

← Предыдущая страница | Следующая страница →