Поделиться Поделиться

Масові заворушення (ст. 294 КК).

Суспільна небезпечність масових заворушень полягає у створенні небезпеки для життя і здоров'я громадян погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель чи споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї чи інших предметів, які використовувалися як зброя. Перебування у натовпі без участі у вчиненні вказаних вище суспільно небезпечних дій не утворює складу злочину.

Основним безпосередніми об'єктами злочину є громадський спокій. Додатковим обов'язковим об'єктом цього злочину залежно від конкретної форми його прояву - є життя і здоров'я особи, конституційні права людини і громадянина, відносини власності, відносини, що забезпечують нормальну роботу органів влади, правоохоронних органів, здійснення громадянами діяльності по охороні громадського порядку чи громадська безпека.

Предметом злочину, передбаченого ст. 294 КК, можуть бути будівлі та споруди, в яких безпосередньо працюють люди; приміщення (наприклад, приміщення пошти), де людей може не бути, проте від нормальної роботи апаратури, що в них міститься, залежить нормальна робота установи.

Потерпілим від злочину, передбаченого ст. 294 КК, можуть бути представники влади.

Об'єктивна сторона злочину полягає в двох формах: 1) організація масових заворушень, які призвели до насильства над особою, погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, опору представникам влади із застосуванням зброї чи інших предметів, які використовувалися як зброя; 2) активна участь у таких діях.

Масові заворушення - це завжди дії натовпу, котрий діє стихійно, хоча може бути й керованим цілком, чи в окремих частинах. Така юрба веде себе агресивно, її учасники вчиняють дії, які визнаються злочинами і в разі їх виконанні однією особою.

Тобто масові заворушення мають такі ознаки: 1) участь у них великої кількості людей; 2) дії юрби скеровано не проти окремого потерпілого (підприємства, організації, особи), а мають спрямованість проти існуючого правопорядку, що полягає в протистоянні законним органам державної влади, і зовнішнім проявом цього е насильство над людьми, погроми, підпали, знищення майна та інші дії вказані в диспозиції ст. 294 КК; 3) кількість учасників заворушення не обмежена, до них можуть приєднуватися інші учасники, а окремі від них відходити. Розглянемо конкретні форми вчинення цього злочину.

Організація масових заворушень - це дії, спрямовані на підшукування і підготовку осіб для участі в масових заворушеннях, а також керівництво натовпом, підбурювання до вчинення дій, які являють собою масові заворушення, провокаційні дії, вчинені з метою викликати відповідну поведінку великих груп людей.

Момент закінчення цього злочину не завжди чітко визначається у кримінально-правовій літературі. Даний злочин у формі організації масових заворушень вважатиметься закінченим, коли дії з організації масових заворушень призвели до вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 294 КК наслідків (окремі з них за змістом є діями) насильство над особою, погроми, підпали, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницьке виселення громадян, опір представникам влади із застосуванням зброї чи інших предметів, які використовувалися як зброя. При цьому закінчення складу злочину слід визначати залежно від форми вчинення злочину.

Активна участь у масових заворушеннях може вважатися закінченим складом злочину, коли настали наслідки (насильство над особою, погроми, підпали, знищення майна) чи вчинені дії (захоплення будівель чи споруд, насильницьке виселення громадян, опір представникам влади із застосуванням зброї чи інших предметів, які використовувалися як зброя).

Тобто склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 294 КК, за конструкцією дозволяється визначити як матеріально-формальний.

Коли фізичне насильство полягає в незаконному позбавленні волі, завданні побоїв чи ударів, заподіянні умисних легких, середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, у мордуванні, а психічне - у реальній погрозі заподіяння фізичного насильства відносно потерпілого чи його близьких, дії винної особи потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 294 КК.

У теорії кримінального права вважається, що групові бійки, які виникають, як правило, на грунті особистих образ, не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 294 КК, хоча і вчиняються натовпом та можуть супроводжуватися спричиненням тілесних ушкоджень та вбивствами.

Погроми - це виступи проти якоїсь групи населення, які супроводжуються руйнуванням і пограбуванням майна, насильницьким вигнанням людей, масовими вбивствами.

Підпали і знищення майна - це способи приведення майна у стан повної непридатності для використання чи його пошкодження.

Знищення майна - це приведення його у повну непридатність до використання за цільовим призначенням, воно перестає існувати чи повністю втрачає свою цінність.

Підпал - це знищення чи пошкодження майна вогнем, коли при цьому існувала загроза життю та здоров'ю людей чи загроза заподіяння значних матеріальних збитків.

Під захопленням будівель і споруд слід розуміти протиправний насильницький доступ у приміщення і його зайняття повністю чи частково з метою, перешкоджання чи унеможливлений їх використання законним власником чи користувачем за функціональним призначенням. Ознаками захоплення є: протиправне і незаконне проникнення в будівлі чи споруди; коли це унеможливлює використання їх за функціональним призначенням.

Під насильницьким виселенням громадян слід розуміти протиправне і незаконне позбавлення права проживати в наданому чи їх власному приватному житлі.

Поняття "опору представникам влади" викладене при аналізі кваліфікуючих обставин хуліганства, передбачених ч. 3 ст. 296 КК

Коли працівникам правоохоронних органів при виконанні ними службових обов'язків чиниться неозброєний опір, такі дії потрібно кваліфікувати за ст. 342 КК. Злісна непокора групи осіб законним вимогам представника влади кваліфікується лише за ст. 293 КК.

Активна участь у масових заворушеннях - це безпосередня участь осіб в насильстві над іншими громадянами, в погромах, підпалах, озброєному опорі представникам влади.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими видами масових заворушень є організація масових заворушень чи активна участь в них, коли дані дії призвели до загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Під загибеллю людей слід розуміти більш вузьке поняття - смерть двох і більше осіб. Коли завдається смерть через необережність одній особі під час масових заворушень, такі дії охоплюються іншими тяжкими наслідками й кваліфікуються за ч. 2 ст. 294 КК. Незважаючи на дещо штучний підхід до вирішення даної дискусійної правової оцінки, вважаємо його єдиним законним варіантом кваліфікації до усунення відповідної законодавчої прогалини. Під поняттям "інших тяжких наслідків" слід розуміти загибель однієї особи, спричинення матеріальної шкоди в особливо великих розмірах фізичним чи юридичним особам, дезорганізація роботи транспорту, підприємств, установ чи організацій, введення надзвичайного стану тощо.

При цьому ставлення винного до таких наслідків характеризується необережною формою вини: так, наприклад, особа передбачає можливість настання смерті потерпілого, проте легковажно розраховує запобігти настанню суспільно небезпечних наслідків.

← Предыдущая страница | Следующая страница →