Поделиться Поделиться

Головні покарання

1. Громадські роботи (ст. 56 КК) полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Це, наприклад, збирання сміття, озеленення вулиць і т. ін. Громадські роботи встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більш як 4 години на день.

2. Виправні роботи (ст. 57 КК) застосовуються до особи за місцем роботи на строк, визначений за вироком суду, з відрахуванням у доход держави відповідного відсотка її заробітку (від 10 до 20 % заробітку). Виправні роботи призначаються на строк від 6 місяців до 2 років.

3. Службові обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК) за своїм змістом являють виправні роботи, які застосовуються з урахуванням того, що засуджений є військовослужбовцем. Це покарання призначається на строк від 6 місяців до 2 років з відрахуванням у доход держави від 10 до 20 % грошового забезпечення, одержуваного засудженим.

4. Арешт (ст. 60 КК) виражається в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від 1 до 6 місяців. Військовослужбовці відбувають це покарання на гауптвахті.

5. Обмеження волі (ст. 61 КК) полягає в утриманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Це покарання призначається на строк від 1 до 5 років.

Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 62 КК) є спеціальним покаранням і може застосовуватися лише до військовослужбовців строкової служби. Воно полягає в примусовому направленні на встановлений у вироку суду строк в особливу військову частину - дисциплінарний батальйон, призначений для відбування покарання військовослужбовцями, які вчинили злочин під час проходження ними строкової військової служби.

Позбавлення волі на певний строк (ст. 63 КК) - це покарання, що полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його у кримінально-виконавчі установи на певний строк, зазначений у вироку суду. Позбавлення волі є основним покаранням і застосовується за вчинення злочинів, що становлять значну тяжкість.

Позбавлення волі встановлюється на строк від 1 до 15 років і відбувається в колоніях різного виду і режиму. Вид і режим відбування позбавлення волі визначаються адміністрацією кримінально-виконавчої установи. Позбавлення волі у вигляді тюремного ув'язнення КК не передбачає.

Довічне позбавлення волі (ст. 64 КК) може бути застосоване за вчинення особливо тяжких злочинів, коли це спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини КК і за умови, коли суд визнає неможливим застосування до засудженого позбавлення волі на певний строк. У санкціях статей Особливої частини КК довічне позбавлення волі передбачено лише за злочини, пов'язані з умисним вбивством при особливо обтяжуючих обставинах. Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину чи на момент постановлення вироку.

Актом помилування довічне позбавлення волі може бути замінено позбавленням волі на строк не менше 25 років (ст. 87 КК).

Додаткові покарання

1. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу (ст. 54 КК) призначається лише при засудженні особиза тяжкий чи особливо тяжкий злочин. Це покарання є безстроковим.

2. Конфіскація майна (ст. 59 КК) полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього чи частини майна, яке є особистою власністю засудженого. Конфіскація майна може призначатися за тяжкі і особливо тяжкі корисливі злочини лише як додаткове покарання і тільки у випадках, прямо передбачених у санкції статті.

Закон розрізняє два види конфіскації майна: а) повну конфіскацію, яка виражається у вилученні всього майна, що належить засудженому, і б) часткову конфіскацію, яка полягає у вилученні зазначеної у вироку суду частини майна.

Покарання, що можуть призначатися і як головні, і як додаткові

1. Штраф (ст. 53 КК) згідно до закону є грошовим стягненням, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК. Штраф може призначатися як основне, так і додаткове покарання лише у випадках, коли його передбачено у санкції статті КК.

Стаття 53 передбачає межі штрафу. Він встановлюється в межах від ЗО до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ст. 55 КК) може призначатися на строк від 2 до 5 років як основне і на строк від одного до трьох років - як додаткове покарання. Це покарання застосовується в тих випадках, коли за характером вчинення винним службових злочинів чи при занятті певною діяльністю суд визнає неможливим збереження за ним права обіймати дані посади чи права займатися відповідною діяльністю.

← Предыдущая страница | Следующая страница →