Поделиться Поделиться

Стаття 31. Оплата вчинюваних нотаріальних дій

Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю поміж нотаріусом та громадянином чи юридичною особою.

Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не відносять до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домовленістю сторін.

На відміну від державних нотаріусів, які, вчиняючи нотаріальні дії, стягують державне мито (див. коментар до ст. 19 Закону України "Про нотаріат"), приватні нотаріуси справляють плату (відносно державних нотаріусів законодавець застосовує формулювання "стягують державне мито", а відносно приватних - "справляють плату"). Дієслова "стягувати" і "справляти" (рос. взыскивать и взымать) є схожими за значенням. Зокрема, "справляти" означає збирати, брати (податки, штрафи і т. д.); стягувати1, а "стягнути" - примусити заплатити, вимагати, отримати з кого-небудь примусовим шляхом2. Тобто зазначені дієслова є подібними за смисловим значенням, через те дозволяється застосовувати відносно приватних нотаріусів вираз "стягують", а відносно державних - "справляють". Як бачимо, зміст вищенаведених дієслів передбачає наявність певного примусу. У правовідносинах, що складаються у сфері нотаріальної діяльності, які не містять у собі ознак примусу, це інтерпретується у форму обов'язковості вчинення певних дій. Так, стягнення плати приватним нотаріусом є його обов'язком, а не правом (див. коментар до ст. 4 Закону України "Про нотаріат"), так само як стягнення державного мита державним нотаріусом.

Проте, коли ставки державного мита є чітко визначеними, то розмір плати приватному нотаріусу визначається на розсуд нотаріуса та особи, яка до нього звернулася (за їх спільною домовленістю). Разом з тим мінімальна межа розміру плати приватному нотаріусу також пов'язується законодавцем із визначеними ставками державного мита. Згідно з п. З глави 16 частини І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю поміж приватним нотаріусом та фізичною чи юридичною особою, проте не меншу від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії. Таким чином, мінімальний розмір плати за кожну нотаріальну дію чітко встановлений на законодавчому рівні. При цьому законом не передбачено будь-яких обмежень її максимального розміру.

З огляду на це положення виникає питання практичної можливості притягнення приватного нотаріуса до відповідальності за отримання неправомірної вигоди (див. коментар до ст. 27 Закону України "Про нотаріат"). Відносно оплати додаткових послуг правового характеру чинне законодавство не передбачає жодних обмежень відносно визначення розміру їх оплати, що відбувається згідно з домовленістю нотаріуса та особи, яка до нього звернулася. Слід також зазначити, що отримання плати за консультації, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, є правом, а не обов'язком нотаріуса (див. коментар до ст. 4 Закону України "Про нотаріат").

За винятком того, згідно з положеннями ст. 4 Закону України "Про нотаріат" нотаріус має право також на отримання плати за надання додаткових інформаційно-технічних послуг. Питання розміру їх оплати не врегульовано взагалі. На нашу думку, враховуючи, що надання такого виду послуг (наприклад, роздрукування тексту, копіювання документів тощо) відбувається за розсудом нотаріуса, а через те основується на засадах диспозитивності, розмір їх оплати також визначається за домовленістю поміж нотаріусом та особою, яка звернулася до нього.

Варто зазначити, що в окремих випадках особа, яка звернулася до нотаріуса, зобов'язана нести додаткові витрати, які не відносять до плати за вчинення нотаріальної дії, проте без яких нотаріальна дія не може бути вчинена (наприклад, витрати на проведення експертизи документа, витрати, пов'язані з передачею заяви поштою, тощо).

← Предыдущая страница | Следующая страница →