Поделиться Поделиться

МАЙБУТНЄ ЄВРОПИ

Вступ

Незалежно від рівня розвитку, якого досягне Співтовариство, одним із незаперечних коментарів відносно його майбутнього буде те, що Співтовариство "стоїть на перехресті Європи". Коли розглядається майбутнє Європейського Союзу, саме це породжує постійні сподівання на безмежний розвиток, які ніколи цілком не були реалізовані та надто далекі від пояснення невизначеності і які заволоділи думками багатьох людей, навіть достатньо обізнаних в європейських справах. Так само, як кожний наступний міністр фінансів запевняв відповідний електорат, що економічне диво вже зовсім близько, європейським громадянам повідомлялось, що саме наступна значна подія - будь то прямі вибори до Європейського Парламенту, прийняття Єдиного європейського акта, приєднання нової держави-члена чи перспектива створення Економічного та валютного союзу - є визначним моментом в історії Європейського Союзу. Однак невдовзі з'являлись розчарування і цинізм та зникала зацікавленість.

Проте історія вчить нас, що нормою в кожній сфері сподівань людства скоріше є поступові зміни, ніж драматичні миттєві перетворення. Це особливо правильно відносно Європейського Союзу. Розглядаючи історичний розвиток Співтовариства, котрий показано в розд. 1, доволі важко точно визначити події та удосконалення, що фундаментально змінювали Співтовариство. Наприклад, згадаймо наслідки Єдиного європейського акта і програму створення єдиного ринку, яка визначила 31 грудня 1992 р. як найважливішу дату в історії Співтовариства. Зміни, які передбачалися і в засобах масової інформації, і серед політичних коментаторів, завжди-таки виявились доволі приголомшливими. Однак і через п'ять років після згаданої дати Співтовариство не дуже відрізнялось від того, що було десять років через те. Навряд чи 300 директив, більшість з яких стосувалися технічних питань, змінили б вигляд Співтовариства на інший від того, котрий ми знали раніше. Таким чином, буде перебільшенням стверджувати, що події 1992 р. були надто сміливим прогнозом.

Саме в такому світлі автор даної книги хоче розглянути різноманітні перспективи, пропозиції та проекти, які висуваються з метою вирішення великої кількості складних проблем, що зараз постають перед Європейським Союзом. Коли вони будуть реалізовані, то, без сумніву, додадуть нових вимірів організації, проте навряд чи визначать її остаточний вигляд і долю. Головними проблемами, на які політики Європейського Союзу наражаються, є такі: питання поглиблення інтеграції; проблема розширення інтеграції; збільшення кількості членів; перспектива багато швидкісної Європи; дефіцит демократи в прийнятті рішень у Співтоваристві; баланс повноважень Співтовариства та його держав-членів і майбутнє самих інституцій Європейського Союзу. Кожне з цих питань буде розглянуто окремо.

Поглиблення інтеграції

Немає жодного сумніву стосовно того, що результатом багатьох нещодавніх основоположних документів було поглиблення економічної інтеграції. Даний процес розпочався з прийняття Єдиного європейського акта і вимог до держав-членів, які полягали в через те, що вони мали утримувати показники ПДВ у певних межах. Однак саме ДЄС надав основних стимулів для дій у цьому напрямку. Перспектива створення Економічного та валютного союзу (ЕВС) сприяла через те, що економічна політика держав-членів стала більше, ніж раніше, залежати від цілей та рішень Співтовариства. Іншими прикладами інтеграції були ініціативи стосовно економічного та соціального згуртування, розвиток промисловості, досліджень та технологій, а також збільшення кількості та якості досліджень.

Зі швидким наближенням кінцевої дати створення ЄВС завжди частіше поставало питання, чи має ця подія стати останнім кроком, на певний період, у поглибленні економічної інтеграції чи слід використати її як імпульс для запровадження нових ініціатив у цьому напрямку. Прибічники першого погляду стверджували, що певний рівень поглиблення інтеграції, котрий громадськість може сприймати; до того ж, принцип субсидіарності (див. с. 127) означає, що політики Співтовариства мають бути навіть більш обережними, ніж раніше, розпочинаючи інтеграцію в нових сферах Ті, хто відстоював подальшу інтеграцію, вказували на небезпеку згаяти момент. Згадувалася загальновживана метафора, яка поступово стає доволі відомою фразою, коли європейський потяг відійде від станції, йому не дозволяється дозволяти зупинятися; така зупинка означатиме виникнення ризику самозадоволення досягнутими результатами і, зрештою, призведе до "Євросклерозу".

Автор даної книги має двояке ставлення до даної проблеми, серцем схиляючись до першого аргументу, а розумом - до другого. На думку автора, коли ЕВС буде реалізовано згідно до встановленого графіка, то інші аспекти економічної інтеграції здійснюватимуться як його природне продовження. Зокрема, це стосується політики впровадження облікових ставок. Взаємозв'язок поміж валютною політикою та обліковими ставками є достатньо задокументованим, і як тільки євро стане єдиною валютою Європейського Союзу, з'являться вимоги відносно встановлення облікових ставок виключно Європейським центральним банком. Це доволі ймовірно через лефляпійну політику, на якій збудовано ЕВС і яка станс кістяком Європейського центрального банку. Враховуючи, що вплив національних облікових ставок на євро буде значно меншим, ніж їхній вплив на національні валюти, політики держав-членів могли б спокуситися зменшити облікові ставки і "віддатися на волю євро". За таких обставин заклики відносно впровадження єдиних для Європейського Союзу облікових ставок стануть майже беззаперечними.

Розум визнає неминучість поглиблення інтеграції; серце залишається категорично проти. Є межа, до якої інтеграція може позитивно сприйматися громадськістю. Коли цю межу перетнути, колись буде досягнуто критичної точки. Здебільшого це можливе, коли люди зрозуміють, що головні проблеми, які існують на даний момент в Європі - безробіття, зростання розриву поміж життєвим рівнем бідних та багатих верств населення, погіршення стану навколишнього середовища - не вирішені за допомогою процесів поглиблення інтеграції. Скоріше за завжди це призведе до негативної реакції не тільки відносно процесів економічної інтеграції, а й відносно самого поняття європейського співробітництва.

Проблема поглиблення інтеграції також спричиняє появу негараздів, коли йдеться про розгляд перспектив відносно розширення інтеграції Співтовариства. Більш детально ми розглянемо це питання нижче.

← Предыдущая страница | Следующая страница →