Поделиться Поделиться

Особливості діяльності міліції громадської безпеки відносно розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення у сфері дозвільної системи

Організація діяльності міліції громадської безпеки у сфері здійснення дозвільної системи

Органи внутрішніх справ України відіграють провідну роль у здійсненні дозвільної системи в Україні. їхні повноваження визначаються різними нормативними актами. Для аналізу адміністративно-юрисдикційної діяльності міліції у сфері дозвільної системи доцільно поділити цю сферу на декілька галузей, якими опікуються певні служби та підрозділи міліції.

Першою такою галуззю є питання забезпечення контролю за обігом зброї в Україні та видавання дозволів на користування нею. Діяльність органів внутрішніх справ України регламентується наказами МВС України "Про затвердження положення про порядок придбання, видачі, обліку, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до них, спеціальних засобів індивідуального захисту працівниками судів і правоохоронних органів, а також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 24 липня 1996 р. № 523 та "Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів" від 2) серпня 1998 р. №622.

Зазначені нормативні акти встановлюють обсяги компетенції органів внутрішніх справ України відносно питань контролю за зброєю, яка є в населення, її зберіганням, носінням та використанням.

Слід зазначити, що адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ України у сфері дозвільної системи є різноманітною і спрямована на встановлення державного контролю за окремими правовідносинами, які впливають як на стан громадського порядку та громадської безпеки, так і на інші аспекти роботи державних органів.

Процеси демократизації суспільства в Україні, рівність різних форм власності посилюють підприємницьку активність відносно здійснення різних видів діяльності, у через те числі виробництв, робіт і послуг, які пов'язані з використанням потенційно небезпечних технологій, предметів і речовин та потребують відповідного правового регулювання й контролю.

Зазначені проблеми порушено у працях В. А. Гуменюка, С. М. Гусарова, І. Г. Кириченка, С. В. Лихачова, Г. Г. Месхі, Д. В. Осінцева, С. Д. Подлінєва та інших, проте сучасні питання дозвільної системи з урахуванням світового досвіду не розглядалися. Відразу зауважимо, що у зв'язку з розмаїттям об'єктів, на які поширюються правила дозвільної системи, на наш погляд, слід акцентувати увагу на комплексному аналізі одного з аспектів дозвільної системи, котрий стосується порядку видачі дозволів на придбання та виготовлення зброї, боєприпасів, вибухових речовин, зберігання сильнодіючих отруйних, наркотичних та радіоактивних речовин, функціонування поліграфічного та розмножувального обладнання.

Законодавство України передбачає особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку та використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій згідно до Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 р. та інших нормативно-правових актів, що визначають основи дозвільної системи, яка є одним з головних адміністративно-правових засобів забезпечення суспільної безпеки і порядку.

Як специфічний вид виконавчо-розпорядчої діяльності дозвільна система безпосередньо виявляється у різних формах і здійснюється різними органами державної виконавчої влади. Кожен з таких органів у межах своєї компетенції наділяється правом адміністративно-юрисдикційної діяльності із застосуванням тих чи інших форм і методів державного управління для впровадження в життя приписів норм, які її утворюють. Разом з тим є багато проблем, що виникають у процесі діяльності із забезпечення функціонування дозвільної системи, зумовлених організаційними недоліками та недосконалістю законодавства.

Нині контроль за дотриманням установленого порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання зброї громадянами та юридичними особами здійснює Міністерство внутрішніх справ України. Зазначена функція реалізовується на підставі Закону України "Про міліцію", а також інших нормативно-правових актів. Для впровадження дозвільної системи у структурі міністерства створено спеціальний підрозділ, котрий діє згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про дозвільну систему" від 12 жовтня 1992 р. № 576. Відділ дозвільної системи, ліцензування та державного охоронного нагляду ДГБ МВС України організовує роботу місцевих структур ОВС.

Відповідну систему контролю за обігом зброї мають країни Європи та Америки, хоча ступінь дозволу на користування зброєю в них різниться. У США, скажімо, це право передбачене Конституцією, і ледь не кожний громадянин може володіти зброєю, а поліція контролює лише реалізацію, тобто продаж зброї. У Великобританії це право має певні обмеження, які наявні також у ФРН та Японії.

Головним завданням органів внутрішніх справ України є запобігання вчиненню злочинів з використанням зброї, через те видання дозволів е тим важелем, котрий впливає на цю ситуацію. Практичні питання видачі дозволів, контролю за населенням, яке володіє зброєю, вилучення зброї вирішують працівники органів внутрішніх справ, що працюють у службах дозвільної системи, службі дільничних інспекторів міліції та інших підрозділах МВС України. Адміністративно-юрисдикційна діяльність перелічених підрозділів будується на суворому дотриманні законності, на чинних правових нормах, що стосуються питань дозвільної системи.

Посадові особи, які працюють у службі дозвільної системи, здійснюють контроль за дотриманням установлених правил і в разі порушень дають припис керівникам підприємств та установ, попереджають громадян. Коли їхні зауваження не беруться до уваги, то посадові особи складають протокол і передають матеріали для притягнення винних до відповідальності.

На етапі реформування діяльності органів виконавчої влади, спрямованої на забезпечення правопорядку, громадської безпеки, прав і законних інтересів громадян, великого теоретичного та практичного значення набуває усвідомлення сутності, призначення та меж функціонування дозвільної системи. Особливо актуальним воно є для України на сучасному етапі трансформації теорії та практики адміністративного права й адміністративної діяльності. Це стосується забезпечення прав і свобод людини, кардинальних змін у правовому регулюванні відносин поміж особою та державою в напрямі розширення зон адміністративної свободи громадян у цілому та у сфері громадської безпеки і дозвільної системи зокрема.

Необхідно зазначити, що у правовій літературі часто використовують термін "дозвільна система", проте єдиного погляду на його визначення немає.

Як зазначалося раніше, дозвільна система регулює коло суспільних відносин відносно особливого порядку обігу спеціально визначених предметів, матеріалів, речовин і засобів, безконтрольне використання яких може заподіяти шкоду державі й особі, а також особливий порядок відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій і контроль з боку держави за дотриманням зазначеного порядку. Таку думку протягом 1950-1970-х році. висловлювали вчені-адміністративісти: М. І. Єропкін, Ю. М. Козлов, А. Є. Луньов та ін. Зокрема, А. С. Луньов під дозвільною системою мав на увазі сукупність правил, які регулюють порядок виробництва, придбання, використання, зберігання, збуту та перевезення деяких предметів і речовин, а також порядок відкриття та функціонування деяких підприємств. Під цими предметами та речовинами він розумів зброю, боєприпаси, печатки та штампи, розмножувальні апарати, сильнодіючі отруйні речовини, а також підприємства, установи й організації з їх виготовлення, збуту, зберігання, перевезення тощо. М. І. Єропкін та Ю. М. Козлов, конкретизуючи це визначення, висловили думку, що під дозвільною системою слід розуміти сукупність установлених державою правил, які регулюють порядок виготовлення, збуту, придбання і використання зброї, боєприпасів і вибухових речовин, порядок відкриття і функціонування штемпельно-граверних, збройно-ремонтних майстерень, тирів, виготовлення печаток і штампів, порядок зберігання та перевезення отруйних і деяких інших речовин.

Аналогічної думки відносно поняття дозвільної системи дотримуються В. П. Сальников і С. Д. Подлінєв, доповнюючи це поняття окремими видами підприємницької діяльності, які потребують ліцензування. Наприклад, до таких відносять приватна детективна діяльність, функціонування ліцензійних охоронно-розшукових формувань і підприємств з особливими статутними завданнями тощо. До цього слід додати дії органів державної влади відносно видачі різноманітних дозволів, які не пов'язані зі зброєю та небезпечними предметами, проте певною мірою впливають на стан громадської безпеки (наприклад, дозвіл на перевезення негабаритних вантажів, використання спеціальних пристроїв).

Безперечно, дозвільна система, якому здійснюють органи внутрішніх справ, є важливим засобом режимно-правового забезпечення інтересів держави у сфері охорони громадського порядку, громадської безпеки, охорони прав і законних Інтересів громадян, запобігання злочинам та іншим правопорушенням. Проте таке тлумачення, як вважає І. Г. Кириченко, призводить до неправильного визначення дозвільної системи у цілому як виключної форми діяльності державного апарату управління.

Адміністративно-правові відносини у дозвільній системі умовно дозволяється поділити на три групи. Це відносини, які виникають у сфері:

- обігу спеціально визначених предметів, матеріалів, речовин і засобів, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій, передбачених Положенням про дозвільну систему;

- господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню згідно з вимогами Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";

- інших дій (видів діяльності), які згідно до чинного законодавства України передбачають обов'язкове отримання фізичними та юридичними особами дозволів (візи, акта, посвідчення, договору) на їх здійснення.

Таким чином, не дозволяється не погодитись з визначенням С. М. Гусарова, котрий під дозвільною системою в широкому розумінні вважає врегульований нормами адміністративного права порядок, котрий передбачає обов'язкове отримання в органах виконавчої влади чи спеціально уповноважених виконавчих органах рад дозволу на здійснення дій згідно до встановленого порядку обігу спеціально визначених предметів, матеріалів, речовин і засобів, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій; провадження зазначеного в них виду господарської діяльності; а також здійснення інших дій (видів діяльності), для чого за чинним законодавством України передбачається обов'язкове отримання фізичними та юридичними особами дозволів протягом установленого строку за умови виконання ними дозвільних правил.

Серед проблем організаційно-правового забезпечення громадської безпеки, у через те числі за допомогою дозвільної системи в державному управлінні, проблема правового забезпечення є пріоритетною.

Без систематизації та стандартизації дозвільної системи держава не може ефективно здійснювати функцію охорони суспільної безпеки і порядку, а громадяни істотно обмежуються відносно можливості реалізації конституційного права на захист своїх інтересів.

Нині виникла об'єктивна потреба в систематизації законодавства України у сфері здійснення дозвільної системи шляхом її реформування, а саме:

1) чіткого визначення предметів та об'єктів дозвільної системи, її принципів;

2) перегляду системи органів, які здійснюють дозвільну систему, законодавчого закріплення їх вичерпного переліку та правового статусу;

3) удосконалення механізму захисту прав осіб, які звертаються в органи дозвільної системи, тощо.

Зазначені напрями реформування дозвільної системи можуть розглядатись як елементи загальних стандартів, єдиних для всієї системи державних органів, що здійснюють дозвільну систему. їх доцільно було б закріпити в Законі України "Про дозвільну систему". У ньому також слід висвітлити питання, пов'язані з організацією та здійсненням дозвільної системи органами місцевого самоврядування і місцевими органами державної виконавчої влади.

Так, Ю. Сахно зазначає, що негайного врегулювання потребують і питання обігу зброї в Україні. Доводиться констатувати, що правова регламентація даної ділянки суспільних відносин у нашій державі не відповідає вимогам часу і містить безліч прогалин. Чинним законодавством зовсім не враховані питання відносно існування та обігу в Україні зброї, яка має культурну цінність: антикварної, меморіальної, художньої тощо. Є окремі види зброї, які взагалі не дозволяється зарахувати до жодної з категорій, установлених наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 р. Це свідчить про те, що класифікація зброї за техніко-криміналістичним критерієм і цільовим призначенням, наведена у згаданому наказі, є не зовсім вдалою.

Доцільно поряд із визначеними критеріями використовувати критерій ступеня вражаючих властивостей зброї та його небезпеки для життя і здоров'я людини. За цим критерієм пропонується розділити зброю на три групи: приголомшуючу, травматичну і смертельну Така класифікація дозволить охопити всі існуючі види зброї та диференціювати застосування кримінально-правових і адміністративно-правових санкцій.

Вирішити усі дані проблеми дозволяється шляхом ухвалення Закону України "Про обіг зброї невійськового призначення", проект якого перебуває у Верховній Раді України. У зазначеному законопроекті передбачається наділити органи внутрішніх справ додатковими адміністративно-юрисдикційними повноваженнями.

У своєму дослідженні В. А. Гуменюк, аналізуючи зарубіжний досвід правового регулювання обігу зброї в суспільстві (США, Німеччина, Росія, Молдова, Словаччина та ін.), зазначає, що більшість розвинених держав надали своїм громадянам право на володіння короткоствольною вогнепальною зброєю (пістолетами та револьверами). Разом з тим під час вирішення питання про право володіння такою зброєю враховуються особливості соціально-політичного та економічного розвитку певної держави та менталітет окремих груп її населення. Розглядаючи можливість легалізації короткоствольної вогнепальної зброї в Україні, слід урахувати складний стан економіки, соціальне напруження в державі, доцільно передбачити перехідний період від повної заборони до легалізації у цивільному обігу пістолетів та револьверів окремим категоріям населення. Необхідно надати право на володіння короткоствольною вогнепальною зброєю передусім працівникам правоохоронних органів, охоронних структур банків, підприємств та інших об'єктів, а вже потім, за необхідності, й іншим категоріям громадян.

На основі дослідження чинного законодавства та практики діяльності органів внутрішніх справ з вирішення питань дозвільної системи відносно зброї та спеціальних засобів індивідуального захисту доцільно розробити провідні напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин у цій сфері. Такими напрямами, зокрема, є:

- удосконалення чинного законодавства та інших нормативних актів, що регламентують обіг зброї і спеціальних засобів індивідуального захисту в Україні;

- підготовка і прийняття нових законодавчих актів відносно обігу зброї;

- удосконалення механізму адміністративно-правового регулювання у цій сфері у цілому;

- наділення додатковими адміністративно-юрисдикційними повноваженнями суб'єктів дозвільної системи.

Об'єктом дозвільної системи є дії, діяльність, поведінка людей, оскільки без них жодні адміністративно-правові відносини не можуть реалізуватися (у через те числі й у сфері дозвільної системи). їх здійснення означає виконання обов'язків та реалізацію права, яке передбачене для сторін дозвільних правовідносин. Речі, речовини в адміністративно-правових відносинах сфери дозвільної системи є предметом розглянутих правових відносин.

У формуванні правової основи дозвільної системи дозволяється виділити окремі етапи, кожен з яких має певні особливості, обумовлені рівнем науково-технічного прогресу та соціально-економічного розвитку суспільства.

Віднесення певних предметів, речовин, робіт чи діяльності до сфери дозвільної системи має відбуватися на підставі чітко встановлених критеріїв, які визначають порядок їх віднесення до даної сфери.

Суб'єкт дозвільної системи слід розглядати як організацію, що є частиною державного апарату і має визначений обсяг компетенції, структуру, територіальний масштаб діяльності і яка за допомогою властивих лише їй форм і методів державного управління здійснює повноваження відносно видавання дозволів на право зайняття окремими видами діяльності, користування предметами і речовинами, цілком чи частково вилученими з обігу, а також здійснює контроль за дотриманням правил дозвільної системи з метою забезпечення безпеки особистості, суспільства і держави.

У нормативних актах, що стосуються обігу вибухових речовин і матеріалів, дозволяється уникнути суперечностей прийняттям єдиного нормативного акта на рівні закону, котрий регламентував би порядок та умови здійснення діяльності, пов'язаної з обігом вибухових речовин і матеріалів, визначивши систему й адміністративно-юрисдикційні повноваження органів, на які безпосередньо покладено функції з видавання відповідних дозволів, а також здійснення контролю за дотриманням установлених правил відносно обігу вибухових речовин і матеріалів.

Загальні правила дозвільної системи є однаковими для всіх державних органів, їх доцільно було б визначити у проекті Закону України "Про дозвільну систему".

До складових елементів дозвільних проваджень варто віднести; суб'єктів дозвільної системи; об'єкти дозвільної системи; права, що виникають у сфері дозвільної системи; нормативну базу дозвільної системи; юридичні факти; безпосередні дозвільні правовідносини. Види дозвільних проваджень доцільно класифікувати так: І) за цілями провадження відносно забезпечення реалізації зацікавленими особами своїх суб'єктивних прав - провадження Із забезпечення вимог дозвільної системи; провадження із застосування примусових заходів до осіб, які порушили встановлені правила дозвільної системи;

2) за суб'єктами, які здійснюють видавання відповідних дозволів, - на ті, що здійснюють органи внутрішніх справ, і ті, що здійснюють інші державні органи;

3) за предметами правовідносин - провадження відносно видавання дозволу на: здійснення певних дій з вогнепальною зброєю; виробництво та використання вибухових речовин і матеріалів; придбання, використання, перевезення, утилізацію та поховання отруйних, токсичних і сильнодіючих речовин тощо;

4) за послідовністю процесуальних дій - на такі, які мають чітко окреслені та законодавчо закріплені стадії, і на ті, що чіткого закріплення не мають.

Аналіз чинного законодавства, що стосується повноважень ОВС, які здійснюють дозвільну систему, дає змогу виділити головні стадії дозвільного провадження:

1) порушення дозвільного провадження (підставами порушення є подача заяви зацікавленою в одержанні дозволу особою);

2) безпосереднє вивчення компетентним органом публічної адміністрації поданих документів чи обстеження приміщень, речей відносно відповідності їх вимогам дозвільної системи;

3) прийняття рішення;

4) оскарження та опротестування прийнятих рішень (факультативна);

5) виконання прийнятого рішення (видача дозволу). Розглянемо їх детальніше.

Перша стадія порушення дозвільного провадження починається з подання до відповідного підрозділу органів внутрішніх справ заяви зацікавленою в одержанні відповідного дозволу особи чи органу.

Згідно до Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 р, № 2471-12 "Про право власності на окремі види майна" правом придбання мисливської гладкоствольної зброї користуються громадяни України, які досягли 21-річного віку, а мисливської нарізної зброї -25-річного віку, на холодну та пневматичну зброю - 18-річного віку. Кількість зброї, якому може мати громадянин України, не обмежена, однак власник зброї повинен забезпечити її безумовну схоронність. У разі наявності трьох і більше одиниць вогнепальної, пневматичної зброї, арбалетів приміщення (будинок, квартира тощо) чи сейф (шафа) для її зберігання повинні бути обладнані охоронною сигналізацією, автономною чи з виводом на пульт централізованої охорони органів внутрішніх справ.

Слід зазначити, що на сьогодні МВС України організує виконання вимог дозвільної системи через свої структурні підрозділи міліції громадської безпеки (управління дозвільної системи, ліцензування та державного охоронного нагляду ДГБ МВС України, управління МВС України на транспорті, старших інспекторів, інспекторів дозвільної системи, а також дільничних інспекторів міліції районних органів внутрішніх справ.

Згідно до постанови КМУ "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії" № 706 від 7 вересня 1993 р. зазначено, що упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики) реалізуються (продаються) громадянам, які досягли 18-річного віку, суб'єктам підприємницької діяльності, установам і організаціям без дозволу органів внутрішніх справ у спеціалізованих магазинах, окремих секціях магазинів.

Громадяни повинні знати, що спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, застосовуються громадянами: для захисту від злочинних посягань на своє життя і здоров'я, житло та майно чи життя і здоров'я, житло та майно інших громадян; для захисту від нападу на приміщення організації, установи та суб'єкта підприємницької діяльності, де вони працюють: для затримання особи, яка скоїла злочин і намагається втекти чи вчинити опір, з наступною передачею її працівникам органів внутрішніх справ.

Перед застосуванням спеціальних засобів самооборони громадянин коли є можливість, зобов'язаний попередити нападника про відповідний намір їх застосувати.

Коли внаслідок застосування спеціальних засобів самооборони нападникові заподіяно тілесне ушкодження чи він помер, громадянин, що застосував такі засоби, зобов'язаний негайно викликати карету швидкої медичної допомоги, вжити заходів до забезпечення охорони місця події та сповістити про це органи внутрішніх справ і прокуратури.

Забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони у разі значного скупчення людей, коли від цього можуть постраждати сторонні особи. Категорично забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони до працівників правоохоронних та природоохоронних органів під час виконання ними своїх службових обов'язків.

Дозволи на придбання і зберігання (носіння) газових пістолетів і револьверів та патронів до них видаються органами внутрішніх справ громадянам, які досягли 18-річного віку за умови наявності висновку (довідки) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної комісії) встановленої форми про те, що за станом здоров'я вони можуть володіти (користуватися) спеціальними засобами самооборони та ознайомлені з порядком їх зберігання (носіння) і застосування.

Кількість газових пістолетів (револьверів), які можуть бути у власності громадян, не обмежується.

Згідно п. 11 даної постанови Кабінету Міністрів України для отримання дозволу на придбання газових пістолетів (револьверів) громадяни подають до органу внутрішніх справ:

1) заповнену картку-заяву;

2) дві фотокартки розміром 3x4 см;

3) висновок (довідку) медичного закладу лікувально-кваліфікаційної комісії) встановленої форми (за винятком осіб, які мають дозвіл органу внутрішніх справ на зберігання і носіння мисливської та відомчої вогнепальної зброї);

4) квитанцію про оплату послуг, пов'язаних з оформленням документів для видачі дозволу на придбання газових пістолетів (револьверів) (за кожну одиницю).

Для отримання дозволу на придбання газових пістолетів (револьверів) суб'єкти підприємницької діяльності, установи і організації подають до органу внутрішніх справ:

- лист з обґрунтуванням необхідності придбання газових пістолетів (револьверів) і зазначенням їх типу та кількості;

- список працівників, які користуватимуться зазначеними засобами самооборони;

- по 2 фотокартки розміром 3x4 см (на кожного з працівників, що використовуватимуть газові пістолети (револьвери);

- копію платіжного доручення про оплату послуг, пов'язаних з оформленням документів для видачі дозволів на придбання зазначених засобів самооборони (за кожну одиницю);

- висновок (довідку) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної комісії) встановленої форми.

Згідно до наказу МВС України № 622 від 21 серпня 1998 р. "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів" дозволи видаються ДГБ МВС України на: право ввозу з-за кордону та вивозу з України вогнепальної, пневматичної, холодної зброї та боєприпасів до зброї, мисливського пороху, вибухових матеріалів міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням, а також іноземним фірмам на підставі міжурядових угод та договорів; придбання, зберігання, носіння та вивезення (за 5 днів до виїзду) з України вогнепальної, пневматичної, холодної зброї та боєприпасів до зброї іноземним громадянам, а також ввезення ними зброї та боєприпасів в Україну за клопотанням міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади України за погодженням з посольствами та Іноземними представництвами країн, громадянами яких вони є, а з метою полювання, на конкретно визначений термін, також за клопотанням користувачів земельних ділянок і мисливських угідь; відкриття та функціонування республіканських баз складів вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, боєприпасів до зброї і вибухових матеріалів, пунктів вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування; зберігання і носіння нагородної зброї. Відділи дозвільної системи, ліцензування та державного охоронного нагляду ДГБ МВС України, здійснюючи в повному обсязі функції дозвільної системи, може видавати й інші передбачені цією Інструкцією дозволи.

Згідно до п. 12.2 зазначеного вище наказу МВС України для одержання в органах внутрішніх справ дозволу на придбання вогнепальної зброї подаються:

- письмове клопотання відносно видачі дозволу на ім'я керівника органу внутрішніх справ;

- три фотокартки розміром 3x4 см;

- дублікат дозволу на придбання зброї з відміткою магазину про продану зброю чи інший документ, що засвідчує джерело надходження та приналежність зброї;

- платіжне доручення (квитанція) банку про оплату послуг за реєстрацію зброї;

- копію договору страхування, коли такий не надавався при отриманні дозволу на придбання зброї.

Для одержання в органах внутрішніх справ дозволу на придбання мисливської нарізної, комбінованої, гладкоствольної, пневматичної зброї, арбалетів громадянами подаються такі документи:

- письмове клопотання відносно видачі дозволу на ім'я керівника органу внутрішніх справ;

- заповнена картка-заява;

- медичний висновок лікувального закладу про відсутність протипоказань, що перешкоджають придбанню зброї;

- копію договору страхування;

- довідка про проходження вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та застосування;

- платіжне доручення (квитанція) установи банку про оплату послуг за видачу такого дозволу;

- довідка про наявність чи відсутність судимості.

- Для одержання дозволу на зберігання колекційної холодної зброї її власник подає в орган внутрішніх справ за місцем проживання:

- дублікат дозволу з відміткою магазину про реалізацію такої зброї чи інші документи;

- кольорові фотографії зброї розміром 15x15 см..

На підставі поданих документів орган внутрішніх справ видає дозвіл на зберігання такої зброї. В дозволі ставиться штамп "Колекція".

У разі потреби перевезення такої зброї (для участі у виставках тощо) органи внутрішніх справ видають дозволи на її перевезення.

При перереєстрації зброї (продовженні терміну дії дозволу на її зберігання і носіння) власниками в органи внутрішніх справ подається:

- письмове клопотання про продовження терміну дії дозволу;

- медична довідка про відсутність протипоказань, які перешкоджають володінню зброєю;

- копію договору страхування;

- платіжне доручення (квитанція) установи банку про оплату послуг за перереєстрацію зброї.

Допускається оформлення в органах внутрішніх справ документів на передачу мисливської вогнепальної, пневматичної і холодної зброї від одного власника іншому. Це здійснюється за місцем обліку зброї, яка передається працівником дозвільної системи в присутності її власника та особи, що має дозвіл органів внутрішніх справ на придбання цього виду зброї. При цьому марка, калібр і номер зброї, що передається, а також прізвище, ім'я, по батькові, адреса колишнього власника вписуються в дозвіл і в дублікат дозволу на придбання. Записи завіряються підписом начальника органу внутрішніх справ і печаткою. Дублікат дозволу повертається новому власникові для постановки зброї на облік за місцем проживання. Одночасно на підставі здійсненої передачі зброї вносяться відповідні записи в книгу обліку власників про зняття зброї з обліку. Також відповідні зміни про цю зброю вносяться в АІС "Арсенал".

Власник зброї у разі зміни місця проживання зобов'язаний звернутися до органу внутрішніх справ із проханням відносно зняття її з обліку, вказавши при цьому нову адресу. Після прибуття на нове місце проживання власник зобов'язаний у десятиденний строк (у прикордонній місцевості протягом 24 годин) поставити на облік особисту зброю в місцевому органі внутрішніх справ.

У разі смерті власника, нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя армійських зразків, мисливська нарізна чи гладкоствольна вогнепальна зброя, пневматична та холодна зброя протягом п'ятиденного терміну здається в органи внутрішніх справ на тимчасове зберігання до вирішення питання відносно спадкування майна (проте на строк не більше шести місяців). Коли хтось із спадкоємців бажає таку зброю (за винятком нагородної) залишити у власності, вона може бути зареєстрована на його ім'я у встановленому порядку. Коли серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати чи мають право на зберігання зброї, вона ними повинна бути в місячний строк продана чи подарована особі, що має дозвіл органів внутрішніх справ на придбання зброї.

Коли хтось із спадкоємців бажає стати власником нагородної зброї, остання, у разі можливості її законного перебування у власності громадян, може бути оформлена згідно до вищевказаної Інструкції.

Нагородна короткоствольна вогнепальна нарізна зброя (пістолети, револьвери) може бути залишена у власності спадкоємців після приведення її у стан, не придатний для стрільби в майстернях з ремонту зброї (довідка про переробку повинна знаходитися в особовій справі власника), Така зброя вважається колекційною і в дозволі на її зберігання ставиться штамп "Колекція". Для одержання дозволу на її зберігання в орган внутрішніх справ подаються документи:

1) письмове клопотання;

2) заповнена картка-заява;

3) документ, що свідчить про спадщину;

4) дозвіл на право зберігання нагородної зброї померлого;

5) три фотокартки розміром 3x4 см;

6) копію договору страхування;

7) платіжне доручення (квитанція) банку про оплату послуг за видачу дозволу.

Таким чином, до порядку надання цього виду дозволу ми відносимо: 1) прийом громадян, представників підприємств, установ, організацій та господарських об'єднань в органах внутрішніх справ здійснюється згідно до розпорядку, погодженого з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування не менше трьох разів на тиждень, у робочі, післяробочі години та в один із вихідних днів; 2) дозвіл може бути виданий за наявності передбаченого віку, зокрема, як уже зазначалося: правом придбання мисливської гладкоствольної зброї користуються громадяни України, які досягли 21-річного віку; мисливської нарізної зброї - 25-річного віку, на холодну та пневматичну зброю -18-річного віку; на виконання роботи, пов'язаної з використанням зброї під час виконання службових обов'язків - 21 - річного віку; 3) дозвіл на право функціонування певного об'єкта дозвільної системи видається після його попереднього обстеження; 4) видача дозволів громадянам на придбання, зберігання, носіння і використання зброї здійснюється після проведеного з ними вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею, її застосування та прийняття відповідних заліків; 5) надання керівникам підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань згоди на укладення трудових договорів із громадянами на виконання робіт, пов'язаних з виготовленням, ремонтом, придбанням, обліком, охороною, перевезенням і використанням предметів і матеріалів, на які поширюється дозвільна система, здійснюється після всебічної і ретельної перевірки таких осіб на підставі листів керівників чи ними уповноважених органів, які з цією метою подають в органи внутрішніх справ необхідні дані (список осіб із зазначенням їхніх прізвищ, імен та по батькові, дати та місця народження і проживання, відомостей відносно попередньої трудової діяльності; висновок (довідку) медичної установи (ЛКК), що такі особи за станом здоров'я можуть виконувати вказані роботи, і сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду відносно наявності чи відсутності наркологічних протипоказань до виконання вказаних функціональних обов'язків; довідки встановленого зразка про складання заліків відносно знання матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та застосування); 6) оформлений дозвіл видається керівникам підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, а також громадянам чи за їх дорученням уповноваженим ними особам під розписку після пред'явлення паспорта чи інших документів, що засвідчують особу; дозволи на придбання зброї видаються громадянам органами внутрішніх справ після пред'явлення паспорта чи документа, котрий засвідчує особу; 7) за видачу дозволів утримується плата згідно до Єдиного тарифу на послуги, пов'язані з придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових матеріалів, а також відносно предметів, на які поширюється дозвільна система.

Для одержання дозволу на придбання інших видів холодної зброї, її сучасних копій (мечі, шаблі, кортики, кинджали тощо) з метою їх колекціонування громадяни в органи внутрішніх справ за місцем проживання подають заяву та квитанцію про оплату послуг за видачу дозволу.

Подані для отримання дозволу документи ретельно вивчаються та перевіряються уповноваженою посадовою особою. В особливих випадках інспектор дозвільної системи має право додатково перевірити подані заявником документи. Після проведеної перевірки та аналізу поданих документів орган внутрішніх справ видає дозвіл на зберігання такої зброї, чи відмовляє в його видачі з обов'язковим обґрунтуванням прийнятого рішення.

Видача дозволів громадянам на придбання, зберігання, носіння і використання зброї здійснюється після проведеного з ними вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею, її застосування та прийняття відповідних заліків. Вивчення проводиться фахівцями відповідних підприємств, установ, організацій, що згідно зі статутом мають на це право, за затвердженою МВС України програмою.

Мисливські ножі придбаються громадянами з дозволу органу внутрішніх справ на право зберігання і носіння мисливської вогнепальної зброї, а також арбалетів, що використовуються громадянами виключно для полювання. При цьому в дозволі на право зберігання і носіння зброї магазином робиться відмітка про реалізацію такого ножа.

Особам, які мають нагородну вогнепальну зброю (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, мисливські рушниці), органами внутрішніх справ видаються дозволи на її зберігання без зазначення строку їх дії з позначкою "Нагородна". Нагородною вважається зброя, одержана в порядку, встановленому законодавством України.

Генерали, адмірали і офіцери Збройних Сил України, інших військових формувань, а також особи вищого, старшого та середнього начальницького складу органів внутрішніх справ України, які мають нагородну зброю, при звільненні в запас чи відставку зобов'язані в місячний термін зареєструвати таку зброю в органах внутрішніх справ за місцем проживання і одержати дозвіл на її зберігання.

Подарована мисливська нарізна, гладкоствольна вогнепальна, пневматична та холодна зброя може бути зареєстрована, коли особа, якій вона подарована, має дозвіл на її придбання.

Друга стадія дозвільного провадження - це безпосереднє вивчення відділами дозвільної системи, ліцензування та державного охоронного нагляду ДГБ МВС України документів чи обстеження приміщень, речей відносно відповідності їх вимогам дозвільної системи.

Облік власників мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної, пневматичної, а також холодної зброї здійснюється в книзі обліку власників мисливської вогнепальної, пневматичної зброї, а також холодної зброї. Відомості про наявність такої зброї в громадян заносяться в автоматизовану інформаційну систему (АС) "Арсенал".

На кожну особу, яка володіє вогнепальною мисливською, пневматичною, а також холодною нагородною зброєю (за винятком відомчої зброї), заводиться особова справа. Особові справи власників нарізної вогнепальної зброї ведуться в управліннях (відділах) дозвільної системи, ліцензування та державного охоронного нагляду ГУМ6С України в Автономній Республіці Крим, м. Києві, Київській області УМВС України в областях, м. Севастополі, а на власників гладкоствольних мисливських рушниць, пневматичної та холодної зброї - у міскрайорганах внутрішніх справ.

Особова справа власника зброї містить такі документи:

1) письмове клопотання про видачу дозволу на право придбання, а також зберігання і носіння за кожну одиницю зброї окремо;

2) картку-заяву; корінець дозволу на придбання зброї чи інші документи, що засвідчують факт придбання зброї;

3) матеріали перевірки власника зброї, рапорт, довідки про перевірку за оперативними обліками, обліками медичних установ тощо;

4) платіжне доручення (квитанцію) про оплату послуг за реєстрацію (перереєстрацію) зброї;

5) копію договору страхування.

Особові справи власників вказаної зброї зберігаються у працівника, котрий здійснює дозвільну систему і для зручності користування розставляються в алфавітному порядку.

У чергових частинах міськрайорганів внутрішніх справ працівником, котрий здійснює дозвільну систему, ведеться картотека власників мисливської вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, яка використовується для перевірки осіб, затриманих за різні правопорушення, а також для інформування нарядів міліції. Працівниками чергової частини може вестися комп'ютерний облік власників зброї.

Дозволи на придбання зброї видаються громадянам органами внутрішніх справ після пред'явлення паспорта чи документа, котрий засвідчує особу. Невикористані дозволи мають бути повернені в органи внутрішніх справ.

Орган внутрішніх справ не більш як у місячний термін розглядає документи, і видає дозвіл на придбання газових пістолетів (револьверів) чи мотивовано відмовляє у ньому. Відмову у видачі дозволу може бути оскаржено згідно до чинного законодавства у судовому порядку.

Військовослужбовці Збройних Сил України, інших військових формувань, а також особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України дозволи на придбання, зберігання мисливської, гладкоствольної, нарізної, комбінованої вогнепальної, пневматичної і холодної зброї одержують після подання відповідного рапорту, довідки з місця роботи, платіжного доручення (квитанції) установи банку про оплату послуг за видачу такого дозволу та заповненої картки-заяви.

Бланк посвідчення на право зберігання та носіння зброї може бути виготовлений з полімерних матеріалів у вигляді пластикової картки й отримувати на однакових умовах з іншим бланком посвідчення на вибір заявника.

Усі види дозволів на придбання, зберігання, перевезення та використання спеціально визначених предметів і матеріалів, а також відкриття та функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, мають зберігатися в підрозділах дозвільної системи, у місцях, що виключають доступ до них сторонніх осіб.

Наступною є стадія прийняття рішення про видачу дозволу на відповідну діяльність.

Рішення про видачу чи відмову у видачі ліцензії приймається відділами дозвільної системи, ліцензування та державного охоронного нагляду місяця після отримання висновків державних експертиз поданих документів та акта інспекційного обстеження.

Не пізніше ніж у 10-денний строк після прийняття рішення компетентний орган публічної адміністрації видає заявникові дозвільний документ чи направляє письмове повідомлення про відмову у видачі такого із зазначенням причин відмови та умов повторного розгляду заяви.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу дозвільного документа чи про відмову у його видачі надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення.

Придбані газові пістолети (револьвери) протягом десяти днів з дня придбання подаються до органу внутрішніх справ для реєстрації та оформлення дозволу на їх зберігання (носіння):

1) громадянами - за місцем проживання;

2) суб'єктами підприємницької діяльності, установами і організаціями - за місцем їх реєстрації (юридичною адресою).

При цьому для отримання дозволу на зберігання (носіння) газових пістолетів (револьверів) їх власники (користувачі) подають до органу внутрішніх справ також корінець дозволу на придбання з відміткою спеціалізованого магазину про продаж газового пістолета (револьвера) та квитанцію (платіжне доручення) про оплату послуг, пов'язаних з оформленням документів для видачі дозволу на зберігання (носіння) газових пістолетів (револьверів).

Дозвіл на зберігання і носіння газових пістолетів (револьверів) видається органом внутрішніх справ терміном на три роки.

Органи внутрішніх справ дозволи на придбання, зберігання (носіння) газових пістолетів (револьверів), зброї та засобів самооборони не видають, а видані дозволи анулюються за наявності:

1) висновку (довідки) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної комісії) встановленої форми, котрий свідчить про те, що така особа за станом здоров'я не може володіти спеціальними засобами самооборони;

2) відомостей про систематичне порушення особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря;

3) пред'явлення такій особі обвинувачення у вчиненні злочину, а також засудження до позбавлення волі;

4) непогашеної чи не знятої у встановленому порядку з особи судимості за тяжкий злочин чи злочин, скоєний із застосуванням вогнепальної зброї, вибухових матеріалів чи спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії;

5) умовного засудження особи з іспитовим терміном чи засудження до виправних робіт;

6) вироку народного суду відносно такої особи, виконання якого відстрочено.

Після анулювання органом внутрішніх справ дозволу на зберігання (носіння) газового пістолета (револьвера), зброї тощо даний засіб і патрони до нього разом з дозволом вилучаються. Вилучений газовий пістолет (револьвер), зброя тощо і патрони до нього здаються на комісійний продаж у спеціалізований магазин. Отримані від їх продажу кошти (з відрахуванням витрат, пов'язаних з реалізацією) повертаються власнику такого засобу чи його представнику.

У випадках, що не терплять зволікань, газові пістолети (револьвери), зброя та спеціальні засоби самооборони та патрони до них можуть бути вилучені органами внутрішніх справ у осіб негайно.

Про анулювання дозволу на зберігання (носіння) газового пістолета (револьвера) на підставах зазначених вище органом внутрішніх справ виноситься мотивована ухвала, яка затверджується начальником органу внутрішніх справ чи особою, що виконує його обов'язки.

Забороняється передавати газові пістолети (револьвери) та патрони до них іншим особам без дозволу органу внутрішніх справ.

Четверта стадія провадження є оскарження та опротестування прийнятого рішення (факультативна).

Дії та рішення посадових осіб відділів дозвільної системи, ліцензування та державного охоронного нагляду пов'язані з відмовою у видачі дозвільного документа, його анулюванням і вилученням підконтрольних предметів, матеріалів і речовин, закриттям підприємств, майстерень і лабораторій, виконанням інших функцій відносно здійснення дозвільної системи, може бути оскаржено у порядку, встановленому законодавством, а саме: 1) до суду згідно за територією; 2) до вищестоящого підрозділу дозвільної системи, ліцензування та державного охоронного нагляду.

Остання стадія є виконання рішення.

Дозволи на виготовлення, зберігання та використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття та функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, видаються на ім'я керівників підприємств, установ і організацій, а також громадянам строком на 3 роки. Дозволи на придбання та перевезення цих предметів, матеріалів і речовин видаються на строк до 3 місяців.

У разі втрати чи крадіжки зброї власник зобов'язаний негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Про анулювання дозволу на зберігання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї органом внутрішніх справ виноситься мотивований висновок про анулювання дозволу на зберігання вогнепальної, пневматичної чи холодної зброї, котрий затверджується начальником органу внутрішніх справ. У висновку викладаються підстави і мотиви прийняття такого рішення.

У разі втрати чи крадіжки газового пістолета (револьвера) чи іншої зброї власник зобов'язаний негайно повідомити про це в орган внутрішніх справ.

Таким чином, отримання дозволу у сфері обігу зброї та спеціальних засобів самооборони є складним і вимагає від громадянина збирання великого переліку документів в різних суб'єктах державної влади. З другого боку, держава повинна забезпечити належний громадський порядок та безпеку для громадян нашої держави.

Доцільно також удосконалити чинне адміністративне законодавство, зокрема Кодекс України про адміністративні правопорушення, а також прийняти Закон України "Про обіг зброї невійськового призначення", удосконалити адміністративно-правовий механізм регулювання суспільних відносин у сфері дозвільної системи відносно зброї та спеціальних засобів індивідуального захисту.

Проведені дослідження, всебічний аналіз відповідної нормативно-правової бази і спеціальної літератури, вивчення та узагальнення досвіду роботи органів дозвільної системи дали змогу зробити висновок, що надання громадянам права володіти короткоствольною вогнепальною зброєю є одним з важливих засобів реалізації їх конституційного права на самозахист від злочинних посягань. Нині назріла потреба відносно прийняття єдиного розгорнутого нормативного акта, котрий регулював би головні положення обігу зброї в Україні, регламентував би порядок не лише зберігання, а й носіння зброї та її застосування з метою самозахисту. Саме таким і має бути Закон України "Про обіг зброї невійськового призначення", під час розробки якого слід урахувати як вітчизняний, так і зарубіжний досвід вирішення зазначеної проблеми.

Вивчення низки положень чинного законодавства України показало, що вони не узгоджуються поміж собою, що окремі питання обігу зброї та спеціальних засобів індивідуального захисту нормативно не врегульовані. Таким чином, слід внести зміни і доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Положення про дозвільну систему з питань регулювання обігу зброї та відповідальності за порушення у цій сфері.

Через те з метою підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання обігу зброї в Україні, недостатньо оновлювати лише нормативно-правову базу, необхідно вдосконалювати адміністративно-правовий механізм у цьому напрямі у цілому. Розробляючи й удосконалюючи відповідні нормативно-правові акти, необхідно розвивати адміністративні правовідносини, що виникають у сфері обігу вогнепальної зброї, і, насамперед, підвищувати ефективність діяльності органів дозвільної системи, інших правоохоронних органів, наділених державно-владними повноваженнями відносно ухвалення відповідних рішень, здійснення контролю, проведення відповідних профілактичних заходів тощо.

Слід враховувати, що дозвільна система - це складовий елемент забезпечення громадської безпеки в Україні. У сфері забезпечення громадської безпеки дозвільна система є одним із головних засобів її забезпечення, оскільки, здійснюючи її, уповноважені органи виконавчої влади реалізують нормотворчу діяльність за допомогою встановлення загальнообов'язкових розпоряджень, спрямованих на втілення в життя її вимог, здійснюють правозастосовну діяльність (видають відповідні дозволи тощо); за вчинені у сфері дозвільної системи правопорушення вживають передбачених законом примусових заходів, провадять іншу діяльність.

Дозвільне провадження є органічною частиною дозвільної системи, оптимізувати якому без удосконалення і відповідного нормативного закріплення її процесуальної частини неможливо. Необхідно також уніфікувати питання здійснення дозвільного провадження шляхом прийняття Адміністративно-процедурного кодексу України, у якому доцільно було б закріпити принципи адміністративно-юрисдикційної діяльності у сфері дозвільного провадження, загальні вимоги відносно встановлення термінів дозвільного провадження, види справ, які розглядаються в порядку дозвільного провадження, фіксування й оформлення дозвільних процедур тощо.

← Предыдущая страница | Следующая страница →