Поделиться Поделиться

Система права

1. Поняття і структура системи права.

2. Публічне і приватне право.

3. Матеріальне і процесуальне право.

4. Галузі та інститути права.

3. Співвідношення міжнародного і національного права.

Поняття і структура системи права

Поняття "система права" дає змогу розкрити питання про структурні елементи права та їхні взаємозв'язки, що утворюють нову інтегративну якість, дозволяють забезпечити цілісність права, продемонструвати, що його зміст є належним чином організованим і внутрішньо узгодженим.

Поширеним є розуміння системи права як такої його внутрішньої структури, яка виражає узгодженість і єдність юридичних норм та їх об'єднання у галузі, підгалузі та інститути згідно до предмета і методу правового регулювання. До чинників побудови системи права, які втілюють вияви його сутності, слід додати:

принципи права, які є основою, вихідними засадами правового регулювання, визначають зміст норм, їх узгодженість і логіку побудови права;

інтереси окремих осіб і загальнозначущі потреби в раціональній правовій організації життєдіяльності суспільства. Вони визначають у структурі права приватноправові і публічно-правові компоненти.

Таким чином, предмет і метод, принципи та інтереси є універсальними чинниками структурування системи права.

Система праваце інтегрована принципами права, зумовлена сполученням приватних і публічних інтересів сукупність правових норм, внутрішня організація якої характеризується їх єдністю, узгодженістю, диференціацією та групуванням у відносно самостійні структурні утворення.

Головні властивості системи права відбиті у таких засадах її побудови:

Єдність, яка зумовлена тим, що право грунтується на основоположних принципах свободи, рівності, справедливості та гуманізму. Норми, що суперечать цим принципам, не мають правового змісту й визнаються нечинними в установленому порядку. Єдність принципів і норм права забезпечує баланс соціальних інтересів, зумовлює однакове ставлення до них з боку громадянського суспільства і держави.

Узгодженість, що полягає, зокрема, у наявності субординаційних і координаційних зв'язків поміж її структурними утвореннями (нормами, інститутами, галузями права, підсистемами права), неможливості їх дії ізольовано одне від одного, доповненні і конкретизації загальних норм спеціальними. Узгодженість забезпечується функціонуванням механізмів моніторингу, експертиз, попередження, подолання та усунення колізій і прогалин у праві.

Диференціація та інтеграція. Диференціація – це поділ права на відносно самостійні структурні елементи, що зумовлений виконанням правом функції регулювання різноманітних за змістом суспільних відносин. Такий поділ є логічним підґрунтям подальшої інтеграції елементів системи права за схемою норми права (регулюють типові суспільні відносини) → правові інститути (об'єднують норми, які регулюють відносини певного виду) → підгалузі права (об'єднують норми, які регулюють відносини декількох видів) → галузі права (об'єднують норми, які регулюють відносини певного роду) → підсистеми права (приватноправова і публічно-правова, матеріально- правова і процесуально-правова, регулятивно-правова та охоронно- правова).

Об'єктивність і суб'єктивність. Об'єктивність означає, що система права утворюється не внаслідок довільного розсуду суб'єкта законотворення, а є юридичним відображенням системи суспільних відносин. Водночас система права формується під впливом суб'єктивного чинника – волі законодавця, правових доктрин, усвідомлених і сприйнятих суспільством ідей відносно справедливого регулювання відносин тощо.

Стабільність і динамізм. Стабільність виявляється в збереженні системою права її здатності ефективно регулювати суспільні відносини в умовах соціального розвитку. Разом з тим система права не є завершеною: під впливом численних зовнішніх і внутрішніх чинників суспільного розвитку вона постійно змінюється через дію соціального механізму її оновлення, зберігаючи при цьому власну структуру.

Лише суттєві зміни в суспільстві можуть істотно вплинути на структурну будову права. Зміна співвідношення пріоритетів і цінностей у суспільстві, поява нових моделей соціально значущих відносин (ринкових, інформаційних, екологічних та ін.) зумовлюють перебудову системи права на основі оновлених принципів і стимулюють появу структурованих утворень (космічне, медичне, екологічне, комерційне, соціальне, інформаційне право та ін.).

Стабільність у праві підтримується його принципами і структурою, а динамізм – своєчасними якісними і кількісними змінами його змісту, оновленням правових норм, які уможливлюють дієздатність права, його гнучкість. Стабільність і динамізм системи права у взаємодії забезпечують її стійкість.

Система права потребує визначення її структури, виокремлення критеріїв, за якими вона будується, пояснення, з яких структурних елементів вона складається. Поділ системи права на структурні елементи традиційно розглядається з урахуванням таких головних критеріїв, як предмет і метод правового регулювання суспільних відносин.

Структура права є відображенням внутрішньої будови права і зв'язків поміж його елементами. Вона передбачає визначення її первинного елемента – правової норми, врахування предмета правового регулювання, що в сукупності з методом, а також принципами та інтересами об'єднує дані норми в головні групи – інститути права, підгалузі права, галузі права, підсистеми права.

Таким чином, систему права складають такі елементи.

1. Норма права – первинний структурний елемент системи права, спрямований на регулювання типових суспільних відносин. Узгодженість, взаємопов'язаність, поділ і групування правових норм у системі права зумовлені, з одного боку, структурою предмета регулювання (суспільними відносинами), а з другого – прагненням суб'єкта (законодавця) ефективно врегулювати дані відносини правовими засобами.

2. Інститут права – відокремлена група норм права, які регулюють суспільні відносини певного виду (наприклад, інститут реєстрації кандидатів у народні депутати у виборчому праві, інститут заповіту в спадковому праві).

3. Підгалузь права – об'єднання взаємопов'язаних інститутів, що формується в межах однієї галузі права (виборче право в межах конституційного права, спадкове право в межах цивільного права).

4. Галузь права – відокремлена сукупність норм права, спрямована на регулювання сфери однорідних суспільних відносин відповідними методами (наприклад, конституційне право, цивільне право).

5. Підсистема права – інтегрована принципами, завданнями і функціями, зумовлена характером інтересів сукупність інститутів і галузей права, які регулюють комплекс суспільних відносин за допомогою подібних методів правового регулювання. Такими підсистемами права є приватне і публічне право, процесуальне і матеріальне право, регулятивне та охоронне право.

Похожие статьи