Поделиться Поделиться

Право в системі соціального регулювання

1. Поняття, загальні риси та види соціальних норм. Співвідношення технічних і правових норм.

2. Право і мораль, їх співвідношення.

3. Право і звичай, їх співвідношення.

4. Право і релігійні норми.

5. Корпоративні норми, їх особливості та взаємодія з правом.

Поняття, загальні риси та види соціальних норм. Співвідношення технічних і правових норм

Поведінка людей у суспільстві впорядковується за допомогою різноманітних соціальних норм – правил, які є еталоном, моделлю, взірцем такої поведінки.

Соціальні нормице правила поведінки загального характеру, ефективна дія яких у суспільстві забезпечується засобами соціального впливу.

До загальних рис соціальних норм відносять такі:

вони зумовлені рівнем соціально-економічного розвитку суспільства;

відображають особливості культурних традицій кожного суспільства;

мають загальний характер, тобто розраховані на багаторазове застосування до поіменно невизначених осіб;

створюються і реалізуються за участю волі та свідомості людей;

спрямовані на регламентацію взаємодії людей та інших соціальних суб'єктів;

забезпечують стабільність і порядок у суспільстві;

гарантовані на випадок порушення засобами суспільного впливу.

У суспільстві діють різні види соціальних норм, які можуть бути класифіковані:

1) за змістам регульованих відносин – на політичні, економічні, організаційні, сімейні тощо;

2) за формами встановлення і засобами забезпечення – на норми права, норми моралі, звичаї, релігійні та корпоративні норми;

3) за способами зовнішнього вираження – на усні та письмові.

Поряд із соціальними нормами виділяють технічні норми, тобто правила поводження з технікою, знаряддями виробництва, зброєю, об'єктами природи тощо. їх зміст обумовлений законами природи, досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і культури. Технічні норми поділяються на дві групи: до першої групи відносять ті, що втілені в правову форму, до другої – усі інші.

Норми першої групи закріплюються у вигляді офіційно встановлених правил, інструкцій, що регулюють відносини стосовно використання технічних засобів у сфері виробництва чи управління, мають обов'язковий характер, забезпечуються на випадок їх порушення нормами юридичної відповідальності. Такі норми називаються техніко-юридичними.

Вони взаємодіють з правом за допомогою бланкетних норм, які відсилають до таких підзаконних актів, як державні стандарти та технічні умови, будівельні норми і правила, правила зберігання, використання, обліку, перевезення вибухових речовин і радіоактивних матеріалів, безпеки руху та експлуатації транспорту, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, протипожежної безпеки, боротьби з епідемічними та інфекційними захворюваннями.

Технічні норми, які відносять до другої групи, не мають соціального змісту: це правила математики, закони фізики, хімії, біології та ін., правила поведінки людей у зв'язку з використанням технічних та природних об'єктів (наприклад, правила користування побутовими приладами, прийому лікарських засобів та ін.). Вони не містять ознак, притаманних правовим нормам, їх порушення не тягне за собою юридичної відповідальності.

Право і мораль, їх співвідношення

У суспільстві право і мораль тісно пов'язані. Вони мають спільні риси, відмінності та взаємодіють поміж собою.

Мораль – це принципи, оцінки та норми, що відображають уявлення людей про добро і зло, а також про те, що схвалюється чи заперечується суспільством.

Спільними рисами права і моралі є: нормативний характер правил; виконання функції соціального компромісу; забезпечення стабільності і порядку в суспільстві; оцінювання поведінки суб'єктів у різних сферах суспільної діяльності.

Розмежування права і моралі проводиться за такими критеріями.

За походженням:

норми моралі формуються поступово, у процесі суспільного життя на основі уявлень про добро і зло, справедливість, честь, мають неофіційний характер, передаються від покоління до покоління;

норми права складаються у процесі взаємодії людей як правила, що закріплюють відносини, котрі визнає і захищає держава, і мають офіційний загальнообов'язковий характер.

За сферою регулювання:

моральне регулювання поширюється на відносини, які важко піддаються зовнішньому контролю (наприклад, на сферу особистого спілкування – кохання, дружбу, взаємодопомогу тощо);

норми права регулюють лише ті відносини, які мають загальносуспільне значення та піддаються зовнішньому контролю.

За формою вираження:

норми моралі зазвичай не мають офіційно закріплених форм вираження і можуть міститися в релігійних заповідях, традиціях, ритуалах тощо;

норми права набувають формального вираження в нормативно- правових актах та інших джерелах права.

За ступенем деталізації:

норми моралі не містять точних правил поведінки, вони виступають як безумовні принципи (наприклад, шанувати батьків, діяти сумлінно, захищати Вітчизну);

норми права є деталізованими правилами про належну, дозволену та заборонену поведінку.

За засобами забезпечення виконання та специфікою санкцій:

додержання моралі забезпечується внутрішнім переконанням, громадською думкою;

право охороняється державою і гарантується її примусовою силою. Порушення правових норм тягне за собою юридичну відповідальність – негативні наслідки майнового, особистого та організаційного характеру, що застосовуються в певному порядку державними органами, у той час як порушення моральних норм тягне за собою моральну відповідальність.

Взаємодія права і моралі полягає у через те, що право ґрунтується на нормах суспільної моралі, підтримує та захищає їх. Іноді вважають, що право – це юридичний мінімум моралі, котрий уможливлює соціальне спілкування людей та існування суспільства.

Без звернення до моральних понять не дозволяється виявити значення низки термінів, закріплених у праві, з оцінюванням яких пов'язані юридичні наслідки. До них відносять оцінні поняття: "образа особистої гідності", "дії, що відзначаються особливим цинізмом чи особливою зухвалістю", "розумні строки", "неможливість спільного проживання", "низькі мошви" та ін. І право, і мораль мають подібні, хоча і не тотожні системи оцінювання – обидві нормативні системи засуджують несправедливість.

Моральні норми відіграють важливу роль у процесі правозастосовної діяльності при вирішенні конкретних юридичних справ. Так, мотив і мета деяких правопорушень є ознаками, що повинні бути встановлені при кваліфікації. У разі ж ухвалення певних судових рішень (наприклад, про позбавлення батьківських прав чи звільнення педагогічних працівників) моральний чинник часом є вирішальним.

Деякі колізії у взаємодії права і моралі можуть виникати у складних питаннях (наприклад, при трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини, проведенні клінічних випробувань лікарських засобів на пацієнтах (добровольцях), евтаназії тощо).

Окремі норми права, здебільшого процесуальні, у моральному сенсі є нейтральними (наприклад, норми КПК України про передавання справи з одного суду до іншого).

Останнім часом вагомий вплив на регулювання суспільних відносин справляють етичні норми, що закріплені в документах професійних об'єднань (наприклад, Кодекс професійної етики суд ді, Етичний кодекс лікаря України, Етичний кодекс ученого України).

← Предыдущая страница | Следующая страница →