Поделиться Поделиться

Свобода і рівність як основа конституційних статусів людини і громадянина

Поняття свободи і рівності індивідів мають історичне походження.

Принцип рівності існував також в античному праворозумінні, проте рівними визнавалися різні спільноти "вільних людей", а не окремі люди, які також не сприймалися як автономні в суспільному сенсі індивіди. За нових історичних часів суспільство почали розглядати як сукупність юридично рівних і згідно "автономізованих" індивідів. Вирішальну роль у становленні сучасних понять свободи й рівності індивідів відіграла церковна реформація, що відбулася в ряді європейських країн у XVI ст. і мала широке соціокультурне значення.

Одним із наслідків було публічне проголошення свободи і рівності, а з часом – їх конституційне закріплення. Положення основних законів, у яких зафіксовано свободу й рівність індивідів, становлять фундамент для характеристики конституційних статусів людини і громадянина. Поміж юридичними категоріями свободи й рівності індивідів існують відмінності.

Коли про юридичну рівність дозволяється говорити стосовно як людини, так і громадянина, то юридична категорія свободи позначає саме людину, постаючи ключовою передумовою її життєдіяльності.

Коли юридично формалізована індивідуальна свобода фактично передбачає обмеження у здійсненні державної влади, то принцип юридичної рівності індивідів таких обмежень не тягне.

Межею свободи конкретної людини є свобода інших людей і необхідність відповідати вимогам, визначеним суспільним буттям. З метою забезпечення таких вимог встановлюється правопорядок, котрий орієнтує державну діяльність на захист індивідуальної свободи.

Роль держави в захисті індивідуальної свободи знаходить відображення в конституціях. У них закріплені особисті права і свободи та їх гарантії, які деталізують, проте не вичерпують зміст юридичної категорії індивідуальної свободи.

Найбільш виразний смисловий зв'язок існує поміж юридичною категорією індивідуальної свободи і правом на особисту недоторканність. Більше того, свобода (право на свободу) часто визначена в тій самій статті конституції, де сформульоване право на особисту недоторканність.

Характеризуючи рівність індивідів, необхідно враховувати відмінності, що існують поміж відповідними філософською і юридичною категоріями.

У філософському сенсі відповідна рівність означає наявність у всіх людей однакових соціально зумовлених можливостей для задоволення їх потреб. Однак таке трактування рівності не знаходить широкого відображення в об'єктивному праві. Більше того, воно може не відповідати потребам індивідуального розвитку людей.

В юридичному сенсі рівність означає рівноправність одностатусних суб'єктів. Відповідна категорія рівності передбачає, що кожна людина чи громадянин має однакові з іншою людиною (громадянином) права, свободи й обов'язки, встановлені законом.

Часто конституційно закріплена рівність у правах і обов'язках – рівноправність – доповнюється положеннями про те, що права і обов'язки однаково відносять усім людям чи громадянам, незалежно від статі, раси, релігійних та інших переконань, етнічного і соціального походження, майнового стану, інших подібних ознак.

Відповідні ознаки іманентні особі і вона, як правило, не може їх позбутися. З цією обставиною пов'язаний той факт, що встановлення преференцій чи обмежень у правах і обов'язках за такими ознаками вважається дискримінацією.

Водночас визначення умов чи вимог за іншими ознаками зумовлене об'єктивною потребою встановлення різних юридичних статусів, інших, ніж статуси людини і громадянина.

Зміст правового регулювання відносно встановлення різних статусів не може бути однаковим. Як наслідок, не існує рівності всіх стосовно, наприклад, обіймання посад, що передбачають наявність у кандидатів спеціальної кваліфікації.

Різні індивіди, будучи рівноправними у статусі людини чи громадянина, мають неоднакові юридичні можливості через наявність у кожного з них статусів, різних та інших, ніж статус людини чи статус громадянина.

У конституціях також йдеться про рівність людини чи громадянина перед законом. У деяких випадках сформульовано й положення про рівність перед судом.

Згідно до таких положень будь-котрий конкретний нормативний акт однаково має бути застосований, зокрема судом, до всіх тих, кому він адресований, й існують однакові для всіх юридичні можливості звертатися на підставі закону до суду за захистом прав.

← Предыдущая страница | Следующая страница →