Поделиться Поделиться

ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

Вивчення будь-якого питання має розпочинатися з визначення основних понять, які розкривають його зміст. Без цього неможливо уяснити, про що ж йде мова, котрий обсяг положень слід з'ясувати, чим аналізовані явище, предмет, проблема відрізняються від суміжних.

Зазначене повною мірою стосується і поняття кримінального права - на перший погляд простого і очевидного, проте насправді - багатогранного, складного, різноаспектного. З'ясування цього поняття включає: встановлення значення термінів, які його позначають; хоча б стислий аналіз історії кримінального права; визначення предмета і методу кримінального права як феноменів, що зумовлюють його специфіку і відрізняють від інших галузей права; виклад положень, які стосуються завдань, функцій, принципів кримінального права; характеристику тих аспектів кримінального права, які стосуються його існування як галузі науки та навчальної дисципліни.

Із встановлення поняття кримінального права розпочинається вивчення відповідної навчальної дисципліни. До цього поняття доведеться звертатися при вивченні чи не кожної наступної теми навчального курсу, а, особливо, тем, які стосуються кримінальної відповідальності та звільнення від неї, відмежування злочинів від інших правопорушень, обставин, що виключають злочинність діяння.

У чинному законодавстві відповідні положення майже не регламентуються. Хіба що окремі статті Кримінального кодексу України (далі - КК) закріплюють його завдання (згідно - і кримінального права у цілому), визначають деякі принципи кримінального права. Практика ж до питань, які стосуються поняття кримінального права, не звертається напряму. Принаймні у правозастосовних документах на них не посилаються. Проте на рівні методологічному кожний слідчий, прокурор, суддя, вирішує питання, що стосуються визначення злочинності і незлочинності, видів і розмірів покарань, які застосовуються до винних осіб, з урахуванням свого розуміння того, що таке кримінальне право, як мають досягатися поставлені перед ним цілі, тощо.

Характерна риса дослідження поняття кримінального права українською наукою полягає у через те, що воно розкривається, як правило, у підручниках та посібниках. Окремих монографій з даної проблематики немає, проте є низка змістовних публікацій у періодичних виданнях, які стосуються окремих аспектів даної проблеми, відповідні положення розкриваються у монографіях та навчальних посібниках, присвячених іншим проблемам кримінального права. Серед українських авторів, які висвітлювали окремі аспекти поняття кримінального права, слід виділити Ю. В. Бауліна, В. О. Гацелюка, О. М. Костенка, М. Й. Коржанського, В. О. Навроцького, О. В. Наден6, П. Л. Фріса, С. Д. Шапченка, І.І. Чугунікова.

Дискусійними питаннями, які стосуються проблематики поняття кримінального права, були і залишаються: співвідношення кримінального права і кримінального закону; предмета кримінального права; співвідношення публічних і приватних засад у кримінально-правовому регулюванні; доцільність закріплення у КК принципів кримінального права; а також перелік видів і зміст окремих принципів; співвідношення кримінального права з іншими правовими галузями та низка інших.

Зміст та обсяг поняття кримінального права

"Походження терміна "Кримінальне право"

Відповідна галузь права у різних народів називається по-різному. Дозволяється виділити два основних підходи до визначення такої назви, які полягають, згідно, у наголосі на:

- наслідки, які настають за вчинення найбільш тяжких і небезпечних посягань. Росіяни називають таке право "уголовным правом". Здебільшого походження цього терміна пов'язують з найбільш поширеним у давнину й найсуворішим покаранням - покаранням "на голову" - стратою. Поляки іменують його "prawo кату", болгари - "наказателно право", німці - "strafrecht". Так чи інакше йдеться про те, що аналізована галузь права регламентує покарання, які застосуються до винних у заподіянні найтяжчої шкоди - життю, здоров'ю, власності, іншим благам;

- діяння, яке заподіює шкоду і якому слід протидіяти. Це діяння - злочин, латиною воно іменується crimen. А в тих мовах, які запозичили назву аналізованої галузі з даної класичної мови науки і юриспруденції, вона називається кримінальним. Окрім України так називають це право в Італії, Великій Британії, США і у більшості сучасних держав.

Питання, яка назва більш вдала та правильна - та, в якій вказується на караність злочину, чи на сам злочин, - навряд чи має остаточне рішення. Його вирішення у кожній державі, її мові визначено споконвічними традиціями, своєрідними шляхами розвитку національного права. Врешті-решт, кожна назва - умовна. Разом із тим, назва певною мірою вказує, на що робиться акцент при визначенні відповідного поняття. З огляду на це більш вдалою видається назва "кримінальне право", оскільки:

1) у часі злочин завжди передує покаранню, є його підставою;

2) назвавши відповідну галузь "правом про злочин", насамперед звертають увагу на необхідність виявлення діяння, протидію його вчиненню, а не на покарання за вже вчинене посягання;

3) злочин не завжди тягне покарання, хоча б через те, що в законі передбачено численні підстави звільнення від покарання (детальніше про це в розділі 16 цього підручника). Окрім того, злочин може не тягти покарання через смерть винного чи ж невстановлення особи, яка його вчинила. Від цього діяння не перестає бути предметом регламентації у галузі права, яка вивчається;

4) і в порівняно новій, і в старій історії України не було закону, котрий би містив у своїй назві означення "карний". Використання ж такого терміна в деяких сучасних нормативних актах пояснюється недбалістю законодавця. Наприклад, у Законі України "Про міліцію" один з її підрозділів іменується карним розшуком, хоч очевидно, що його працівники розшукують аж ніяк не кару (визначення виду та розміру покарання за конкретний злочин - прерогатива суду), а розкривають злочин, розшукують злочинця;

5) назва "кримінальне право", "кримінальний кодекс" міцно утвердилася і в літературі, і в законодавстві. Зокрема, саме так називаються вже кілька поколінь кодексів починаючи з Кримінального кодексу Української РСР 1922 року, й включаючи відповідні кодекси 1927, 1960, 2001 років.

У літературі викладалися спроби перейти в Україні від назви "кримінальне право" до інших назв. Як альтернативу переважно пропонують назву "карне право". Інколи її використовують журналісти чи обивателі, які не утруднюють себе вивченням суті питання. А М. Й. Коржанський у середині 90-х році. (незабаром після свого повернення в Україну після кількох десятиліть роботи в Російській Федерації і, мабуть, внаслідок впливу перебування в російськомовному середовищі) обстоював термін "уголовне право". Щоправда, пізніше даний вчений повернувся до усталеної назви "кримінальний кодекс", "кримінальне право".

На обґрунтування відмови від назви "кримінальне право" свого часу в публікаціях окремих авторів стверджувалося, що така назва неприйнятна, оскільки нібито походить від латинського "crimina-lis" - злочинний. А звідси й висновок - кримінальний кодекс у своїй назві містить вказівку на те, що це - злочинний кодекс, а кримінальне право - це право злочинне. Заперечуючи такий підхід, автор цього частини свого часу вказував, що назва галузі та кодексу походить не від вищезазначеного терміна, а від латинського "сгітеп", яке перекладається як обвинувачення, злочин, провина, проступок. До речі, "злочинно" по латині звучить не "criminalis", як вказується у згаданій публікації, a "criminaliter". В українській же мові кримінальний означає пов'язаний не лише з вчиненням злочинів, а й з їх розслідуванням і покаранням, а також з описанням злочинів.

Таким чином, дозволяється констатувати, що відмова від усталеної в Україні назви "кримінальне право" не має достатніх підстав. Кримінальне ж право - це не "злочинне право", а право, яке регламентує злочинні дії - забороняє їх, передбачає заходи впливу до осіб, які вчиняють злочини.

← Предыдущая страница | Следующая страница →