Поделиться Поделиться

Умови і порядок заочного розгляду справи

Заочний розгляд і вирішення справи можливі за наявності умов, визначених в законі. Ст. 224 ЦПК України відносить до них неявку у судове засідання відповідача, котрий належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини його неявки чи коли зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, коли позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Таким чином, ініціатива заочного розгляду справи може належати як позивачеві, так і суду. Про заочний розгляд справи суд постановлює ухвалу.

Головні вимоги, які закон передбачає при заочному розгляді справи: -відповідач повинен бути належним чином повідомлений про час і місце судового засідання;

-відповідач не з'явився до суду без поважних причин чи від нього не надійшло повідомлення про причини неявки;

-позивач згоден на заочний розгляд і вирішення справи; - позивачем не змінені предмет, підстави позову та розмір позовних вимог.

Неявкою відповідача визнається фактична відсутність сторони в залі судового засідання при розгляді і вирішенні справи. Мовчазна присутність сторони в судовому засіданні неявкою не вважається, а розцінюється як ухилення від участі в наданні та дослідженні доказів.

До неявки відповідача п.5 ст. 169 ЦПК України прирівнює залишення стороною залу судового засідання.

Варто також враховувати, що заочний розгляд справи і ухвалення заочного рішення можливі за відсутності як сторони, так і її представника. У випадку явки представника заочне провадження не допускається.

Належним повідомленням відповідача визнається повідомлення, проведене способами й у порядку, зазначеному в главі 7 частини І ЦПК України.

Визнання причин неявки відповідача неповажними. Обов'язок повідомити суд про причини неявки і надати докази поважності цих причин покладається на сторони. У випадку визнання причин неявки відповідача поважними суд відкладає розгляд справи. При неявці відповідача, котрий був належним чином повідомлений, з неповажних причин стає можливим як загальний, так і заочний розгляд справи.

У випадку визнання причин неповажними суд за згоди позивача має право розглядати справу заочно. Коли ж такої згоди немає, справа розглядається за загальними правилами із ухваленням звичайного рішення.

Згода позивача. Дана умова передбачена ч. І ст. 224 ЦПК України.

Суддя в кожному випадку неявки в судове засідання без поважних причин відповідача, котрий був належним чином повідомлений, повинен роз'яснити позивачу його право на заочний розгляд справи і які правові наслідки тягне за собою ухвалення заочного рішення.

Згода позивача на заочний розгляд справи повинна бути виражена чітко і ясно. ЦПК України не встановлює способів вираження і фіксації даної згоди. На практиці усна згода позивача, зроблена в підготовчій частині судового розгляду, фіксується в журналі судового засідання. В разі відсутності згоди позивача на заочний розгляд справи суд зобов'язаний відкласти розгляд справи і роз'яснити позивачу його право на розгляд справи у загальному порядку згідно до ст. 169 ЦПК України. При цьому суд повинен вказати особливості того чи іншого провадження, які наслідки спричиняє ухвалення звичайного і заочного рішення.

Позивач, котрий не згоден на заочний розгляд справи , має право подавати клопотання про розгляд справи в звичайному порядку, а суд таке клопотання повинен задовольнити.

Ч. 2 ст. 224 ЦПК України передбачає можливість заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення у разі участі у справі кількох відповідачів і неявці в судове засідання всіх відповідачів. Через те при явці хоча б одного з відповідачів розгляд справи повинен проходити в загальному порядку.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Закон не встановлює обов'язкову форму такої ухвали. В практиці одних країн такі ухвали постановляються у вигляді окремого документа в нарадчій кімнаті; інших держав- заносяться до журналу судового засідання. З метою процесуальної економії доцільним вважаємо постановлення ухвали про заочний розгляд справи без виходу суду до нарадчої кімнати і включення його до журналу судового засідання.

Порядок заочного розгляду і вирішення справи в цілому підпорядковується загальним правилам судового розгляду, встановлених главою 4 "Судовий розгляд" частини III "Позовне провадження" ЦПК України з деякими особливостями закріпленими главою 8 "Заочний розгляд справи" частини Ш ЦПК України.

Це означає, що при заочному розгляді справи суд може не обмежуватися поданими доказами, а в разі необхідності призначати експертизи в справі, витребувати докази від інших осіб, в через те числі і тих, які не беруть участі у справі, коли без цього неможливо повне і всебічне дослідження обставин справи.

Суд досліджує докази, представлені не тільки сторонами, проте й іншими особами, які беруть участь у справі. Так, у випадку участі в справі третіх осіб, прокурора, державних органів, органів місцевого самоврядування, організацій і громадян, що захищають порушені чи оспорювані права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, суд досліджує також докази, надані цими особами, оскільки без цього неможливе ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Коли відповідач не надав письмових пояснень і доказів, суд може ухвалити заочне рішення на підставі доказів, наданих позивачем та іншими особами, які беруть участь у справі.

Розгляд справи в порядку заочного провадження обмежує межі здійснення наданих позивачеві процесуальних прав. У разі зміни позивачем предмета чи підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача. Таким чином, в разі будь-якої зміни позовних вимог (збільшення чи зменшення позовних вимог), зміни предмета позову суд позбавлений права проводити заочний розгляд справи в даному судовому засіданні. Таким чином, суд повинен відкласти розгляд справи.

Заочний розгляд справи завершується ухваленням заочного рішення.

← Предыдущая страница | Следующая страница →