Поделиться Поделиться

Порядок оформлення звільнення. Розрахунок із звільненим працівником

Припинення трудового договору оформляється виданням наказу (розпорядження) роботодавця, у якому вказується підстава припинення трудового договору в точній відповідності з формулюванням законодавства про працю і робиться посилання на певну статтю закону.

У день звільнення працівнику мас бути видана під розписку трудова книжка. Згідно до п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 р. № 58, записи в трудовій книжці при звільненні повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений у зв'язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України". При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство передбачає можливість надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, "Звільнений за власним бажанням у зв'язку із зарахуванням до вищого навчального закладу, ст. 38 КЗпП України".

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів. При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, якому працівник пройшов за останні два роки перед звільненням.

Днем звільнення вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис продень звільнення, в цьому випадку, визнається недійсним. Коли працівник відсутній на роботі в день звільнення, то роботодавець у даний день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. У разі смерті працівника трудова книжка видається на руки Його найближчим родичам під розписку чи надсилається поштою на їх вимогу.

У випадку звільнення працівника з ініціативи роботодавця він зобов'язаний у день звільнення видати працівнику копію наказу (розпорядження) про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видасться лише на вимогу працівника.

Згідно зі ст. 12 Конвенції МОП № 95 "Про захист заробітної плати" 1949 р. (ратифікована Україною 30 червня 1961 р.), коли минає строк трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено згідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, чи - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - у розумний строк із урахуванням умов контракту. Стаття 47 КЗпП України конкретизує це положення та закріплює правило, згідно з яким у день звільнення роботодавець зобов'язаний провести повний розрахунок із працівником, котрий звільняється. Виплата всіх сум, що відносять працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно до ст. 116 КЗпП України, коли працівник у день звільнення не працював, то кошти мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен у зазначений строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. За нею в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у передбачені строки, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник чи уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене відшкодування в через те разі, коли спір вирішено на користь працівника. Коли спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, котрий виносить рішення по суті спору. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на якому той мав право, частки, якому вона становила у заявлених вимогах, істотності даної частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 р. № 13). Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться згідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Не дозволяється вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Згідно зі ст. 41 КУпАП порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ст. 175 КК України безпідставна невиплата заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи чи організації незалежно від форми власності, карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи виправними роботами на строк до двох років, чи позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Те саме діяння, коли воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат, - карається штрафом від тисячі до півтори тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян чи обмеженням волі на строк до трьох років, чи позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, коли до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

При припиненні трудового договору за деякими підставами можлива виплата вихідної допомоги. Вихідна допомога - це грошова сума, виплачувана одноразово в передбачених законодавством про працю випадках у разі припинення трудового договору. Конкретний розмір та випадки виплати вихідної допомоги визначені ст. 44 КЗпП України. Так, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 (відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці) та пунктах 1 (змін в організації виробництва і праці), п. 2 (виявленої невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації чи стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, коли виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці) і п. 6 (поновлення на роботі працівника, котрий раніше виконував цю роботу) ст. 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; внаслідок порушення власником чи уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 КЗпП) - у розмірі, передбаченому колективним договором, проте не менше тримісячного середнього заробітку. Водночас слід зазначити, що згідно до ст. 21 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" громадянам України, які призиваються на строкову військову службу, виплачується грошова допомога в розмірі двох мінімальних заробітних плат за рахунок коштів Державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Слід зауважити, що працівникові, котрий звільняється за станом здоров'я, вихідна допомога на підставі ст. 44 КЗпП України виплачується в через те разі, коли трудовий договір із ним розривається з ініціативи роботодавця за п. 2 ст. 40 Кодексу. Вихідна допомога може виплачуватися не тільки на підставі ст. 44, а й положень інших законів. Наприклад, при звільненні державного службовця у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі вихідна допомога виплачується йому згідно до п. 16 ст. 49 Закону "Про державну службу", згідно з якою державним службовцям у разі виходу на пенсію виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десяти посадових окладів за наявності стажу державної служби не менше 10 років, про що робиться запис у трудовій книжці.

Обчислення середньої заробітної плати у випадку виплати вихідної допомоги здійснюється згідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Згідно до п. 2 цього Порядку у всіх випадках збереження середньої заробітної плати (за винятком оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, чи для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Порядком не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані. Коли протягом розрахункового періоду відпрацьовано хоча б один день, обчислення середньої заробітної плати провадитиметься, виходячи з нарахувань за даний день. Слід зауважити, що згідно з п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, згідно з чинним законодавством, вихідна допомога не враховується.

Працівникам гірничих підприємств, які звільняються у зв'язку з виходом на пенсію при ліквідації чи консервації гірничого підприємства, виплачується компенсація, передбачена колективним договором (галузевою угодою). Розмір такої компенсації встановлюється залежно від стажу роботи працівника (ст. 46 Гірничого закону України).

Згідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави чи незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, котрий розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу чи різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, проте не більш як за один рік. Згідно до ст. 44 КЗпП України вихідна допомога виплачується при припиненні трудового договору, а таким чином, судом при винесенні рішення про сплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу має враховуватися факт виплати працівникові при звільненні вихідної допомоги.

← Предыдущая страница | Следующая страница →