Поделиться Поделиться

ОБШУК

Поняття та ознаки обшуку

Розслідування злочинів передбачає використання пошукових дій, що сприяють виявленню джерел, доказової та орієнтуючої інформації. Відшукання прихованих об'єктів (знарядь злочину, речових доказів, трупів, осіб, які переховуються від органів досудового розслідування і суду) може бути здійснено під час проведення обшуку, процесуальний режим якого визначений кримінальним процесуальним законодавством (статтями 13, 223, 233– 236 КПК).

Обшук має на меті виявити знаряддя та засоби злочину, речі та цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, що мають значення для встановлення істини під час провадження. Метою обшуку може бути також виявлення розшукуваних осіб, трупів, тварин. Додатковою метою обшуку є виявлення і вилучення речей і предметів, вилучених законом з обігу, а також пошук майна для забезпечення відшкодування заподіяних збитків чи в цілях можливої конфіскації.

Обшук має примусовий характер і займає особливе місце в системі слідчих (розшукових) дій. Конституція України встановлює певні гарантії у додержанні прав та законних інтересів громадян при провадженні обшуку. В Конституції України (ст. 30) встановлюється недопущення проникнення у житло чи в інше володіння особи, проведення там огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише на підставі ухвали слідчого судці (ч. 2 ст. 234 КПК).

Примус під час обшуку полягає в через те, що обстеження житла чи іншого володіння особи, самої особи можливе без згоди даної особи, всупереч її волі, пов'язане із втручанням у сферу особистих інтересів громадян і полягає в обмеженні закріплених Конституцією України прав людини. Згідно з чинним кримінальним процесуальним законодавством (ст. 236 КПК) слідчий, коли проводить обшук, має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, коли особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи обшук здійснюється за відсутності особи, яка володіє житлом чи іншим володінням, чи іншої присутньої особи. Слідчий має право заборонити особам, які перебувають у місці проведення обшуку, під час обшуку до його закінчення залишати це місце (виходити з приміщення) і вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку (в т. ч. зноситись один з одним чи з іншими особами до закінчення обшуку). Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність (ч. З ст. 236 КПК).

Гарантією захисту особи від безпідставного обмеження її законних прав під час обшуку є особлива процедура узгодження та проведення даної слідчої (розшукової) дії.

Підставою для проведення обшуку є ухвала слідчого судді. Для отримання такої ухвали в разі необхідності проведення обшуку слідчий за погодженням з прокурором (чи прокурор) звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням. У клопотанні має бути зазначено: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання; правова кваліфікація кримінального правопорушення; підстави для обшуку; житло чи інше володіння особи (чи їх частина), де планується провести обшук; особу, якій це житло (чи інше володіння) належить, чи у фактичному володінні якої знаходиться; речі, документи чи особи, яких планується відшукати. До клопотання додаються оригінали (чи копії) документів та інших матеріалів, якими обгрунтовуються доводи клопотання, а також витяг з ЄРДР відносно кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання. Таке клопотання розглядається у суді вдень його надходження за участю слідчого чи прокурора, за результатами чого слідчий судця виносить ухвалу про дозвіл на обшук, чи відмовляє у задоволенні клопотання. Підставами відмови у задоволенні клопотання про обшук є недоведеність наявності достатніх підстав вважати, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення; 2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; 3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; 4) відшукувані речі, документи чи особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук надає право проникнути до зазначеного в ній житла чи іншого володіння особи лише один раз. В ухвалі зазначається строк її дії (котрий не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали); прокурор (слідчий), котрий подав клопотання про обшук; положення закону, на підставі якого зостановлюється ухвала; житло чи інше володіння особи (чи його частина), які мають бути піддані обшуку; особа, якій належить житло чи інше володіння (чи у фактичному володінні якої воно знаходиться); речі, документи, особи, для виявлення яких проводиться обшук (ст. 235 КПК).

Слідчий (прокурор) має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи з метою проведення обшуку лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому разі прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання (згідно зі ст. 234 КПК), перевіряючи, чи дійсно були наявні підстави для проникнення в житло чи інше володіння особи без ухвали слідчого судді. В разі відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого про обшук, чи відмови слідчого судді у його задоволенні – докази, встановлені внаслідок такого обшуку є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню (ч. З ст. 233 КПК).

Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором. Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, можуть запрошуватись до проведення обшуку спеціалісти. Слідчий (прокурор) вживає належних заходів для забезпечення присутності під час обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені чи порушені (ч. 1 ст. 236 КПК). Обшук житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих.

За загальним правилом, обшук має проводитись у денний час (ч. 4 ст. 223 КПК), за винятком випадків, коли затримка в його проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного. Обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володіє, коли тільки слідчий (прокурор) не вважатиме, що виконання такої умови може суттєво зашкодити меті обшуку.

Обшук починається з того, що слідчий (прокурор) пред'являє особі, яка володіє житлом чи іншим володінням (а за її відсутності – іншій присутній особі), ухвалу слідчого судді і надає її копію. У разі відсутності осіб у житлі чи іншому володінні копія ухвали повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи. При цьому слідчий (прокурор) зобов'язаний забезпечити схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб. У разі присутності обшукуваної особи (особи, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності – іншої присутньої особи) – їй пропонується добровільно видати всі предмети, документи та інші матеріальні об'єкти, що мають значення для кримінального провадження. Видача слідчому таких матеріалів не позбавляє його права провести обшук та здійснити суцільне обстеження. У разі відмови добровільно видати ті чи інші предмети – вилучення проводиться в примусовому порядку.

Обшук – це самостійна слідча (розшукова) дія, яка становить процесуальне примусове обстеження приміщень, ділянок місцевості, окремих осіб із метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення чи майна, що було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, коли є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети чи документи, які мають значення для кримінального провадження.

Обшук займає своєрідне положення в класифікації слідчих (розшукових) дій на вербальні й невербальні. Він може характеризуватися присутністю і, навпаки, відсутністю обшукуваного. Ця дія може мати елементи взаємодії з обшукуваним, а може відрізнятися протидією.

Обшук є невідкладною слідчою (розшуковою) дією й у випадках, що не терплять зволікання, може бути проведений без ухвали слідчого судці, проте з наступним негайним її отриманням (ч. З ст. 233 КПК). Обшук затриманої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, може бути проведений відразу, як цю особу застали під час вчинення злочину чи замаху на його вчинення, чи коли безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в через те числі потерпілий, чи сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (ч. 1, 3 ст. 208 КПК).

Проведення обшуку залежить від багатьох чинників: особливостей процедури (кримінально-процесуальних розпоряджень); слідчої ситуації (ситуації розслідування і ситуації обшуку), предмета пошуку та об'єктів обшуку; організації пошукових дій; обраної тактики обшуку; специфіки взаємодії суб'єктів обшуку та ін. Індивідуальність кожного обшуку не виключає можливості встановлення якихось загальних рис, виявлення типового.

Обшуки дозволяється класифікувати за видами залежно від:

1) виду злочину;

2) принципу повторності (первинний та повторний);

3) принципу одночасності (груповий і одиночний);

4) характеру об'єктів обшуку (особи, приміщень, місцевості, інших володінь особи);

5) характеру об'єктів пошуку (предметів, документів, грошей, осіб, трупів, тварин);

6) обсягу обстеження об'єктів обшуку (головний і додатковий).

У криміналістичній літературі залежно від принципу одночасності розрізняють одиночний і груповий обшуки.

Груповий обшук – це не єдина слідча (розшукова) дія, а комплекс одночасних обшуків. Груповий обшук є системою однойменних слідчих (розшукових) дій у межах одного акту розслідування з метою реалізації певного тактичного завдання. Через те груповий обшук – це тактична операція, комплекс (система) узгоджених поміж собою слідчих (розшукових) дій.

Під час підготовки до групового обшуку слід передбачити засоби зв'язку поміж учасниками, єдине керівництво й єдиний план його проведення, порядок обміну інформацією та одночасність проведення обшуків. Його проведення має специфіку: 1) одночасно працюють кілька слідчо-оперативних груп; 2) реально існує кілька об'єктів обшуку; 3) має місце єдине керівництво в проведенні обшуку кількох об'єктів; 4) існує єдність часу початку обшуку на всіх об'єктах; 5) запропоновано єдиний план проведення обшуку; 6) визначені засоби зв'язку поміж учасниками обшуку і порядок обміну інформацією поміж ними.

Залежно від характеру об'єктів обшуку можуть бути названі такі види: 1) обшук приміщень, що знаходяться у володінні особи: житлових, нежитлових (побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення), приміщень дипломатичних представництв; 2) обшук ділянок місцевості, що знаходяться у володінні особи; 3) обшук особи; 4) обшук транспортних засобів; 5) обшук комп'ютерних засобів.

Обшук у приміщенні передбачає примусове обстеження всіх складових частин приміщень, що є у володінні фізичних чи юридичних осіб, коли там можуть знаходитися об'єкти пошуку. Приміщення, в яких проводиться обшук, можуть бути поділені на: 1) приміщення, при обстеженні яких є конструктивно-змістовні особливості (квартири, будинки, котеджі, дачі, сараї, гаражі та ін.); 2) приміщення, при обстеженні яких є процедурні особливості (приміщення дипломатичних представництв, інші приміщення, для яких передбачено особливий процесуальний порядок проведення обшуку (ч. З ст. 482 КПК).

Існують криміналістичні рекомендації стосовно послідовності обшуку приміщень. Розпочинати обшук рекомендується з найбільш "складних" ділянок помешкання, проводити пошуки спочатку в нежитлових, а потім у житлових приміщеннях, здійснювати обшук у напрямку від входу до приміщення. Також рекомендується обстеження приміщень починати з місць загального користування (кухня, санвузол, коридор).

Обстеження нежитлових приміщень відрізняється специфікою. Пошукові дії в службових приміщеннях слід розпочинати з робочого місця обшукуваного. Насамперед оглядається й обстежується робочий стіл, сейфи і шафи. У певних випадках злочинці використовують конструктивні елементи будинку і влаштовують тайники під підлогою, у стінах, під підвіконними дошками, у вентиляційній шахті. У разі пошуку дрібних об'єктів чи документів варто звертати увагу на книги, альбоми, журнали тощо.

Обшук ділянки місцевості передбачає примусове обстеження присадибної ділянки, саду, городу чи іншої території, що знаходиться у володінні певних осіб. Пошукові дії варто провадити у певній послідовності, планомірно, враховуючи особливості місцевості. Ділянку місцевості, що займає значну територію, доцільно попередньо розділити на квадрати чи сектори.

Під час обстеження місцевості необхідно перевірити купи землі, сміття, листя, стоги сіна, калюжі тощо. Потрібно звертати увагу на дерева, що ростуть, чагарники, наявні пташині гнізда, шпаківні, годівниці, дупла. Під час пошукових дій доволі часто й успішно використовується щуп, метало- чи трупошукач (газовий індикатор "Поиск-1", металошукачі "Омуль", "Гамма").

Ознаками тайника на місцевості може бути: розпущеність грунту, його неоднакове забарвлення, ділянки трави, що нерівномірно пожовкли, позначки на деревах чи в інших місцях та ін.

Обшук особи – це примусове обстеження тіла живої людини, її одягу, взуття, речей і предметів, що перебувають при ній. Обшук особи може бути здійснений лише особою однієї статі із обшуку ваним у присутності понятих тієї ж статі (ч. 5 ст. 236 КПК). Обшук особи провадиться згідно до вимог ст. 208, 223, 234, 236 КПК. При проведенні на підставі ухвали слідчого судді обшуку в житлі чи іншому володінні особи (ч. 5 ст. 236 КПК) за рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в цьому житлі чи володінні особи, коли є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети чи документи, які мають значення для кримінального провадження. Обшук особи проводиться також: при затриманні підозрюваного уповноваженими службовими особами, коли є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю чи інші предмети, що становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, що викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину.

Обшук особи пропонується проводити у такій послідовності – "зверху до низу". Спочатку обстежують головний убір, потім одяг (пальто, сукню, піджак, брюки тощо), взуття. Слід приділяти увагу кишеням, швам на одязі, підкладці пальта чи піджака, підборам взуття обшукуваного.

Слідчий має додержуватися певних правил, що забезпечують безпеку. Зокрема обшукуваного потрібно поставити обличчям до стіни чи автомобіля під кутом 45° із широко розсунутими ногами і розведеними руками.

Обстеження тіла обшукуваного доцільно здійснювати в присутності лікаря. Слід перевірити волосся обшукуваного, оглянути пахові западини і природні отвори. При провадженні обшуку особи може використовуватися портативний металошукач чи рентгенівська установка.

Обстеженню підлягають також предмети та речі, що є у обшукуваного: портфелі, папки, дипломати, сумки, валізи, фотоапарати, гаманці, годинники, палиці тощо. Вони підлягають обстеженню з метою виявлення в них шуканих об'єктів чи тайників.

Обшук транспортних засобів передбачає примусове обстеження будь-якого транспортного засобу, котрий є у володінні громадянина (автомобіль, яхта, особистий літак, мотоцикл тощо). Обшук транспортних засобів – це доволі новий вид обшуку в практиці органів досудового розслідування. Даний вид обшуку вимагає знання будови та особливостей конструкції конкретного транспортного засобу.

Обшук транспортних засобів повинен мати певний порядок і послідовність. Для обстеження транспортного засобу слідчому бажано запросити відповідного спеціаліста (автотехніка, автомеханіка). У криміналістичній літературі містяться певні рекомендації відносно послідовності провадження обшуку легкового автомобіля. У такому разі обшук пропонується починати з багажника і закінчувати мотором. У багажнику перевіряється сумка з інструментом, запасне колесо, інші предмети. У салоні знімаються килимки, настили, чохли. Перевіряється місце поміж сидіннями і спинками, досліджується торпеда, знімається автомагнітола тощо. Механізми і деталі автомобіля, що знаходяться під днищем, бажано обстежити на "ямі" чи підйомнику. Обстежується автомобіль і під капотом. У разі пошуку викрадених деталей автомобіля необхідно мати на увазі, що вони можуть бути не окремим предметом, а частиною обшукуваного автомобіля. Важливо звертати увагу і фіксувати правильність маркування тих чи інших частин транспортного засобу.

Обшук комп'ютерних засобів – полягає у примусовому обстеженні комп'ютерної техніки та електронної інформації. Слідчому необхідно пам'ятати, що існують різні системи захисту інформації та можливості швидкого її знищення. Для проведення обшуку комп'ютерних засобів необхідно запрошувати спеціалістів (спеціаліста в галузі інформаційних технологій, програміста, системотехніка та ін.)

Досить новим видом обшуку є обшук, спрямований на виявлення осіб, яких переховують у тих чи інших місцях. Норми чинного кримінального процесуального законодавства не називають такий об'єкт пошуку. Водночас практика боротьби зі злочинністю свідчить, що такий об'єкт реально існує. Це стосується розслідування таких злочинів, як незаконне позбавлення волі, викрадення людей з метою викупу, торгівля органами людського тіла тощо.

← Предыдущая страница | Следующая страница →