Поделиться Поделиться

Право власності та речові права на чуже майно

Право власності Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює згідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону чи договору управління майном (ст. 316 Цивільного кодексу України).

Власникові відносять права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 Цивільного кодексу України).

Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом (ст. 318 Цивільного кодексу України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності чи обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 Цивільного кодексу України).

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі та в порядку, встановлених законом, і за умови попереднього й повного відшкодування їх вартості, окрім випадків, які мають місце за умов воєнного чи надзвичайного стану (ст. 321 Цивільного кодексу України).

Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, коли інше не встановлено договором чи законом (ст. 323 Цивільного кодексу України).

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, є об'єктами права власності

Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу згідно до закону (ст. 324 Цивільного кодексу України).

Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які, згідно із законом, не можуть їм належати.

Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (ст. 325 Цивільного кодексу України).

У державній власності є майно, у через те числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють згідно органи державної влади (ст. 326 Цивільного кодексу України).

У комунальній власності є майно, у через те числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ст. 327 Цивільного кодексу України).

Підстави набуття Права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, коли інше прямо не випливає із закону чи незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, коли інше не встановлено договором чи законом. Право власності на майно за договором, котрий підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення чи з моменту набуття чинності рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Коли договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ст. 334 Цивільного кодексу України).

Коли майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, коли згідно майно не може бути витребуване у нього.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, коли інше не встановлено договором чи законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником даної речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Коли договором чи законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Коли право власності на нерухоме майно, згідно до закону, підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна).

За необхідності особа може укласти договір відносно об'єкта незавершеного будівництва, право власності на котрий реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності чи користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва (ст. 331 Цивільного кодексу України).

← Предыдущая страница | Следующая страница →