Поделиться Поделиться

Стаття 22. Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

3. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

4. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.

5. Захист здійснюється підозрюваним чи обвинуваченим, його захисником чи законним представником.

6. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

1. Принцип змагальності сторін - це принцип, котрий закріплений у ст. 129 Конституції України, згідно з якою до основних засад судочинства відносять змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Виділяють три основних елементи принципу змагальності: 1) поділ функцій обвинувачення, захисту й вирішенні справи; 2) наділення сторін рівними процесуальними правами для здійснення своїх функцій; 3) керівне положення суду в кримінальному процесі й надання тільки суду права ухвалювати рішення відносно справи. Змагальність сторін спонукає суд правильно розглянути матеріали справи й ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

2. Розмежування функцій обвинувачення, захисту та вирішення справи проявляється в через те, що функцію обвинувачення здійснюють прокурор, слідчий, керівник органу досудового розслідування, оперативні підрозділи, потерпілий та його представник (у разі відмови прокурора від підтримання обвинувачення, та в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення).

Функцію захисту здійснюють підозрюваний, обвинувачений, законний представник, захисник. Функцію вирішення справи здійснює суд.

3. Наділення сторін рівними процесуальними правами також є одним із елементів принципу змагальності. Сторони мають право повною мірою реалізувати при розгляді кримінальної справи свої права і законні інтереси, на рівних правах відстоювати свою точку зору перед судом.

Права та обов'язки прокурора передбачені у Законі України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р., у ст. 36 КПК. Права та обов'язки потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, захисника, цивільного відповідача та його представника передбачені у нормах КПК.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.

Так, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК.

Сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

4. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та вирішення справи (судового розгляду, як це зазначається у коментованій статті) не може покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

5. Прокурор чи слідчий за згодою прокурора повідомляє особі про вчинення злочину у випадках, передбачених у ст. 276 КПК. Відносно змісту повідомлення про підозру та порядок його вручення див. коментар до ст.ст. 277, 278 КПК.

Обвинувальний акт складається слідчим, потім затверджується прокурором, чи прокурором самостійно у випадках, коли він не погодився з обвинувальним актом, котрий був складений слідчим.

Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Стаття З КПК визначає поняття державного обвинувачення. Це процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Згідно зі ст. 340 КПК, прокурор має право відмовитися від підтримання обвинувачення, та у разі такої відмови потерпілий чи його представник може підтримувати обвинувачення в суді. У цьому випадку потерпілий чи його представник буде користуватися усіма процесуальними правами сторони обвинувачення під час судового розгляду.

6. Захист здійснюється підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представником. Про забезпечення права на захист див. коментар до ст. 20 КПК.

7. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Суд під час судового розгляду керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду завжди, що не має значення для кримінального провадження.

← Предыдущая страница | Следующая страница →