Поделиться Поделиться

Свобода совісті

Згідно до статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право передбачає свободу сповідувати будь-якому релігію чи не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може обмежуватися лише законом і тільки в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я, моральності населення чи захисту прав і свобод інших людей.

Визнаючи свободу світогляду та віросповідання, Конституція підкреслює, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Ніхто не може бути увільнений від виконання своїх обов'язків перед державою чи відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. Коли виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, його виконання повинно бути замінене альтернативною (невійськовою) службою, порядок проходження якої регламентується законом "Про альтернативну (невійськову) службу" від 18 лютого 1999 р.

Права на свободу світогляду і віросповідання регулює Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 р.

Згідно з цим законом, держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій, проте при цьому не втручається у їх законну діяльність. Релігійні організації не виконують державних функцій, не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають їм фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади. При цьому священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами. Релігійні організації можуть створювати навчальні заклади і групи. Громадяни можуть навчатися релігійного віровчення та здобувати релігійну освіту індивідуально чи разом із іншими громадянами.

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні заклади, а також об'єднання подібних організацій.

Найпоширенішими релігійними організаціями є релігійні громади.

Релігійні громади - місцеві релігійні організації віруючих громадян одного й того ж культу, напряму, течії чи спрямування, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Релігійні організації діють на підставі своїх статутів чи положень, які не можуть суперечити чинному законодавству. Релігійні громади реєструються обласними державними адміністраціями та урядом Автономної Республіки Крим на підставі статуту та заяви, якому подають не менше 10 чоловік, що досягли 18-річного віку. Інші релігійні організації (за винятком громад) реєструються державним органом України в справах релігій. З моменту реєстрації статуту чи положення релігійна організація набуває статусу юридичної особи. Орган, котрий реєструє організацію, у місячний термін розглядає заяву, приймає рішення і у 10-денний термін письмово повідомляє про прийняте рішення заявникам. У реєстрації статуту релігійної організації може бути відмовлено, коли її статут чи діяльність суперечать чинному законодавству. Рішення про відмову в реєстрації може бути оскаржене в суді.

Релігійні організації мають право займатися виробничою і господарською діяльністю, володіти, користуватися і розпоряджатися землею і майном, приймати на роботу громадян, виготовляти і розповсюджувати предмети релігійного призначення, засновувати видавничі, поліграфічні, реставраційно-будівельні та інші підприємства, засновувати благодійні заклади тощо.

Державний контроль за додержанням законодавства про свободу совісті та релігійні організації здійснюють місцеві ради та їх виконавчі комітети.

Похожие статьи