Поделиться Поделиться

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Поняття адміністративної відповідальності

Адміністративна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі уповноважених органів на відповідну категорію протиправних діянь (передусім адміністративних проступків), а особи, які скоїли зазначені правопорушення, повинні відповісти перед уповноваженим державним органом за свої неправомірні дії і понести адміністративне стягнення в установлених законом формах і порядку.

Ознаки адміністративної відповідальності

Адміністративній відповідальності, як різновиду юридичної відповідальності, притаманні такі ознаки: 1) має зовнішній характер; 2) застосовується лише за вчинення правопорушення; 3) пов'язана з державним примусом у формах каральних і правовідновлювальних заходів; 4) визначена у нормах права; 5) притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється у певному процесуальному порядку; 6) притягнення до відповідальності здійснюється уповноваженими державними органами та посадовими особами; 7) винна у вчиненні правопорушення особа несе певні втрати матеріального та побутового характеру, які передбачені законом.

Види підстав адміністративної відповідальності

Теорія адміністративного права виділяє наступні види підстав адміністративної відповідальності: фактичні (вчинення особою особливого виду правопорушення – адміністративного (тобто наявність ознак такого правопорушення); юридичні (наявність в діях особи юридичного складу правопорушення – суб'єкту, суб'єктивної сторони, об'єкту, об'єктивної сторони); процесуальні (наявність процесуальних норм, які забезпечують притягнення винної особи до адміністративної відповідальності).

Особливості адміністративної відповідальності

Особливостями адміністративної відповідальності є:

1. Адміністративна відповідальність має публічний державно-обов'язковий характер.

2. Право адміністративного покарання, як правило, зосереджується в органах виконавчої влади, у судах загальної юрисдикції, адміністративних комісіях при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад, виконавчих комітетах відповідних рад, що обумовлює надання їм юрисдикційних повноважень, що є по суті судовими функціями (органи, які їх здійснюють, називаються "органами адміністративної юрисдикції").

3. Це самостійний вид правової відповідальності, що настає за адміністративні проступки в різних сферах державного управління.

4. Вона є специфічною формою правового реагування з боку держави в особі її компетентних органів на певну категорію протиправних проявів і є наслідком винного суспільно шкідливого (антигромадського) діяння.

5. Адміністративна відповідальність врегульовується та захищається, як правило, в позасудовому порядку.

6. Вона є одним з видів державного примусу, становить державний примус у вигляді застосування встановлених законодавством адміністративних стягнень.

7. Вона зобов'язує правопорушника дати відповідь перед повноважним державним органом відносно своїх неправомірних дій і понести за це стягнення з негативними для правопорушника наслідками (морального чи матеріального характеру).

8. Фактичною підставою для настання адміністративної відповідальності, як правило, є адміністративне правопорушення (проступок).

9. Нормативною підставою адміністративної відповідальності, за винятком КпАП, є інші законодавчі акти, зокрема, Повітряний кодекс (ПК) України (ст.ст. 89–102), Водний кодекс (ВК) України (ст.ст. 110–111), МК (ст.ст. 319–406), закони України "Про засади запобігання та протидію корупції", "Про рекламу" (в редакції Закону від 11 липня 2003 р.) від 16 червня 1992 р. тощо.

10. Правами відносно здійснення адміністративного провадження наділене широке коло повноважних державних органів, перелік яких визначений законодавством. Так у ст. 255 КпАП визначені уповноважені особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

11. Суб'єктами адміністративної відповідальності можуть бути осудні фізичні особи, що досягли 16 років, службові і посадові особи. Разом із тим у ст. 184 КпАП передбачається відповідальність батьків за протиправні дії неповнолітніх, коли вони вчинили адміністративний проступок у віці від 14 до 16 років.

12. Вона, як правило, застосовується до фізичних осіб, проте не виключає можливості притягнення до відповідальності юридичних осіб.

13. Суть адміністративної відповідальності полягає в через те, що до винних у вчиненні правопорушення застосовуються адміністративні стягнення, а до неповнолітніх – заходи впливу,

14. Реалізується у відповідних процесуальних формах. Встановлено особливий спрощений порядок притягнення до відповідальності, котрий створює умови для оперативності й економічності застосування стягнень, дає необхідні гарантії здійснення права на захист.

15. Право встановлювати адміністративну відповідальність надано Верховній Раді України (ст. 92 Конституції), проте в деяких випадках її можуть встановлювати Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства, обласні, районні, міські ради та їх виконкоми (ст. 5 КпАП), обласні, Київська і Севастопольська міські ради (за винятком того, можуть встановлювати правила, за порушення яких адміністративна відповідальність настає за ст.ст. 152, 159, 182 КпАП).

16. На відміну від інших видів відповідальності за вчинення адміністративних проступків на правопорушників накладаються відповідні адміністративні стягнення, заходи впливу, адміністративне видворення за межі України іноземних громадян і осіб без громадянства; зміст адміністративної відповідальності становить накладення адміністративних стягнень.

17. Метою застосування адміністративного стягнення є покарання та виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, відновлення порушених суспільних відносин, відшкодування шкоди.

18. При повторюваності порушень більше одного разу протягом року виникає необхідність застосування більш суворих адміністративних заходів (стягнень).

19. Більшість адміністративних порушень характеризується недодержанням загальнообов'язкових правил, коли діяння становить формальний склад проступку, незалежно від настання шкідливих наслідків матеріального характеру.

20. Введення до багатьох норм КпАП дискреційних повноважень, тобто права діяти на власний розсуд при встановленні адміністративних заборон чи нових видів покарань, при застосуванні альтернативних стягнень, при визнанні обставин скоєння проступків такими, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність, при обранні місця розгляду адміністративної справи, скасування, зміни постанови з адміністративної справи.

21. За винятком того, адміністративна відповідальність мас: відповідний механізм запровадження адміністративних загальнообов'язкових правил (заборон); власний об'скт; власний метол правоохорони (адміністративний та адміністративно-судовий); свої матеріальні, процесуальні норми, систему адміністративних покарань; особливості нормативного врегулювання адміністративної відповідальності.

Похожие статьи