Поделиться Поделиться

Джерела права

В питаннях джерел права загальна теорія права у викладенні цивілістів романо-германського права віддає пріоритет кодифікації і закону, представляє їх як прогресивний спосіб, яким необхідно виражати норми права в демократичній державі.

Пріоритетне місце закону в системі джерел права викликане тим, що континентальне право розвивалося під визначальним впливом доктрини права, і перш за завжди римського права. При створенні його норм наукові абстракції, людський розум і діяльність вчених відігравали і досі мають вирішальну роль.

Більшість життєвих ситуацій розглядається крізь призму доктрини і під неї підлаштовується. Сутність континентального підходу полягає не в через те, щоби знайти в практиці і відшліфувати те чи інше рішення. Головне - виробити загальний ідеальний принцип, а потім "регулювати" за допомогою нього суспільні відносини.

Згідно основним джерелом континентального права є закони, серед них головний кодифікований акт - Цивільний кодекс. Норми Кодексу розкриваються від загальних до приватних, від абстрактних до конкретних правил. Основне завдання юриста - підвести конкретний випадок під дію тієї чи іншої норми позитивного права. Окремі закони створюються і застосовуються як підпорядковані Кодексу.

Звичаї як джерело права в континентальній системі відіграють незначну роль. Головний акцент у правовому регулюванні зроблено на законі. По суті, звичаї зведені до ділових узвичаєнь, які доповнюють позитивне право.

Романо-германське право в судовій практиці і доктрині вбачає лише засоби, які використовують для застосування закону чи його коментування. Прецедентне право в континентальній системі майже відсутнє, хоч і має тенденцію до подальшого розвитку.

Судова практика коли і визнається джерелом права, то лише у вузьких рамках стосовно тих відносин, які не врегульовані чи не повністю врегульовані законом. Водночас останнім часом прецеденти досить широко застосовуються в рамках Європейського суду з прав людини, інших інституціях Європейського Союзу як неурядової міжнародної організації більшості країн Європи.

Особи

Положення відносно осіб поділяються на дві частини: 1) про фізичні особи; 2) про юридичні особи. Стосовно фізичних осіб виділяється правоздатність як здатність мати права та обов'язки і дієздатність як здатність своїми діями здійснювати права та обов'язки. Обсяг правоздатності в усіх рівний і визначений позитивним правом. Виділяються різні ступені дієздатності залежно від віку і стану здоров'я.

Континентальне право містить детально розроблену доктрину юридичної особи. Юридична особа являє собою абстрактну категорію, яка охоплює всі можливі види юридичних осіб. Сформовано чітку систему видів юридичних осіб. Встановлено загальні для всіх юридичних осіб правила їх створення, реорганізації і ліквідації. Виникнення, зміна і припинення юридичної особи проводиться нормативно-явочним порядком і, як правило, супроводжується державною реєстрацією. Правоздатність юридичних осіб, які відносяться до комерційних організацій, є загальною (універсальною).

Всі юридичні особи поділяються на союзи (корпорації) та установи. До корпорацій відносяться різні види товариств - повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю та акціонерне товариство. Поділ товариств на види проводиться залежно від характеру відповідальності їх учасників за боргами корпорації та за іншими критеріями.

До установ відносяться різні організації, створені на основі відокремлення чужого майна, яке передається в службове управління під умову дотримання цілей установи. Установи, як правило, діють в інтересах осіб, які не є власниками їх майна, членами та управителями. Дані особи називаються дестинаторами. У формі установ існує державна скарбниця (фіск), державні підприємства та інші установи, релігійні установи і благодійні фонди.

Похожие статьи