Поделиться Поделиться

Право власності - основне речове право у сфері господарювання

Відносини власності - це суспільні відносини, що виникають у зв'язку і з приводу привласнення матеріальних благ. Сутність відносин власності у сфері економіки полягає в належності наявних засобів виробництва і продуктів праці, що отримуються від їх експлуатації, певним суб'єктам.

Власність в економічному розумінні - це економічне панування суб'єкта над об'єктом, що належить йому, використання суб'єктом цих об'єктів своєю владою й у власних інтересах.

Поняття права власності виникає в результаті правового врегулювання економічних відносин власності. Розрізняють право власності в об'єктивному розумінні та право власності в суб'єктивному розумінні.

Право власності в об'єктивному розумінні - це сукупність правових норм, що регулюють економічні відносини власності.

Право власності в суб'єктивному розумінні - це визначена і забезпечена об'єктивним правом сукупність повноважень власника, що забезпечує можливість використовувати належне йому майно своєю владою і у власних інтересах.

Право власності передбачає можливість вільного, проте в межах закону, використання власникам свого манна у власних інтересах. Правомочності власника відносно його майна, яке використовується у сфері господарювання, складні: за винятком відомої з часів римського права тріади (володіння, користування та розпорядження), до їх складу входять засновницькі (відносно заснування інших суб'єктів господарювання та наділення їх відповідним майном), регулятивні (відносно визначення меж використання майна, яке передається власником іншим суб'єктам господарювання на Похідних від права власності правових титулах), оперативно-управлінські (відносно управління створеним власником суб'єктом господарювання), контрольні (відносно контролю за використанням майном, яке на певному, зазвичай похідному від права власності, правовому титулі закріплюється за іншим суб'єктом господарювання) та охоронні (відносно охорони прав власника від посягань інших осіб на його майно та захисту прав і законних інтересів власника у разі їх порушення іншими особами) повноваження. Засновницькі, регулятивні, оперативно-управлінські, контрольні, охоронні повноваження забезпечують власнику реалізацію однієї з основних його функцій - функцію управління своєю власністю.

Зазначені положення (відносно повноважень власника майна у сфері господарювання) віддзеркалені в статтях 134 і 135 ГК України. Згідно до ч. 1 ст. 134, суб'єкт господарювання, котрий здійснює господарську діяльність на основі права власності, на відповідний розсуд, одноосібно чи спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у через те числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, чи на основі інших форм правового режиму майна, передбачених ГК.

У ст. 35 ГК України визначаються організаційно-установчі повноваження власника, а саме його права:

одноосібно чи спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації чи здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на відповідний розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним суб'єктів господарювання згідно до законодавства;

особисто чи через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо чи через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження відносно заснованої організації та припиняти її діяльність згідно до ГК та інших законів;

здійснювати організаційно-установчі повноваження та основі належних йому корпоративних прав згідно до ГК та інших законів;

приймати рішення про об'єднання створених власником унітарних підприємств-невласників у господарські об'єднання, передбачені ГК та іншими законами (найчастіше це повноваження реалізується відносно державних і комунальних підприємств шляхом створення за їх участі згідно державних чи комунальних господарських об'єднань).

Форми реалізації права власності - це ті способи та засоби, які І використовує суб'єкт права власності для реалізації своїх повноважень власника

1. Прості форми - реа­лізація повноважень власника безпосередньо суб'єктом цього права

2. Володіння майном без­посередньо його власни­ком

3. Користування майном безпосередньо його влас­ником

4. Розпорядження майном безпосередньо його влас­ником

1. Складні форми - реалізація права власності через уповноважених осіб чи органу та/чи із застосуванням різних спосо­бів, що зумовлено значним масивом майна у одного власника, складністю управління ним (виробничими фондами, напри­клад) та/чи відсутністю у власника необхідних знань і нави­чок для управління майном

2. Управління всім масивом майна власника, що використовується у сфері господарювання, призначеною ним (власником) уповноваженою особою (фізичною чи юридичною)

3. Управління окремими частками майна власника уповноваже­ними особами, призначеними власником

4. Закріплення частини майна власника за створеним ним ко­мерційним унітарним підприємством на праві господарського відання

3.Закріплення частини майна власника за створеним ним некомерційним унітарним підприємством на праві оперативного управління

4.Передача власником частини свого майна у власність госпо­дарській організації корпоративного тину - як вклад у її ста­тутний (пайовий) фонд (капітал) з отриманням, як плату за втрату права власності, корпоративних прав (право участі в отриманні прибутку; право участі в управлінні; право участі в розподілі майна господарської організації у разі її ліквідації)

5.Передача власником на договірних засадах майна в оренду (користування) на підставі відповідних договорів (оренди, лі­зингу, концесії)

Організаційно-установчі повноваження власник може реалізовувати особисто чи за допомогою уповноваженого ним органу (уповноваженої особи). Цеп правовий субінститут (уповноваженого органу чи уповноваженої власником особи) застосовується у тих випадках, коли: а) власник володіє значним за обсягом масивом майна, відносно якого неспроможний забезпечити всі організаційно-управлінські повноваження; 6) власник не володіє необхідними професійними знаннями та навичками відносно здійснення таких повноважень; в) майно власника різноманітне за своїм складом і призначенням, що вимагає забезпечення специфіки управління майном різних категорій (різного призначення) і, згідно, наявності необхідних для цього знань, досвіду, навичок.

Реалізація зазначених повноважень власника здійснюється у різних правових формах, що може бути проілюстровано такою схемою:

← Предыдущая страница | Следующая страница →