Поделиться Поделиться

Стаття 478. Початок кримінального провадження у формі приватного обвинувачення

1. Потерпілий має право подати до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

1. Згідно до ст. 478 КПК потерпілий має право подати до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

2. Глава 36 та ст. 478 КПК не передбачає вимог до заяви потерпілого в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. За винятком того, ст. 478 КПК потребує конкретизування відносно неможливості подачі потерпілим повторної заяви після того, як вона була відкликана.

3. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви про кримінальне правопорушення не допускається (ч. 4 ст. 214 КПК).

4. Згідно до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, проте не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви про кримінальне правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого; 3) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим;

4) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

5) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, котрий вніс відомості до реєстру та/чи розпочав досудове розслідування; 6) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

5. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 2 ст. 214 КПК). У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Стаття 479. Відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення

1. Відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може відбуватися на підставі угоди про примирення чи без неї.

1. Коментована стаття передбачає можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Право на відшкодування шкоди є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів потерпілого у кримінальному провадженні.

2. Майнова шкода полягає в зменшенні майнової сфери потерпілого внаслідок пошкодження чи знищення його майна чи внаслідок порушення його особистих (немайнових) прав (див. ст. 1166 ЦК України).

3. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, чи інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю особи, притягнутої до кримінальної відповідальності. Згідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу чи ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в через те числі інтелектуальної), у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

4. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р."Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Згідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння, наявність причинного зв'язку поміж шкодою і протиправним діянням та вини особи, притягнутої до кримінальної відповідальності.

5. Відшкодування завданої потерпілому шкоди можливо як на підставі угоди про примирення чи без такої угоди.

6. Угода про примирення поміж потерпілим та підозрюваним (обвинуваченим) може бути укладена за ініціативою самого потерпілого чи підозрюваного (обвинуваченого) (ч. 1 ст. 469 КПК).

7. Угода про примирення поміж потерпілим та підозрюваним (обвинуваченим) може бути укладена як у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, так і у провадженні відносно кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості (ч. 3 ст. 469 КПК).

8. Укладення угоди про примирення може ініціюватися потерпілим і підозрюваним (обвинуваченим), захисником і представником чи за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження в будь-котрий момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

9. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним (обвинуваченим), захисником і представником чи за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (за винятком слідчого, прокурора чи судді).

10. Коли кримінальне провадження здійснюється відносно кількох осіб, які підозрюються (обвинувачуються) у вчиненні одного чи кількох кримінальних правопорушень, і згода відносно укладення угоди про примирення досягнута не з усіма підозрюваними (обвинуваченими), така угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних (обвинувачених). У такому випадку, кримінальне провадження відносно особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.

Коли в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від одного кримінального правопорушення, угода може бути укладена та затверджена лише з усіма потерпілими.

Коли в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень, і згода відносно укладення угоди досягнута не з усіма потерпілими, угода може бути укладена з одним (кількома) з потерпілих. Кримінальне провадження відносно особи (осіб), яка досягла згоди, підлягає виділенню в окреме провадження (ч. 8 ст. 469 КПК).

11. Зміст угоди про примирення має відповідати вимогам, передбаченим ст. 471 КПК, зокрема в ній мають бути зазначені: а) сторони, що уклали угоду про примирення; б) формулювання підозри (обвинувачення) та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; в) істотні для відповідного кримінального провадження обставини; г) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних із відшкодуванням шкоди, які підозрюваний (обвинувачений) зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення; д) узгоджене покарання та згода сторін на його призначення чи на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням; е) наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК, наслідки невиконання угоди; є) дата укладення угоди; ж) підписи сторін.

12. Затвердження та укладання угоди про примирення мають такі наслідки: а) для потерпілого та підозрюваного (обвинуваченого) - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 і 424 КПК; б) для потерпілого - позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди; в) для підозрюваного (обвинуваченого) - відмова від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК.

13. Відшкодування шкоди завданої потерпілому без укладання угоди про примирення можливо на будь-якій стадії кримінального провадження за ініціативою підозрюваного (обвинуваченого), а також за його згодою будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою (ч. 1 ст. 127 КПК).

14. Згідно до ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням чи іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (про порядок пред'явлення, розгляду та вирішення цивільного позову див. коментар до ст.ст. 128,129 КПК). Розгляд цивільного позову в кримінальному провадженні сприяє більш повному, всебічному та об'єктивному дослідженню обставин кримінального провадження. Вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відносять до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК), через те цивільному позивачеві легше доводити підстави та розмір позову.

15. Завдана потерпілому шкода внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом (ч. 3 ст. 127 КПК). Однак закон, котрий визначає умови і порядок відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної злочином, в Україні не прийнятий.

Статтями 1177, 1207 ЦК передбачена можливість відшкодування державою шкоди, завданої злочином. Для відшкодування шкоди потерпілому на підставі ст.ст. 1177, 1207 ЦК окрім наявності факту заподіяння шкоди, злочину та причинно-наслідкового зв'язку поміж шкодою і противоправним діянням необхідна наявність певних умов, зокрема, особу, яка вчинила злочин не встановлено чи вона є неплатоспроможною. Таким чином, відшкодування потерпілому шкоди, завданої злочином у разі невстановлення особи, яка вчинила злочин чи коли вона є неплатоспроможною - безпосередній обов'язок держави, закріплений на законодавчому рівні.

Похожие статьи