Поделиться Поделиться

Особливості розслідування злочинів неповнолітніх

Розслідування злочинів, які вчиняються неповнолітніми, має свою специфіку, обумовлену віковими, соціальними, психічними та іншими особливостями, характерними для неповнолітніх. Саме це, поряд

З особливостями криміналістичними, кримінально-правовими та процесуальними, які мають значення для розслідування, дозволяє виокремити багато спільного, характерного лише для злочинів неповнолітніх. Виходячи з таких особливостей розроблені основи методики розслідування злочинів, вчинених такими спеціальними суб'єктами, як неповнолітні.

Структура криміналістичної характеристики, навіть з урахуванням різноманітності дій неповнолітніх при вчиненні злочинів, однотипна і відповідає її традиційній структурі: особливості предмета посягання; типові сліди злочину; особа потерпілого; способи вчинення злочину; обстановка вчинення злочину та особа злочинця.

До предмета злочинів проти власності (найбільш поширені серед неповнолітніх: крадіжка, грабіж, розбій), вчинених групами неповнолітніх, відносять об'єкти, які входять до "підліткового" асортименту цінностей: гроші; речі, які звичайно цікаві молоді (мобільні телефони, компакт-диски, модні предмети одягу тощо); кондитерські вироби (шоколад, цукерки, жувальна гумка, безалкогольні напої тощо), а також малогабаритні предмети, що можуть бути швидко реалізовані.

До типових слідів дозволяється віднести залишені на місці злочину сліди рук та взуття, які мають невеликий розмір, характерний для підлітків; сліди застосування неякісних знарядь злочину та саморобної зброї, виготовлених за відсутності відповідних навичок; нецензурні написи; недопалки, пляшки з-під спиртного.

Потерпілими від злочинів неповнолітніх часто є їх однолітки, що характерно для вбивств, спричинення тілесних ушкоджень. Це може бути вбивство з помсти, з ревнощів; спричинення тілесних ушкоджень у бійці поміж членами молодіжних угруповань (наприклад угруповань футбольних фанатів) тощо. Неповнолітні злочинці посягають на малолітніх, жінок, "бомжів", інвалідів, людей похилого віку та інших осіб, які не можуть чинити опір нападникам.

Для способу вчинення злочинів за участю неповнолітніх характерним є, перш за завжди, непрофесіоналізм їх дій. Зокрема: відсутність ретельної підготовки до вчинення злочину; непослідовність чи відсутність логіки дій - наприклад, інколи обирається найскладніший шлях проникнення на об'єкт при ігноруванні найбільш реального шляху, простого та безпечного; відсутність заздалегідь обраних місць для приховування майна, набутого злочинним шляхом, і каналів його реалізації тощо. За відсутності злочинного досвіду неповнолітні застосовують способи вчинення злочину, описані у детективній літературі чи показані у фільмах. Після вчинення успішного злочину проти власності неповнолітні звичайно скоюють аналогічні злочини без якихось змін способу їх вчинення. Характерними діями неповнолітніх дозволяється вважати факти безглуздого знищення чи пошкодження майна на місці злочину, залишення нецензурних написів тощо.

Розбої та грабежі, які вчиняються неповнолітніми, часто є зухвалими, цинічними, супроводжуються безглуздою жорстокістю стосовно потерпілих (наприклад, нанесення великої кількості тілесних ушкоджень людині, навіть коли вона не чинить опору нападникам). Жорстокість і цинічність у діях неповнолітніх дістає вияв у зґвалтуваннях і вбивствах (наприклад, нанесення десятків ударів ножем у життєво важливі органи людини).

Обстановка вчинення злочинів неповнолітніми. Місцем вчинення злочинів є приміщення (магазини, квартири, дачі, підвали, під'їзди, вічні клуби тощо), а також вулиці, двори. Як правило, це район, де проживає неповнолітній, чи місце, де він з групою підлітків звичайно проводить відповідний вільний час. Злочини часто вчиняються у вечірній, вільний від навчання і роботи, час, в умовах відсутності контролю з боку дорослих.

Особа злочинця. Це особи віком від 14 до 18 років (18 також не виповнилося). Особам даної вікової групи притаманні прагнення до самоствердження, бажання показати свою "дорослість^ і будь-яким чином виділитися серед своїх однолітків. їх характеризують як осіб з підвищеною емоційністю, неврівноважених. За незавершеного психічного і фізичного розвитку і відсутності життєвого досвіду це призводить до некритичної оцінки життєвих ситуацій, в яких опиняється неповнолітній, він швидко підпадає під вплив дорослих лідерів. Для неповнолітніх характерним є також сильно розвинуте почуття групової солідарності.

Дані про об'єкт злочинного посягання, спосіб вчинення злочину та обстановку його вчинення дозволяють висунути обґрунтовану версію про вчинення злочину неповнолітніми.

Законодавство (ст. 433 КПК) передбачає додаткові обставини, які обов'язково треба встановлювати у справах про злочини неповнолітніх:

- вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження);

- стан здоров'я і загального розвитку неповнолітнього;

- характеристика особи потерпілого;

- умови життя і виховання неповнолітнього;

- обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього;

- наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність.

Найбільш типовими ситуаціями, які складаються на початковому етапі розслідування справ зазначеної категорії, є: І) слідчий отримує матеріали, дані яких вказують на вчинення злочину саме неповнолітніми (підозрювані можуть бути затримані чи свідки-очевидці вказують на причетність до злочину неповнолітніх); 2) у первинних матеріалах є дані, які дають підстави для припущення, що злочин вчинений неповнолітніми (це можуть бути дані, отримані під час проведення огляду місця події: спосіб вчинення злочину, об'єкт посягання та обстановка вчинення злочину).

За першої ситуації початкового етапу слідства необхідні такі слідчі дії: огляд місця події, в через те числі огляд трупа, і призначення судово-медичної експертизи; допит підозрюваного, його особистий обшук та обшук за місцем проживання; призначення судово-медичної експертизи потерпілого (у випадках спричинення тілесних ушкоджень); допит свідків, призначення судових експертиз та деякі інші.

У цій ситуації тиловим є майже такий самий перелік слідчих дій. Проте в умовах, коли також не відомі особи, які вчинили злочин, важливе значення має взаємодія з органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, та отримання даних з інформаційних центрів МВС, зокрема про аналогічні злочини (за способом вчинення та предметом посягання), які вчинені раніше, проте залишилися нерозкритими.

Огляд місця події у справах про злочини, вчинені неповнолітніми, проводиться з метою збору важливої для справи інформації як про сутність та особливості вчинених злочинних, так і про особу неповнолітнього злочинця. Інформація, отримана під час огляду, може вказувати на вчинення злочину неповнолітніми (наприклад сліди взуття невеликого розміру, сліди підліткових рук тощо) та дозволяє побудувати версію про конкретних осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, чи про коло осіб, серед яких треба шукати злочинця.

Допит неповнолітніх є важливою слідчою дією. Неповнолітні можуть бути різного віку і мати різний процесуальний статус (підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий). Тактика допиту зазначених осіб визначається їх віковими та психологічними особливостями, рівнем фізичного та інтелектуального розвитку, особливостями вчиненого злочину та їх процесуальним статусом.

На допит неповнолітніх потерпілого та свідка, які не досягай 14-річного віку, слідчий викликає педагога, лікаря чи законних представників неповнолітнього, у присутності яких проводиться допит. На допиті неповнолітніх підозрюваного і обвинуваченого обов'язковою є участь адвоката-захисника.

За винятком очевидців як свідки у справах про злочини неповнолітніх допитуються переважно родичі, педагоги (за місцем навчання неповнолітнього), сусіди, однолітки за місцем проживання, навчання чи роботи. На допиті перевіряється алібі підозрюваного (обвинуваченого), отримуються дані відносно особи неповнолітнього: ким виховувався, його ставлення до навчання, роботи; оточення (коло друзів); зловживання алкоголем, наркозалежність; характер; вчинення раніше правопорушень тощо. З метою отримання інформації про особу неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) слідчий запитує характеристики на нього з місця проживання, навчання, роботи.

Під час допиту неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) слідчий повинен у зрозумілій чи навіть популярній формі викласти сутність підозри чи пред'явленого обвинувачення. Допит проводиться у спокійному тоні, проте наступально. При цьому треба не умовляти неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) давати правдиві показання, а переконувати його. Коли особа дає правдиві показання, треба максимально деталізувати обставини злочину для встановлення ролі підозрюваного чи інших учасників у вчиненні злочину (в через те числі з метою попередження самообмови). Коли підозрюваний (обвинувачений) не визнає своєї вини, треба розкрити суспільну небезпечність вчинених ним дій, розповісти про позитивну роль визнання вини чи дієвого каяття (часто правдиві показання неповнолітній не дає з почуття солідарності з іншими членами групи).

У разі вчинення групового злочину обов'язково вивчається процес формування злочинної групи та деталізується ступінь участі кожного члена групи у вчиненні злочину.

Обшук проводиться переважно за місцем проживання чи роботи підозрюваного неповнолітнього, а також у місцях, де неповнолітній міг приховати вкрадене майно, зброю, знаряддя злочину (на горищах, у під'їздах, підвалах тощо). Предмет обшуку визначається залежно від способу вчиненого злочину та об'єкта злочинного посягання (викрадене майно; зброя, знаряддя злому; взуття та одяг, які були на підозрюваному під час вчинення злочину, тощо).

Серед судових експертиз, які призначаються у справах неповнолітніх (судово-медичної, за допомогою якої, наприклад, коли відсутні документальні дані, встановлюється вік підозрюваного неповнолітнього; судово-психіатричної, криміналістичних тощо), особливе значення має судово-психологічна експертиза. Вона проводиться у таких справах перш за завжди для встановлення вікових та індивідуальних особливостей неповнолітніх обвинувачених, підозрюваних, свідків і потерпілих. Зокрема, на вирішення експертів може бути поставлене питання про загальний рівень розвитку неповнолітнього в психологічному сенсі. За винятком того ця експертиза допомагає вирішити питання:

1) Чи є самостійними показання неповнолітнього?

2) Чи відповідають вони його віку і його інтелектуальному розвитку?

3) Якою є можливість неповнолітнього свідка чи потерпілого правильно сприймати й оцінювати події?

4) Чи має дана неповнолітня особа суб'єктивну можливість правильно сприймати й оцінювати обставини, що мають значення у справі?

Коли осудність неповнолітнього не викликає сумнівів, призначається судово-психологічна експертиза для вирішення питань:

1) Чи є у неповнолітнього обвинуваченого затримка у розумовому розвитку?

2) Якими є відхилення в розвитку підлітка порівняно з нормальним для даного віку, чи інакше - якому біологічному віку відповідає його психічний розвиток?

Обґрунтована відповідь на останнє питання може мати вирішальне значення у процесі прийняття рішення судом про визнання неповнолітнього винуватим і призначення йому кримінального покарання. На цю обставину особливу увагу повинні звертати адвокати-захисники.

← Предыдущая страница | Следующая страница →