Поделиться Поделиться

Судова система. Головні засади судочинства

Суди як органи судової влади повинні на рівних із законодавчою та виконавчою владою здійснювати свої повноваження (ст. 6 Конституції). Специфіка діяльності судів полягає в через те, що сама їх діяльність по застосуванню законів при розгляді конкретних справ (судочинство) відбувається у певних процесуальних формах, визначених законом. Частина УІП Конституції України "Правосуддя" та Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначають правове регулювання системи організації судової влади в Україні. У частині З ст. 124 Конституції України зазначено, що судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Конституційний Суд виступає єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Його основне завдання - забезпечення конституційного правопорядку в державі. Усі інші суди - від районних (міських) до Верховного Суду України - називаються судами загальної юрисдикції. Система цих судів згідно з Конституції має будуватися за принципами територіальності та спеціалізації. Конституція у ч. 4 ст. 125 наголошує на доцільності діяльності апеляційних судів.

Конституція України у ч. 5 ст. 125 вказує на недопустимість створення надзвичайних та особливих судів, які діяли б поза межами конституційно встановленої системи судів чи керувалися якимись особливими, спеціально для них виробленими правилами здійснення правосуддя. Згідно з ч. 1 ст. 127 Конституції правосуддя в Україні здійснюється професійними суддями.

Судочинство може здійснюватися суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Конкретні форми здійснення судочинства визначено спеціальними законами.

Конституція у ст. 129 встановлює ряд основних засад здійснення правосуддя в Україні: а) законність; б) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; в) забезпечення доведеності вини; г) змагальність сторін судового процесу та свобода в наданні ними суду доказів; ґ) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; д) забезпечення обвинуваченому права на захист; е) забезпечення можливості оскарження рішення суду тощо.

Правові засади звернення до Європейського суду з прав людини. Вимоги до складання звернення до цього суду. Рішення Європейського суду відносно розгляду цих звернень та наслідки прийнятих рішень

З моменту вступу України до Ради Європи кожен громадяни держави має право після використання всіх національних засобів правового захисту (звернення до Верховного Суду України, до Уповноваженого з прав людини Верховної Ради тощо) звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи органів міжнародних організацій, членом чи учасником яких є Україна (ст. 55 Конституції України), зокрема до Європейської комісії з прав людини та Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини може приймати від будь-якої особи, неурядової організації чи групи осіб заяви про порушення її прав однією з держав-учасниць. Згідно зі ст. 35 цього Протоколу визначаються критерії прийнятності справ, що може розглядати Європейський Суд.

Громадяни України можуть звертатися до Європейського Суду лише з питань порушення прав людини і основних свобод і лише тоді, коли всі внутрішні методи відновлення порушених прав не принесли бажаного результату. За процедурними правилами звернення до зазначених інстанцій скарга має бути спрямована проти держави чи її органів, які припустилися порушень прав і свобод людини.

Європейська комісія є попередньою інстанцією розгляду скарг, яка оцінює відповідність скарг правовим вимогам, намагається сама врегулювати спірне питання, пропонує державі відновити дані порушені права і вжити заходів відносно вдосконалення законодавства згідно з загальноєвропейськими нормами.

Коли така діяльність не дала бажаного результату, справа надходить до Європейського Суду, котрий виступає як суд першої інстанції. Згідно зі ст. 46 Протоколу № 11 Конвенції "Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Суду у будь-якій справі, в якій вони є сторонами. Остаточне рішення Суду надсилається Комітету міністрів, котрий здійснює нагляд за його виконанням".

Питання виконання рішень Європейського Суду з прав людини в Україні на національному рівні врегульовано Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року.

← Предыдущая страница | Следующая страница →