Поделиться Поделиться

Стаття 385. Строки для звернення із скаргою

Скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Стаття 386. Розгляд скарги

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Коли заявник, державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу розглядають за участю їхніх представників.

Коли суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.

Стаття 387. Судове рішення за скаргою

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця чи іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення чи іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Коли оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті чи вчинені згідно до закону, в межах повноважень державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Стаття 388. Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги

Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, коли було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, чи на відділ державної виконавчої служби, коли було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Стаття 389. Виконання ухвали суду

Про виконання ухвали відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду. ЦПК встановлює жорсткі строки подання скарги до суду:

а) десятиденний строк з дня, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення її прав і свобод;

б) триденний строк, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Мабуть, дані питання надмірно заформалізовано, особливо коли врахувати здійснення виконання в сільській місцевості, де відсутні адвокати, а також з урахуванням того, що учасниками виконавчого провадження є громадяни, не обізнані з тонкощами виконавчого провадження. Так, згідно до ст. 5 Закону "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний ознайомлювати учасників виконавчого провадження з їхніми правами та обов'язками. Проте на практиці мають місце відступлення від цього обов'язку.

Через те суди, розглядаючи питання про відновлення пропущених строків, на мою думку, мають з'ясовувати, чи роз'яснював державний виконавець учасникам виконавчого процесу їхні права та обов'язки, чи документи державного виконавця містять дані про роз'яснення ним таких прав чи права на оскарження у певні строки.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Ухвала суду про відмову поновити пропущений строк може бути оскаржена до апеляційного суду окремо від рішення суду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 293 ЦПК.

"Не завжди судовий виконавець здійснює передбачену відповідним законом дію чи приймає постанову у виконавчому провадженні у визначений строк. У такому разі слід виходити з того, чи зазначений у законі строк здійснення певної дії державним виконавцем, чи ні. Коли строк у законі зазначений, проте по закінченню цього строку дію, якому державний виконавець зобов'язаний був здійснити, він не здійснив, то таку поведінку слід розцінювати як відмову в здійсненні дії і, згідно до ст. 385 ЦПК, обчислювати строк оскарження і початок його перебігу"614. Коли строки вчинення певної дії не зазначені (за наявності обов'язку вчинити певну дію), то бездіяльність державного виконавця може бути оскаржена в будь-котрий час, коли особа вважає, що ця бездіяльність порушує її права чи свободи.

ЦПК (ст. 386) визначає порядок розгляду скарги, яка вирішується у десятиденний строк за участю заявника і державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Особливістю розгляду таких справ є те, що обов'язок по доказуванню законності оспорюваних дій (бездіяльності), рішень та обставин, які були підставою для прийняття певного правового акта у справах, які виникають з публічних правовідносин (а саме такими є скарги на дії посадових осіб), має бути покладена на орган, котрий здійснив певну дію, проявив бездіяльність чи прийняв певний правовий акт. На жаль, чіткої вказівки на цю обставину у коментованому розділі немає.

Аналогічні відносини маємо в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства прямо вказує, що обов'язок відносно доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, котрий видав відповідний акт, вчинив певну дію. Через те суди, вирішуючи справи за скаргами на дії державного виконавця та інших посадових осіб, мають керуватись аналогічними підходами до вирішення таких справ. Разом з тим частина VII було б доцільним доповнити спеціальною статтею, яка б ураховувала дані особливості, чи ж доповнити відповідною вказівкою ст. 60 ЦПК.

Ч. 2 коментованої статті встановлює, що справа може бути розглянута за участю представників сторін, коли відповідна сторона з поважних причин не може з'явитись у суд.

Ч. 3 коментованої статті визначає, як має діяти суд, коли встановить, що особа, чиї дії оскаржуються, вже не працює на попередній посаді. Тоді суд залучає до участі у справі ту посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу і зобов'язує державного виконавця чи іншу посадову особу задовольнити вимогу заявника й усунути порушення чи іншим способом поновлює його права.

Таким чином, суд, встановивши обґрунтованість скарги, визнає дії, бездіяльність чи ж правовий акт неправомірними. Коли за певних обставин усунути порушення в порядку, про котрий просить скаржник, неможливо, то суд не зв'язаний з вимогою скаржника про певний спосіб відновлення прав і може в інший спосіб усунути порушення та поновити права чи свободи скаржника. У цьому випадку дозволяється провести певну паралель з рішенням Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України у справі за скаргою кандидата в президенти Ющенка, де судова палата в інший спосіб, ніж просив скаржник, поновила його права. Коли оскаржувані рішення, дія чи бездіяльність прийняті чи вчинені згідно до закону, в межах повноважень і права чи свободи не порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 27 ст. 293 ЦПК).

"Установивши під час розгляду справи обґрунтованість доводів скарги, суд визнає оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і водночас визначає, яким шляхом мають бути поновлені порушені права чи свободи. Суд може покласти на суб'єктів оскарження виконання лише тих обов'язків, які передбачено Законом "Про виконавче провадження".

Слід мати на увазі, що згідно до п. 8 ч. 1 ст. 373акону "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного виконання рішення згідно з виконавчим документом і в через те випадку, коли це виконання здійснено третьою особою.

Витрати, пов'язані з розглядом скарги (зокрема і витрати у зв'язку з наданням правової допомоги), покладаються на відділ державної виконавчої служби, коли постановлено рішення про задоволення скарги заявника, чи на заявника, коли у задоволенні скарги відмовлено.

Очевидно, було б точніше покладати витрати не на відділ державної виконавчої служби, а стягувати їх з державного бюджету України, по аналогії зі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства. Про розподіл витрат суд вказує в ухвалі, прийнятій за результатами розгляду справи.

ЦПК покладає на відповідний орган державної виконавчої служби обов'язок повідомити суд і заявника про виконання ухвали у місячний строк з дня одержання ухвали суду.

← Предыдущая страница | Следующая страница →