Поделиться Поделиться

Правові засади тарифного регулювання експорту (імпорту) сільськогосподарської продукції

Згідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992 р, єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України чи вивозяться за межі даної території. До спеціальних законів, що здійснюють митне регулювання сільськогосподарської продукції, дозволяється віднести: Закон України "Про вивізне (експортне) мито наживу худобу та шкіряну сировину" від 7 травня 1996 р.; постанову Кабінету Міністрів України "Про переміщення через митний кордон сільськогосподарської продукції, що ввозиться для переробки" від 19 червня 1998 р., що дозволяє переміщення через митний кордон України імпортної сільськогосподарської продукції 1-24 груп УКТ ЗЕД, яка ввозиться як сировина для подальшої переробки згідно з контрактами, за умови її перебування під митним контролем для здійснення обов'язкової сертифікації та за наявності письмового зобов'язання власника про вивезення даної продукції за межі митної території України у разі відмови у видачі сертифіката відповідності. Перелік видів сільськогосподарської продукції визначається Законом України "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур" від 10 вересня 1999 р. та затверджується Міністерством аграрної політики України за погодженням з Державним комітетом по стандартизації, метрології та сертифікації і Державною митною службою (наказ Мінагропрому України від 7 жовтня 1998 р. № 297. До такої продукції відносять м'ясо, риба, горіхи, цитрусові, кава, спеції, тютюн, зернові, какао, олії тощо.

Відносно режиму експорту, то держава, як правило, намагається його всіляко заохочувати і підтримувати. Через те експорт, зазвичай, здійснюється без сплати мита з українського боку. Однак у деяких випадках, коли на внутрішньому ринку відчувається дефіцит певних видів сільськогосподарської продукції, держава впроваджує вивізні (експортні) мита, встановлює режим ліцензування та квотування. Однак проблеми експорту сільськогосподарської продукції пов'язані також із тим, що законодавство Європейського Союзу висуває жорсткі вимоги відносно показників безпеки і якості продукції, що значною мірою впливає на просування вітчизняної сільськогосподарської продукції (зокрема тваринного походження) на ринки ЄС. Процедурі легалізації експорту тваринницької продукції до ЄС передує складний підготовчий етап відносно проходження та відповідності продукції міжнародним стандартам. Обов'язковою умовою є проведення державного моніторингу залишкових речовин у живих тваринах і продуктах тваринного походження. За винятком того, Європейська комісія (ЄК) направляє відповідні запити з метою оцінки системи санітарного контролю у сфері виробництва тваринницької продукції. Надалі експертами Офісу ЄК з питань харчових продуктів та ветеринарії (БУО) проводиться інспектування підприємств-потенційних експортерів продукції з метою їх атестації та перевірки ситуації на місцях. І тільки за умови виконання вищезазначених процедур та отриманні позитивних висновків експертів, ЄК приймає рішення (Регламент) про включення України до списку країн, яким дозволяється експорт до країн-членів ЄС окремої продукції тваринного походження.

Аграрно-правовий інститут імпорту сільськогосподарської продукції є більш складним, ніж інститут експорту, позаяк передбачає особливе правове регулювання згідно із Законом України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" від 17 липня 1997 р., котрий визначає порядок тарифного і нетарифного регулювання імпорту сільськогосподарської сировини та продуктів її переробки, передбачає запровадження сезонного мита, сертифікацію та контроль за ввезенням імпортної сільськогосподарської продукції. Згідно до цього Закону ввізні (імпортні) мита на товари 1-24 груп Української класифікації товарів (картопля, бобові, огірки, виноград, яблука, груші тощо) зовнішньоекономічної діяльності визначаються Митним тарифом України. Повні ставки ввізного (імпортного) мита на товари першої та другої груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) (за винятком підакцизних) встановлюються у подвійному розмірі до розміру пільгових ставок ввізного (імпортного) мита. Забороняється звільнення від сплати ввізного (імпортного) мита фізичних чи юридичних осіб, які мають пільги зі сплати ввізного мита згідно з іншими законодавчими актами України.

Сезонні ввізні (імпортні) мита запроваджуються щорічно у подвійному розмірі до розміру пільгових ставок ввізного (імпортного) мита на сільськогосподарську продукцію груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), протягом строку збирання і закладення на зберігання аналогічної продукції українського виробництва. Сезонні мита вважаються винятком з преференційних чи пільгових режимів, у через те числі з угод про вільну торгівлю, митні союзи, виробничу кооперацію та інших подібних міжнародних угод, коли це передбачено такими угодами. Сезонні мита протягом часу їх дії заміщують ввізні (імпортні) мита. Кабінет Міністрів України встановлює терміни дії сезонних мит на сільськогосподарську продукцію та оприлюднює свої рішення за 45 днів до дня їх запровадження. Сезонні мита встановлюються на строк, що не може бути меншим 60 та більше 120 календарних днів.

← Предыдущая страница | Следующая страница →