Поделиться Поделиться

Стаття 172. Розгляд клопотання про арешт майна

1. Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/чи прокурора, цивільного позивача, коли клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

2. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, коли це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

3. Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

4. Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду чи за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

1. Строк розгляду клопотання слідчим суддею, судом - не пізніше двох днів із дня його надходження до суду.

2. Суб'єктами, які беруть участь у розгляді клопотання, є прокурор та/чи слідчий, цивільний позивач (лише у випадку, коли клопотання подав він), підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Однак неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

3. Частина 2 коментованої статті встановлює винятки із загального правила про обов'язкове повідомлення про розгляд клопотання підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, захисника, представника чи законного представника. Розглядати клопотання без їх повідомлення можливо лише за умови, що майно, про арешт якого йдеться в клопотанні, не вилучалося, а розгляд клопотання за їх відсутності є необхідним для забезпечення арешту майна (тобто в тих випадках, коли є реальна загроза знищення речей чи документів, а також термінового відчуження майна).

4. Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду чи за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна. Хоч це прямо не передбачено у ч. 4 коментованої статті, вважаємо, що аналогічні права має і суд, адже мета застосування цього заходу, процедура ініціації та підстави вирішення питання про арешт майна є однаковими. Таким чином, при розгляді клопотання слідчий суддя, суд може допитати свідка, а також дослідити надані сторонами чи витребувані матеріали (у через те числі й ті, що стосуються визначення вартості майна, про яке йде мова у клопотанні, тобто акти, довідки, висновки спеціаліста). При цьому слідчий суддя, суд не обмежені волевиявленням сторін, а можуть здійснити дані дії за власною ініціативою. "Активність суду в даному випадку є цілком виправданою, адже створює необхідні умови для забезпечення законності обмеження прав людини, яка залучена до сфери кримінального судочинства".

Стаття 173. Вирішення питання про арешт майна

1. Слідчий судця" суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, коли особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

2. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;

3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову;

4) наслідки арешту майна для інших осіб;

5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

3. Відмова у задоволенні чи часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі згідно всього чи частини тимчасово вилученого майна.

4. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, котрий не призведе до зупинення чи надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, чи інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

5. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:

1) перелік майна, яке підлягає арешту;

2) підстави застосування арешту майна;

3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі;

4) заборону розпоряджатися чи користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на такс майно;

5) порядок виконання ухвали.

6. Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

7. Копія ухвали надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлений.

1. За результатами розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд може винести ухвалу про арешт майна, задовольнивши клопотання повністю чи частково, чи ухвалу про відмову в задоволенні клопотання.

2. Слідчий суддя, суд задовольняє клопотання лише за наявності достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для забезпечення можливої конфіскації майна та/чи цивільного позову.

3. Тягар доказування того, що даний захід необхідний для забезпечення можливої конфіскації майна та/чи цивільного позову, покладається на особу, яка подала клопотання про арешт майна. Коли ця особа не доведе необхідності застосування арешту майна, слідчий суддя, суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні клопотання.

4. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд має враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

5. Ухвала слідчого судді, суду про задоволення клопотання мас містити: 1) перелік майна, яке підлягає арешту; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі; 4) заборону розпоряджатися чи користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали.

6. Слідчий суддя, суд має застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, котрий зможе забезпечити його збереження, наприклад, обмежитися лише забороною відчужувати майно. При цьому необхідно застосувати такий спосіб арешту майна, котрий не призведе до зупинення чи надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, чи інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (наприклад, членів сім'ї підозрюваного, обвинуваченого; осіб, які знаходяться із ними у трудових відносинах тощо). Виключається застосування такого способу арешту майна, як заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи (ч. 5 ст. 170 КПК).

7. При вирішенні питання про арешт майна для оцінки його вартості може бути запрошений спеціаліст.

8. Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено; про це слідчий суддя, суд виносять ухвалу. Відмова у задоволенні чи часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі згідно всього чи частини тимчасово вилученого майна, що також має бути вказано в ухвалі слідчого судді, суду із уточненням, яке саме майно підлягає поверненню.

9. Копія ухвали слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення. До інших заінтересованих осіб, залежно від обставин кримінального провадження, можуть належати особи, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого чи неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння; особи, у яких фактично перебуває майно, на яке накладено арешт; залежно від виду майна, на яке накладено арешт - Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України; Державна автомобільна інспекція МВС України; банківські установи; депозитарій, Державна реєстраційна служба України та ін.

10. Ухвала слідчого судді про арешт майна чи відмову у цьому може бути оскаржена в апеляційному порядку під час досудового розслідування (п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК).

← Предыдущая страница | Следующая страница →