Поделиться Поделиться

Порядок і підстави виселення із житлових приміщень. Спори, що виникають з таких питаннях, правова допомога адвоката

Виселення із займаного житлового приміщення допускається лише з підстав, встановлених законом (ст. 109 ЖК), добровільно чи в судовому порядку. Підстави і порядок виселення з житлового приміщення встановлюються Житловим кодексом, згідно до якого виселення може бути: з наданням іншого упорядженого житлового приміщення; з наданням іншого житлового приміщення; без надання житлового приміщення. Наймачі та члени їх сімей, які проживають в житлових будинках державного і громадського житлового фонду, можуть бути виселені з наданням іншого упорядженого житлового приміщення, коли будинок (житлове приміщення): підлягає знесенню; загрожує обвалом; підлягає переобладнанню на нежитловий.

Знесення будинку (ст. 110,111 ЖК) у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій розташований будинок, для державних і громадських потреб. Обґрунтоване рішення про знесення має бути винесено виконкомом чи державною адміністрацією незалежно від належності будинку. Громадянам, яких виселяють з будинку, надається інше упоряджене житлове приміщення. Власникам житлових будинків, що є у приватній власності громадян, надаються за встановленими нормами упоряджені квартири в будинках державного чи громадського житлового фонду і надається право вибору: чи отримати відшкодування вартості будинків (квартир), будівель та пристроїв, що зносяться, чи право використати матеріали від розбирання цих будинків, будівель та пристроїв на відповідний розсуд.

Загроза обвалом будинку чи житлового приміщення, що розміщується в ньому (ст.ст. 110, 112 ЖК), підтверджена висновком про технічний стан житлового будинку (житлового приміщення). Інше упоряджене житлове приміщення залежно від належності будинку, надається виконавчим комітетом місцевої ради чи державною, кооперативною чи іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання житлового приміщення цією організацією - виконавчим комітетом місцевої ради (ст. 112 ЖК).

Переобладнання житлових будинків чи житлових приміщень у нежитлові (ст.ст. 110, 111 ЖК). Переведення придатних для проживання житлових будинків і житлових приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежитлові не допускається (ст. 8 ЖК). У виняткових випадках таке переведення може здійснюватися за рішенням виконавчого комітету обласної, міської ради (ч.2 ст. 7 ЖК).

Правовою підставою для розірвання договору найму і виселення наймача із зайнятого ним приміщення є зміна цільового призначення будинку (квартири), котрий у зв'язку з переведенням у нежитловий виключається зі складу житлового фонду.

Виселення з наданням іншого жилого приміщення, виселення без надання іншого жилого приміщення, виселення у випадку визнання ордера недійсним. Правова допомога адвоката

Виселення з наданням іншого житлового приміщення, передбачене ст.ст. 114, 114-1, 117, 125, 132 ЖК, може відбуватися тільки в судовому порядку. Інше житлове приміщення, що надається громадянам у зв'язку з виселенням, повинне знаходитися в межах цього населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року № 2 (п. 22-1) зазначено, що позови про виселення з наданням іншого житлового приміщення (ст.ст. 114,114-1, 117, 125, ч. 3 ст. 132 ЖК) не можуть бути задоволені.

Житлове законодавство передбачає випадки виселення громадян без надання іншого житлового приміщення. Питання відносно виселення зі службових приміщень регулюється Положенням "Про порядок та надання службових житлових приміщень і користування ними в Україні", затвердженим постановою Ради Міністрів від 4 лютого 1988 року № 37. Із гуртожитку підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчилися у навчальних закладах і вибули з них, та інші. Тим часом існує і категорія осіб, передбачена "Примірним положенням про гуртожитки", затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208, яких не може бути виселено з гуртожитку без надання іншого житла.

Громадяни можуть бути виселені й у зв'язку з визнанням ордера на житлове приміщення недійсним. У разі визнання ордера на житлове приміщення недійсним з інших підстав громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого житлового приміщення чи приміщення, яке вони раніше займали.

Коли громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися житловим приміщенням у будинку державного чи громадського житлового фонду, їм повинно - бути надано житлове приміщення, яке вони раніше займали, чи інше житлове приміщення.

Виселення без надання іншого житла: громадяни, які самовільно зайняли житло, підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житла; коли наймач, члени його сім'ї чи інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують елементи будинку чи об'єкти спільного користування чи використовують житло не за призначенням та своєю поведінкою створюють для інших мешканців умови, за яких спільне проживання з ними в будинку, квартирі (їх частині) є неможливим, а попереджувальні заходи виявилися безрезультатними, власником подається позов до суду відносно дострокового розірвання договору найму.

Підставами для виселення із соціального житла без надання іншого житла є: надання наймачу чи придбання ним іншого житлового приміщення; підвищення доходів наймача до рівня, котрий дозволяє укласти договір найму іншого житлового приміщення; подання наймачем недостовірних даних відносно середньомісячного сукупного доходу за попередній рік, приховування реальних доходів; порушення правил користування житловим приміщенням; систематичне порушення умов договору найму соціального житла; інші підстави, встановлені законом.

← Предыдущая страница | Следующая страница →