Поделиться Поделиться

Межі судового розгляду

Стаття 337. Визначення меж судового розгляду

1. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення згідно до обвинувального акта, за винятком випадків, передбачених цією статтею.

2. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

3.З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, коли це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

1. Межі судового розгляду визначені стосовно осіб та відносно обвинувачення. Стосовно осіб межі судового розгляду зазначені таким чином: судовий розгляд проводиться тільки відносно особи, якій висунуто обвинувачення. Це означає, що суд не може проводити розгляд стосовно інших осіб, про причетність яких до кримінального правопорушення може заявити хтось з учасників судового провадження. Суд не вправі досліджувати докази і вирішувати питання про винуватість осіб, відносно яких справу закрито чи виділено в окреме провадження.

2. Стосовно обвинувачення межі судового розгляду обмежені тим обвинуваченням, яке сформульоване в обвинувальному акті. Таке обвинувачення може змінити прокурор згідно до ст. 338 чи висунути додаткове обвинувачення згідно зі ст. 339 КПК. У таких випадках межі судового розгляду будуть визначатися тим новим обвинуваченням, які сформулює прокурор. Коли прокурор змінює обвинувачення на менш тяжке, потерпілий має право підтримувати обвинувачення в попередньому обсязі. В такому випадку межі судового розгляду визначатимуться тим обвинуваченням, яке підтримує потерпілий.

3. Під обвинуваченням ми розуміємо обвинувачення в матеріально-правовому сенсі, тобто описання протиправного діяння (фабула), стисле викладення юридичних ознак діяння (формулювання) та правова кваліфікація.

У разі відмови прокурора від обвинувачення суд має закрити кримінальне провадження, за винятком випадків, коли обвинувачення буде підтримувати потерпілий.

4. У ч. 3 коментованої статті закріплено дуже важливу настанову - суд має право змінити обвинувачення, яким визначені межі судового розгляду. Необхідність змінити обвинувачення в суді виникає досить часто. Коли, наприклад, прокурор підтримує обвинувачення в розбої, вважає, що обвинувачений погрожував потерпілому насильством, яке є небезпечним для життя та здоров'я, а захисник та обвинувачений переконали суд у через те, що обвинувачений вчинив грабіж, оскільки взагалі не висловлював погроз на адресу потерпілого чи погрожував насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, то суд, звичайно ж, має у вироку сформулювати обвинувачення в грабежі та засудити обвинуваченого за ст. 186 КК. У деяких випадках зміна судом обвинувачення можлива і без зміни кваліфікації кримінального правопорушення. Коли, наприклад, особа обвинувачується у вчиненні трьох крадіжок за ч. 2 ст. 185 КК, а в судовому засіданні суд дійшов висновку, що по двох епізодах є достатні докази, а відносно третього епізоду доказів немає, то суд повинен буде виключити один епізод з обвинувачення. Суд у мотивувальній частині вироку обґрунтовує свою думку відносно підтвердження обвинувачення по двох епізодах, а третій епізод виключає з обвинувачення, залишивши кваліфікацію за ч. 2 ст. 185 КК. Взагалі тут ідеться про досить звичайну ситуацію, коли сторони в змагальному процесі обстоюють свої позиції, а суд, вислухавши аргументи, які наводять сторони, дослідивши надані ними докази, доходить висновків відносно фактичних обставин справи і згідно відносно кваліфікації злочину. При цьому суд не може вийти за межі обвинувачення, яке підтримує прокурор (а в деяких випадках - потерпілий), тобто суд може змінити обвинувачення тільки в бік пом'якшення. В іншому випадку суд виконав би функцію обвинувачення, що неприпустимо в кримінальному судочинстві.

Через те не дуже зрозуміло, через що в ч. 3 ст. 337 КПК ідеться про те, що суд може вийти за межі висунутого обвинувачення, та також й з метою захисту прав та основоположних свобод, і через що суд може змінити тільки правову кваліфікацію.

На нашу думку, точніше було б говорити про право суду змінити обвинувачення тільки на менш тяжке (тільки в бік покращання становища обвинуваченого), та таке, яке не буде істотно відрізнятися від попереднього за фактичними обставинами.

Стаття 338. Зміна обвинувачення в суді

1.З метою зміни правової кваліфікації та/чи обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, коли під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

2. Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.

3. Коли в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, котрий передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов'язаний роз'яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.

4. Суд роз'яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту даний строк може бути скорочений чи продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується.

1. Межі судового розгляду спочатку формуються прокурором, котрий в обвинувальному акті формулює обвинувачення відносно певних осіб. У подальшому прокурор має право змінити обвинувачення як на менш тяжке, так і на більш тяжке. Підставою для зміни обвинувачення є докази, які були досліджені в судовому розгляді, і дозволили прокурору дійти переконання, що обвинувачення необхідно змінити. Наприклад, під час здійснення судового розгляду в справі, в якій обвинувачений був притягнений до кримінальної відповідальності за умисне вбивство, були досліджені докази, надані стороною захисту, які, на думку прокурора, свідчать про вчинення вбивства з необережності. Прокурор має право змінити обвинувачення. В іншому випадку можливе отримання даних про вчинення обвинуваченим більш тяжкого правопорушення. Наприклад, у судовому засіданні було з'ясовано, що крадіжкою, якому вчинив обвинувачений, потерпілому було завдано значної шкоди. Прокурор змінює обвинувачення на більш тяжке.

2. На нашу думку, слід відрізняти зміну обвинувачення прокурором від часткової відмови від обвинувачення. Коли, наприклад, особа обвинувачується у вчиненні кількох крадіжок і її дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК, а в судовому засіданні прокурор дійшов висновку, що за одним з епізодів вина обвинуваченого не доведена, він може змінити обвинувачення, точніше, змінюється обсяг обвинувачення, прокурор виключає з обвинувачення один з епізодів, не змінюючи кваліфікацію. А в тих випадках, коли, скажімо, особа обвинувачується у вчиненні крадіжки та грабежу, а в судовому розгляді вчинення грабежу не підтверджується, прокурор заявляє про часткову відмову від обвинувачення за ст. 186 КК, про що складає мотивовану постанову.

Зміна обвинувачення здійснюється шляхом винесення прокурором обвинувального акта, в якому прокурор формулює нове обвинувачення. Новий обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.

3. Копії нового обвинувального акта, як зазначено в ч. 2 даної статті, надаються обвинуваченому, захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам. Коли в справі притягнуто до кримінальної відповідальності кількох обвинувачених, а зміна обвинувачення стосується не всіх з них, копії обвинувального акта, в якому сформульоване нове обвинувачення, необхідно вручити всім обвинуваченим та їх захисникам, адже раніше їм було вручено попередній обвинувальний акт, а їх право - знати про будь-які зміни обвинувального акта.

4. У тих випадках, коли прокурор змінює обвинувачення на менш тяжке чи зменшує обсяг обвинувачення, головуючий має роз'яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення в попередньому обсязі. Як повинен діяти суд в разі відсутності потерпілого в судовому засіданні, в цій статті не зазначено. На нашу думку, оскільки у зв'язку зі зміною обвинувачення суд має відкласти розгляд справи не менше ніж на сім днів, то слід направити потерпілому копію нового обвинувального акта прокурора та роз'яснення його права на підтримання обвинувачення в попередньому обсязі, повідомивши про нову дату судового розгляду. В разі неявки потерпілого, котрий одержав зазначене повідомлення, суд може вважати, що потерпілий не бажає скористатися наданим йому правом.

Про право представника потерпілого та законного представника потерпілого підтримувати обвинувачення див. коментар до ст. 340 КПК.

5. Суд має роз'яснити обвинуваченому, що прокурор змінив обвинувачення, і що він буде захищатися від нового обвинувачення. Оскільки, згідно до ст. 348 КПК після оголошення прокурором обвинувального акта на початку судового розгляду, головуючий повинен роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення та запитати, чи зрозуміле воно йому, то й після вручення обвинуваченому нового обвинувального акта, яким було змінено обвинувачення, головуючий, на нашу думку, теж має роз'яснити суть нового обвинувачення та запитати обвинуваченого, чи зрозуміле йому нове обвинувачення.

6. Для підготовки до захисту від нового (зміненого) обвинувачення суд повинен відкласти розгляд справи на сім днів, а за клопотанням сторони захисту даний строк може бути скорочений чи продовжений. Конкретний строк нового розгляду суд має встановити, відкладаючи розгляд, та повідомити учасників судового провадження про нову дату та час розгляду.

7. У КПК не врегульоване важливе питання, пов'язане зі зміною обвинувачення прокурором. Коли, наприклад, прокурор підтримував обвинувачення в заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, а в судовому засіданні дійшов висновку про необхідність змінити обвинувачення на ч. 1 ст. 122 (середньої тяжкості тілесні ушкодження), то змінюється не лише обвинувачення, змінюється форма кримінального провадження, оскільки згідно до ч. 1 ст. 477 КПК за ч. 1 ст. 122 КК провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення можливе тільки на підставі заяви потерпілого. Коли ж з заявою про тяжкі тілесні ушкодження звертався не потерпілий, а інші особи, то суд має не лише роз'яснити потерпілому право підтримувати обвинувачення в попередньому обсязі, а й у разі згоди потерпілого зі зміною обвинувачення з'ясувати, чи має намір потерпілий подати заяву про здійснення провадження за ч. 1 ст. 122 КК. У разі відмови потерпілого подати таку заяву суд повинен, на нашу думку, закрити кримінальну справу, розглядаючи відмову потерпілого подати заяву як відмову від обвинувачення в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Стаття 339. Висунення додаткового обвинувачення

1. У разі отримання відомостей про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, відносно якого обвинувачення не висувалось і яке тісно зв'язане з первісним та їх окремий розгляд неможливий, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу має право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням.

2. У разі задоволення такого клопотання прокурора, суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором вимог, передбачених статтями 276-278,290-293 цього Кодексу, проте не більше ніж на чотирнадцять днів. Строк відкладення судового розгляду може бути продовжений судом за клопотанням сторони захисту у випадку, коли обсяг чи складність нового обвинувачення вимагають більше часу для підготовки до захисту.

3. Після закінчення встановленого судом строку, судове провадження повинно бути розпочате з підготовчого судового засідання. Нове дослідження доказів, які вже були досліджені судом до висунення додаткового обвинувачення, здійснюється тільки у разі визнання судом такої необхідності.

1. Цією статтею прокурору надане право висунути нове обвинувачення, в провадженні відносно якого здійснюється судовий розгляд.

На жаль, підстави для висунення прокурором нового обвинувачення сформульовані таким чином, що дуже складно дати їм якесь розумне тлумачення. В ч. 1 даної статті йдеться про те, що прокурор може висунути додаткове обвинувачення в разі отримання відомостей про "можливе вчинення" обвинуваченим іншого правопорушення. Вказівки на те, що одержані дані дають підстави для висновку про можливе вчинення правопорушення, дозволяється зрозуміти по-різному: по-перше, може йтися про те, що відомості є підставою для припущення, яке зробив прокурор про вчинення іншого правопорушення, по-друге, прокурор повинен мати достатні докази відносно вчинення обвинуваченим іншого правопорушення, а посилання на "можливе вчинення" означає, що поки немає обвинувального вироку суду, дозволяється вести мову лише про "можливе" вчинення особою правопорушення. На нашу думку, правильним буде другий варіант тлумачення зазначених підстав, а саме: прокурор повинен мати достатні докази, мабуть, такі ж, які він мав для того, щоби передати справу до суду з обвинувальним актом.

2. Умовою висунення прокурором нового обвинувачення є тісний зв'язок нового обвинувачення з тим, що є предметом судового розгляду і окремий розгляд їх неможливий. Не допускається нове обвинувачення відносно особи, яка не є обвинуваченим у цьому провадженні.

Тісно пов'язаними можуть бути обвинувачення, наприклад, у заволодінні майном шляхом зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК) та службовому підробленні (ст. 366 КК), коли службове підроблення було засобом сховати вже вчинене заволодіння майном.

3. Коли прокурор дійшов переконання про наявність доказів, які свідчать про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, обвинувачення в якому йому не було висунуто і яке тісно пов'язане з розглядуваним, він звертається до суду з клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням, яке й розглядається судом. Клопотання має бути вмотивованим і оформленим у вигляді окремого письмово документа. Суд розглядає клопотання і задовольняє його, коли воно відповідає вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 339, тобто тісно пов'язане з тим обвинуваченням, яке розглядає суд і окремий розгляд їх неможливий, чи істотно ускладнений.

Тобто йдеться про дещо спрощений порядок об'єднання в одному провадженні матеріалів двох різних проваджень, що передбачено ст. 334 КПК.

4. Після того як суд задовольнив клопотання прокурора, він відкладає судовий розгляд на строк, необхідний для виконання прокурором заходів, передбачених ст.ст. 276-278, 290-293 КПК, та для підготовки сторони захисту до захисту від нового обвинувачення. Такий строк не має перевищувати 14 днів, проте за клопотанням сторони захисту він може бути продовженим.

Розгляд нового обвинувачення здійснюється в загальному порядку.

Стаття 340. Відмова від підтримання державного обвинувачення

1. Коли в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.

2. У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді.

3. Коли потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду.

4. Потерпілий, котрий погодився підтримувати обвинувачення в суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду.

5. У випадку, передбаченому частиною третьою даної статті, кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.

6. Повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, котрий був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик чи ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин чи без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах другій і третій даної статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.

1. Коли в судовому розгляді прокурор дійде висновку про те, що зібрані та досліджені в суді докази не підтверджують обвинувачення, яке було висунуте відносно обвинуваченого, він має відмовитися від підтримання державного обвинувачення. По суті, йдеться про такі підстави, коли прокурор переконався, що доказами не підтверджується наявність події злочину, відсутність складу злочину в діянні обвинуваченого, чи коли досліджені докази не підтверджують причетність обвинуваченого до вчинення злочину.

Відмова прокурора від обвинувачення може бути повною чи частковою. Часткову відмову прокурора від обвинувачення необхідно відрізняти від зміни обвинувачення (див. коментар до ст. 3382 КПК).

Коли судовий розгляд здійснюється відносно декількох обвинувачених, а прокурор відмовляється від підтримання державного обвинувачення відносно одного з обвинувачених, то теж ідеться про часткову відмову від обвинувачення.

2. Своє рішення про відмову від підтримання державного обвинувачення прокурор викладає в постанові, чітко зазначивши підстави для відмови від обвинувачення. Копії постанови вручаються обвинуваченому, захисникові, потерпілому та його представнику, а також законним представникам, коли вони беруть участь у справі. На нашу думку, доцільно такі копії вручити також цивільному позивачу та цивільному відповідачу. Для цивільного позивача та відповідача істотне значення має підстава відмови прокурора від обвинувачення, коли, наприклад, прокурор відмовився від обвинувачення у зв'язку з відсутністю складу злочину, то цивільний позивач має право звернутися з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства. Коли прокурор зазначив у постанові, що факт вчинення злочину встановлений, проте немає доказів причетності обвинуваченого до вчинення злочину, позивач має право на відшкодування шкоди за рахунок держави.

3. Відмова прокурора від обвинувачення покладає на головуючого обов'язок роз'яснити потерпілому його право на підтримання обвинувачення. Коли потерпілий .висловив бажання скористатися наданим йому правом, суд має надати йому час для підготовки на підтримання обвинувачення. КПК не визначає, чи може бути відкладено розгляд справи, котрий час надасться потерпілому для забезпечення можливості підготуватися до підтримання обвинувачення. На нашу думку, суд має врахувати побажання потерпілого, його намір запросити представника, складність справи, та вирішити питання про відкладення судового розгляду на строк, котрий не має перевищувати 14 діб (аналогічно до того, що передбачено ч. 2 ст. 339 КПК).

У ч. 4 даної статті передбачено, що потерпілий, котрий висловив бажання підтримувати обвинувачення, користується правами сторони обвинувачення, це означає, зокрема, що потерпілий має право змінити обвинувачення згідно до ст. 338 КПК, проте, на наш погляд, потерпілий не зможе висунути додаткове обвинувачення, оскільки складно собі уявити, що в потерпілого можуть бути докази для такого додаткового обвинувачення, за винятком того, він не зможе виконати вимоги ч. 2 ст. 339 КПК.

4. Недуже зрозумілим є положення, яке міститься в ч. 4 даної статті. Йдеться про те, що в разі підтримання обвинувачення потерпілим кримінальне провадження набуває статусу приватного та здійснюється за процедурою приватного обвинувачення. Проте в главі 36 "Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення" ніякого процесуального порядку провадження не визначено.

В ній міститься перелік справ приватного обвинувачення, зазначено, що потерпілий в таких справах має право подати до органу, уповноваженого на здійснення досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності, а також, що він має право на відшкодування шкоди. Згідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у разі відмови потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення кримінальне провадження закривається.

У разі часткової відмови прокурора від обвинувачення, право на підтримання обвинувачення має тільки той потерпілий, якому було завдано шкоди саме тим діянням, відносно якого прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення.

5. У коментованій статті право підтримувати обвинувачення надано тільки потерпілому, не згадується про представника потерпілого. Напевно, розглядаючи питання про можливість підтримання обвинувачення представником потерпілого, слід виходити з загальних положень про права потерпілого та його представника. Згідно до п. 8 ч. 1 ст. 56 КПК потерпілий має право мати представника; згідно з ч. 4 ст. 58 КПК представник потерпілого користується правами потерпілого, за винятком тих, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим. На нашу думку, безпосередньо потерпілий здійснює право давати показання, а право підтримувати обвинувачення має належати й представникові. Таким чином, представник потерпілого може підтримувати обвинувачення, тобто брати участь у дослідженні доказів, виступати в судових дебатах тощо.

6. Коли потерпілим є неповнолітня особа чи особа, визнана за рішенням суду недієздатною чи обмежено дієздатною, то до участі в кримінальному провадженні разом із потерпілим залучається законний представник. Процесуальні права потерпілого не визначені. Ми вважаємо, що законний представник має право підтримувати обвинувачення. Щоправда, не дуже зрозуміло, через що законний представник залучається до участі в процесуальній дії разом із потерпілим. Як це можливо, коли потерпілим є малолітня особа, чи недієздатна, що не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У таких випадках, як нам здається, саме законний представник потерпілого має право на підтримання обвинувачення.

У ст. 284 КПК, на якому ми вже посилалися, зазначено, що відмовитися від обвинувачення може потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом - його представник. Про які випадки йдеться - незрозуміло. Мабуть, представник може відмовитися від обвинувачення лише в тих випадках, коли відповідне право йому надане самим потерпілим.

7. Коли в судовому засіданні, в якому прокурор відмовився від обвинувачення, потерпілий не брав участі, суд має відкласти розгляд справи, направити копію постанови прокурора потерпілому та роз'яснити його право на підтримання обвинувачення. Одночасно суд визначає дату розгляду та повідомляє її потерпілому. В разі неявки потерпілого, як дозволяється зрозуміти зі змісту ч. 6 даної статті, суд має також раз відкласти розгляд справи, знов викликати потерпілого. У разі його повторної неявки, за умови наявності даних про повідомлення потерпілого, суд закриває справу, оскільки повторна неявка потерпілого розглядається як його відмова від підтримання обвинувачення.

Стаття 341. Погодження зміни обвинувачення, висунення нового обвинувачення та відмови від підтримання державного обвинувачення

1. Коли в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що необхідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його чи висунути додаткове обвинувачення, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з керівником органу прокуратури, в якому він працює. Суд за клопотанням прокурора відкладає судове засідання та надає прокурору час для складення та погодження відповідних процесуальних документів.

У разі коли в судовому засіданні брав участь керівник органу прокуратури, котрий дійшов одного з зазначених переконань, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.

2. Коли керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня відмовляє у погодженні обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення чи постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення, він усуває від участі в судовому розгляді прокурора, котрий ініціював таке питання, та самостійно бере участь у ньому як прокурор чи доручає участь іншому прокуророві. У такому разі судовий розгляд продовжується в загальному порядку.

1. У всіх передбачених цим Кодексом випадках зміни обвинувачення прокурором, висунення додаткового обвинувачення, повної чи часткової відмови від обвинувачення прокурор має погодити зазначені зміни з керівником органу прокуратури, в якому він працює.

У разі, коли в судовому засіданні бере участь керівник органу прокуратури, він зобов'язаний погодити своє рішення з прокурором вищого рівня.

2. Для одержання згоди на зазначені зміни прокурор, котрий бере участь у судовому засіданні, має скласти відповідний процесуальний документ (обвинувальний акт у разі зміни обвинувачення, клопотання про розгляд додаткового обвинувачення, а у разі відмови від підтримання державного обвинувачення - постанову), в якому він докладно мотивує необхідність зміни обвинувачення, висунення додаткового обвинувачення чи повної чи часткової відмови від підтримання державного обвинувачення, і з зазначеним процесуальним документом звертається до вищестоящого прокурора. Свою згоду керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня оформлює у вигляді резолюції на обвинувальному акті, клопотанні чи постанові. Без такої резолюції дані документи не мають юридичної сили.

3. За клопотанням прокурора, котрий має намір змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення чи відмовитися від обвинувачення, суд має відкласти судовий розгляд та надати прокуророві час для складання та погодження відповідних документів.

4. Коли керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня відмовив у погодженні обвинувального акта, клопотання чи постанови, він усуває прокурора від участі в судовому розгляді, та самостійно бере участь у судовому засіданні як прокурор, чи доручає взяти участь у судовому розгляді іншому прокуророві.

У разі заміни прокурора судовий розгляд продовжується в загальному порядку.

← Предыдущая страница | Следующая страница →