Поделиться Поделиться

Ефективність правового регулювання

Результативність і соціальна значущість правового регулювання визначаються передусім його ефективністю – спроможністю правового регулювання приводити до максимально можливих позитивних результатів за рахунок обґрунтованих, розумних і доцільних витрат та обмежень.

Ефективність правового регулювання визначається двома показниками. З одного боку, вона вираховується як співвідношення поміж реальними результатами правового регулювання та його цілями, а з іншого – як відношення соціального результату регулювання (рівня впорядкованості відповідних суспільних відносин) до витрат і зусиль, спрямованих на його досягнення. Ефективність є відображенням результативності правового регулювання. Це своєрідний аналог коефіцієнта корисної дії в механіці.

Безперечно, право є ефективним і раціональним засобом соціального регулювання. Проте його регулятивні властивості та ефективність не слід ідеалізувати і переоцінювати. Разом із значною кількістю переваг, що зумовлюються ознаками та властивостями права, правове регулювання може мати й певні недоліки.

По-перше, воно може об'єктивно відставати від суспільних потреб, адже відносини в суспільстві складаються, розвиваються і змінюються вельми швидко, активно, часто непередбачувано. Поміж їх виникненням (зміною) та юридичною регламентацією проходить певний час, упродовж якого здійснюється тривала нормотворча процедура. Таким чином, реальний результат державно-правового регулювання практично завжди є меншим за очікуваний, а ефективність – певною мірою далекою від стовідсоткової.

По-друге, обмеженість ефективності правового регулювання об'єктивно спричиняється складністю та багаторівневістю права як цілісної системи норм і принципів. Це породжує наявність юридичних колізій і прогалин у регулюванні. їх виявлення та усунення потребують певного часу і додаткових зусиль, що також знижує загальну ефективність регулювання.

По-третє, ефективність залежить від рівня розвитку суспільства, його правової культури, наявних економічних ресурсів, стану правосвідомості.

По-четверте, суб'єктивним чинником рівня ефективності правового регулювання є інтелектуальний рівень посадових осіб органів публічної влади, їхні професійні здібності, корумпованість тощо.

Необхідність розумного обмеження регулятивного впливу на суспільство визначає систему принципів правового регулювання, реальне додержання яких є важливим чинником його ефективності. Серед них найважливішими є такі:

1) доцільність – обгрунтована необхідність правового регулювання певних суспільних відносин з метою їх упорядкування;

2) адекватність – відповідність способів, типів і методів правового регулювання, ступеня жорсткості правового режиму потребі в упорядкуванні та суспільним вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

3) збалансованість – забезпечення в регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів;

4) передбачуваність – послідовність регуляторної діяльності, її відповідність цілям державної політики, що дозволяє суб'єктам планувати їхню діяльність;

5) прозорість і врахування громадської думки – відкритість для фізичних та юридичних осіб дій органів публічної влади на всіх етапах регуляторної діяльності; обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень і пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами; обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб; інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Дія цих принципів яскраво виявляється у сфері державної регуляторної політики, завданням якої є вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у господарській сфері, зокрема адміністративних відносин поміж органами державної влади і суб'єктами господарювання, зменшення втручання держави у діяльність цих суб'єктів та усунення перешкод для розвитку їхньої діяльності (дерегулювання).

Так, вимога дерегулювання підприємницької діяльності передбачає, зокрема: спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації суб'єктів підприємництва; скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню, потребують одержання дозволів на здійснення підприємництва; обмеження кількості органів контролю і підстав здійснення ними перевірок суб'єктів підприємництва; забезпечення послідовності та стабільності нормативно-правового регулювання підприємництва тощо.

Найважливішим результатом ефективного правового регулювання є справедливе впорядкування відносин поміж суб'єктами з урахуванням прав та інтересів інших членів суспільства, адже саме це й є завданням права як соціального регулятора.

← Предыдущая страница | Следующая страница →