Поделиться Поделиться

Правовідносини, на які поширюється і на які не поширюється юрисдикція судів. Умови призначення на посаду судді. Звільнення суддів з посади

Згідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, зокрема розгляд справ у цивільних, господарських, трудових, адміністративних, фінансових, процесуальних, виконавчих, сімейних та інших правовідносинах, коли під час таких правовідносин виникає сумнів у дотриманні Конституції України та законів України. Офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України запропоноване в Рішеннях Конституційного Суду від 07.05.2002 № 8-році, від 09.072002 № 15-році. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції (ст. 124 Конституції).

Згідно зі ст. 127 Конституції України на посаду судді кваліфікаційною комісією суддів може бути рекомендований громадянин України, не молодший 25 років, котрий має вишу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш 3 років, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. За ч. 2 ст. 127 Конституції України з метою забезпечення об'єктивності в діяльності суддів, усунення можливості будь-якого впливу на них з боку державних органів, громадських організацій і окремих громадян передбачено вимоги відносно несуміщення посади судді з іншими оплачуваними посадами, заборони виконувати будь-якому іншу оплачувану роботу, за винятком наукової, викладацької та творчої, бути членом в політичної партії чи профспілки, брати участь у будь-якій політичній діяльності чи отримувати представницький мандат. Порушення цих вимог є правовою підставою для звільнення судді.

Згідно до ст. 126 Конституції України судді обіймають посади безстроково, за винятком суддів Конституційного Суду України. Пункти 2 та 3 встановлюють підстави звільнення, які стосуються особистісних характеристик людини, що обіймає посаду судді, п.5 - можливість звільнення судді в разі порушення ним присяги, якому він складає згідно до Закону України "Про судоустрій і статус судців" (ст.ст. 106 і 107) - за набрання законної сили обвинувальним вироком відносно нього чи припинення його громадянства.

Право на освіту та охорону здоров'я. Правова допомога адвоката з дотримання зазначених конституційних гарантій громадян

Україна приєдналася до низки міжнародно-правових договорів, які фактично встановлюють загальносвітові стандарти прав і свобод людини. Одним з таких актів є Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, прийнятий 16.12.1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікований указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19.10.1973 р. № 2148-УШ (далі Пакт). Ст. 13 Пакту зобов'язує держави-учасниці визнавати права кожної людини на освіту.

Згідно в Конституції України передбачено такі гарантії реалізації права на освіту, як: доступність (ст. 24), обов'язковість і безоплатність повної загальної середньої освіти (ч. 2,3 ст. 53), безоплатність вищої освіти (ч. 4 ст. 53) у межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб.

Право на освіту забезпечується розгалуженою мережею закладів освіти, відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання згідно до здібностей та інтересів громадянина, різними формами навчання. Вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки встановлюються державними стандартами освіти.

Ст. 12 Пакту передбачає право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров'я. Це право людини відображено у ч. 1 ст. З Конституції України, де людина, її здоров'я проголошується однією з найвищих соціальних цінностей, та у ч. 1 ст. 49 Конституції України. Детальний зміст права на охорону здоров'я розкривається в ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992.

Законодавством України визначено й інші права громадян у галузі охорони здоров'я, зокрема громадянам України, які перебувають закордоном.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм (ч. 3 ст. 49).

Конституція визначає головний зміст і головні засоби забезпечення дійсності права на охорону здоров'я. Суттєві юридичні гарантії цього права містяться в низці законів України: Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року, Закон України "Про лікарські засоби" від 4 квітня 1996 року, Закон України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 року, Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ " від 12 грудня 1991 року і Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року.

Адвокат може виступати захисником громадян під час розгляду справ про порушення їх права на освіту та охорону здоров'я (медичне обслуговування), надавати їм консультації з питань прав на освіту та охорону здоров'я (медичне обслуговування), представляти інтереси громадян при розгляді цих питань в державних органах, а також складати заяви, скарги, запити та інші документи для різного роду проваджень з питань освіти та охорони здоров'я.

← Предыдущая страница | Следующая страница →