Поделиться Поделиться

Функції теорії держави та права

Сутність і зміст теорії держави та права, її особливості, місце і роль у системі суспільних та юридичних наук найбільш повно і конкретизовано розкриваються через поняття та види функцій даної юридичної науки, які вона виконує, впливаючи на державно-правову дійсність. Завдяки функціям дозволяється простежити шляхи розвитку системи загальнотеоретичних знань, їх вплив на сукупність суспільних відносин, наукове і практичне значення результатів наукових досліджень, завдання, що стоять перед теорією держави та права.

Термін "функція" (від лат. runctio - виконання, здійснення) означає напрям діяльності, спосіб діяння об'єкта, спрямований на досягнення певного результату. Кожна з юридичних наук, у через те числі й теорія держави та права, виконує характерні власне їй специфічні функції, що визначаються предметом даної юридичної науки, а з іншого боку, - спираються на суспільне життя та практичну діяльність, взаємодіючи з іншими юридичними науками1.

У наукових джерелах представлені різні підходи до визначення поняття функцій теорії держави та права. Узагальнюючи наявні точки зору з цього приводу, дозволяється зробити висновок, що функції теорії держави та права - це головні напрями її наукової та навчальної дії на державно-правову дійсність, що визначають і характеризують сутність, зміст, соціальне призначення, завдання і мету теорії держави та права в системі юридичних наук.

Варто погодитися з тим, що функції теорії держави та права як фундаментальної науки в системі правознавства забезпечують її повне та всебічне перетворення в надійну теоретичну та методичну базу для вирішення актуальних політико-правових завдань у сфері науки і практики. Функції теорії держави та права характеризують соціальне призначення, визначають характер даної науки та її особливості як самостійного виду наукової діяльності.

До функцій теорії держави та права як фундаментальної юридичної науки відносять такі:

- онтологічна (від лат. ontos - суще, logos - вчення) - виявлення сутності явищ і процесів державного та правового життя суспільства, об'єктивних умов їх існування. Теорія держави та права не лише вивчає в узагальненій формі державно-правові явища, а й пояснює об'єктивні процеси їх розвитку, з'ясовує, які закономірності знаходяться в основі цих процесів;

- гносеологічна (від лат. gnoseos - знання, logos - вчення) - теоретичне пізнання, відображення держави та права на рівні їх загальних і специфічних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування; формування загальних уявлень про окремі державні та правові інститути; констатація сучасного стану генезису державності та правової дійсності. Процес пізнання держави і права є безперервним, оскільки протягом історії людства дані явища постійно розвиваються, що вимагає обов'язкового оновлення уявлень про державно-правову дійсність. Особливість даної функції полягає в через те, що вона виконується наукою для свого розвитку;

- евристична (від лат. heurisko - знаходжу; евристика - мистецтво знаходження істини, нових відкриттів) - виражається в через те, що теорії держави та права притаманна певна система логічних прийомів і методологічних правил дослідження, які дозволяють їй не тільки пізнавати "наявність" буття, його тенденції, проте Й відкривати нові закономірності в розвитку держави та права. Реалізація евристичної функції є свідченням поступу як теорії держави та права, так і юридичної науки в цілому;

- прогностична (від лат. prognosis - передбачення, пророкування) - наукове передбачення подальшого розвитку держави та права на основі адекватного відображення їх об'єктивних закономірностей; визначення перспектив розвитку державної та правової систем шляхом висунення гіпотез і прогнозів, аналізу альтернатив. Істинність гіпотез, висунутих теорією держави та права, перевіряється практикою. За винятком того, виконуючи функцію наукового передбачення, теорія держави та права виявляє проблеми, що постануть перед правом і державою в майбутньому, аби скорегувати еволюцію цих явищу потрібному для суспільства напрямі. Водночас варто звернути увагу й на інший бік проблеми. Прогностична функція може реально виявлятися лише за умови фактичного сприйняття її висновків і пропозицій практикою державно-правового будівництва;

- аксіологічна (від лат. ахіа - цінність, logos - вчення) - оцінювання фактів (явищ і процесів) державного та правового життя суспільства, співвідношення права і моралі, міри гуманності. Ця функція теорії держави та права зводиться до виявлення цінності права як міри свободи, рівності та справедливості, правової оцінки чинного законодавства, діяльності держави;

- методологічна (від лат. metodos - шлях дослідження, logos - вчення) - виражається у формуванні поняттєво-категоріального апарату системи юридичних наук, створенні універсальної юридичної мови, що реально забезпечує одноманітність у класифікації та оцінці явищ фахівцями різних галузей права. Особливості методологічної функції полягають також у через те, що теорія держави та права надає юридичного змісту загальнонауковим методам, створює систему спеціальних методів, використовує галузеві методи, сприяє обміну інформацією поміж юридичними науками відносно методологічних знань;

- ідеологічна (від лат. idea - поняття, ідея, logos - вчення) - означає вироблення фундаментальних ідей про шляхи прогресивного розвитку держави та права, що впливають на правову свідомість громадян і суспільства. Ідеологічна функція безпосередньо пов'язана зі світоглядним значенням теорії держави та права, що полягає в розробці основоположних ідей і концепцій державно-правової політики. Спираючись на певні засади, теоретичне мислення в системі юридичної науки породжує нові духовні цінності, ідеї, що відображають державно-правову дійсність і покликані обслуговувати правотворчу та правоохоронну практику. Ідеї - продукт теоретичного мислення - реалізують себе як необхідний матеріал для творчо-перетворювальної діяльності у сфері державно-правового життя. Вони відображають цілі державно-правової активності, через те стають засобом їх досягнення;

- виховна - сприяє підвищенню рівня правової культури населення, оскільки надає знання про закономірності, сутність і соціальне призначення держави та права в сучасному суспільстві, обґрунтовує необхідність і доцільність неухильного дотримання та виконання норм права, активної участі у справах держави. Виховна функція, впливаючи на волю, свідомість і поведінку суб'єктів права, поряд з формуванням правової свідомості та правової культури виробляє почуття необхідності правомірної поведінки, що є важливою гарантією забезпечення законності та правопорядку. У цілому теорія держави та права спрямована на виховання законослухняних громадян, а відтак, і на побудову громадянського суспільства і соціальної правової держави2;

- комунікативна (лат. communico - роблю спільним; повідомляю; з'єдную) - забезпечує передачу нових знань із сфери загальнотеоретичних наук юридичним і, навпаки, дотримання оптимальних темпів приросту та вдосконалення юридичних знань, запобігання дублюванню наукових досліджень та утворенню прогалин в юридичних знаннях. Ця функція теорії держави та права, по-перше, сприяє запозиченню юридичною наукою новітніх досягнень інших галузей знання та їх адаптації до її потреб; по-друге, створює умови для найкращої циркуляції інформативних потоків поміж різними галузями юридичної науки з метою їх взаємодії та взаємозбагачення;

- прикладна (практична, науково-прикладна, практично-прикладна, практико-орієнтуюча) - полягає у виробленні рекомендацій для практичного вирішення складних завдань державно-правового будівництва; реалізується через розробку проектів нормативно-правових актів, концепцій реформування державних і правових інститутів, аналіз та узагальнення юридичної практики. Ця функція зорієнтована на розв'язання практичних питань не тільки з позицій спеціальних, а й загальнотеоретичних уявлень, сприяє використанню теоретичних положень як засобу осмислення правової дійсності в усій багатоманітності її проявів, мінімізації можливості юридичних помилок, підвищенню ефективності дії державних, зокрема правоохоронних органів;

- інтеграційна (системоутворююча) - виявляється в через те, що теорія держави та права об'єднує всі юридичні науки у злагоджену, гармонійну пізнавальну систему і визначає її єдність. У процесі реалізації даної функції відбувається інтеграція юридичних явищ і положень інших юридичних наук у загальнотеоретичні поняття, що мають абстрактний характер, а також формулюються їх дефініції, головні риси і загальні закономірності розвитку та функціонування. Дані юридичні поняття та їх доктринальні дефініції становлять каркас усієї юридичної науки, оскільки в концентрованій формі генерують спільні, найістотніші ознаки головних державно-правових явищ.

Окрім розглянутих вище основних напрямів дії теорії держави та права, в юридичній літературі додатково виокремлюють політичну (політико-управлінську), інтерпретаційну, навчальну й інформаційну функції.

Таким чином, є всі підстави стверджувати, що предмет теорії держави та права тісно пов'язаний і відповідним чином обумовлений функціями, що виконує ця юридична наука. Усі функції теорії держави та права взаємопов'язані поміж собою і можуть забезпечити позитивний результат лише за умови, що будуть здійснені в єдності, комплексі. Теорія держави та права виконує окреслені вище функції відносно свого предмета, використовуючи як власний доробок, так і напрацювання інших суспільних та юридичних наук.

← Предыдущая страница | Следующая страница →