Поделиться Поделиться

Зміст та значення повідомлення про підозру

Повідомлення про підозру є багатоаспектним інститутом кримінально-процесуального права, котрий передбачає: 1) винесення і юридичне оформлення рішення про повідомлення про підозру; 2) вручення повідомлення про підозру; 3) роз'яснення підозрюваному його прав; 4) забезпечення підозрюваному права користуватись юридичною допомогою захисника; 5) допит підозрюваного.

Кожен з цих етапів взаємопов'язаний один з одним і в своїй сукупності являє єдиний акт повідомлення про підозру, котрий повинен здійснюватись у передбаченій процесуальній формі із забезпеченням захисту передбачених законом прав учасників процесу.

Повідомлення про підозру виражає у визначеній законом формі переконання слідчого (особи, що провадить дізнання) про наявність у діях особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, складу кримінального правопорушення.

Зміст і форма повідомлення про підозру визначаються загальними вимогами до рішень слідчого, викладеними в ст. ст. 110, 112 КПК України, та його особливостями, викладеними у ст. 277 КПК України. Даний процесуальний акт має складатися з трьох частин: вступної, описово-мотивувальної та резолютивної.

У вступній частині мають бути вказані: найменування процесуального документа; місце та час його складання; посада, спеціальне звання, прізвище особи, яка склала повідомлення; номер кримінального провадження, у межах якого здійснюється таке повідомлення, відомості відносно особи, якій повідомляється про підозру, та обставини провадження, з приводу яких здійснюється повідомлення.

В описово-мотивувальній частині повідомлення про підозру вказуються: прізвище, ім'я та по батькові особи, якій повідомляється про підозру, її вік, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, із зазначенням часу, місця, способу, наслідків та інших обставин його вчинення, кваліфікація дій підозрюваного (посилання на статтю Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за вчинене діяння).

Виклад у постанові інкримінованих підозрюваному діянь має бути конкретним, стислим і юридично доцільним (викладаються юридично значимі обставини діяння). Формулювання підозри має містити виклад конкретних фактичних обставин кримінально карної події та її кваліфікацію. Ступінь деталізації цих обставин може бути різний. Закон не вимагає, щоби у повідомленні вказувалися докази, якими обґрунтована підозра. Проте у будь-якому випадку мають бути вказані всі ознаки, суттєві для даного складу кримінального правопорушення.

У резолютивній частині повідомлення міститься рішення слідчого притягти як підозрюваного конкретну особу, вказуються її головні анкетні дані, а також пункт, частина та стаття кримінального закону, за якими кваліфіковано її дії. Мають бути викладені права підозрюваного, передбачені ст. 42 КПК України. Повідомлення про підозру підписується слідчим чи прокурором, які здійснюють повідомлення.

Повідомлення про підозру має характеризуватись: а) об'єктивністю викладення фактичних даних; б) логічністю; в) законністю; г) обґрунтованістю; г) вмотивованістю; д) юридичною чіткістю формулювання.

Об'єктивність - відповідність викладених у повідомленні про підозру відомостей та висновків про обставини справи об'єктивній дійсності, реальним фактам.

Логічність - відображення у змісті повідомлення про підозру внутрішнього зв'язку фактів поміж собою, відповідність змісту логіці фактичних обставин справи. Сформульовані висновки мають випливати з описово-мотивувальної частини.

Законність повідомлення про підозру означає, що: а) постанова винесена уповноваженою на те посадовою особою в межах її компетенції за наявності для того передбачених законом підстав (беззаперечних доказів вчинення кримінального правопорушення); б) дано правильну юридичну кваліфікацію дій підозрюваного; в) повідомлення про підозру відповідає встановленим законом вимогам відносно змісту і форми.

Обґрунтованість повідомлення про підозру означає, що кожне положення, сформульоване в ній, грунтується на зібраних доказах.

Під вмотивованістю повідомлення про підозру слід розуміти такі систему та форму викладення фактів, які приводять до логічного переконання у правильності висновку. Кваліфікації кримінального правопорушення має передувати виклад усіх основних та кваліфікуючих ознак складу кримінального правопорушення, з яких, за правилами логіки, з необхідністю випливає сформульований висновок.

Вимогам відносно юридичної чіткості формулювання повідомлення про підозру відповідатиме в разі, коли висновок є лаконічним, чітко сформульованим і не містить у собі логічного протиріччя; фактичні обставини справи викладені за допомогою тих юридичних понять і тих юридичних формулювань, які використовує законодавець стосовно конкретного складу кримінального правопорушення. В документі використані такі слова і фразеологізми, які виключають багатозначність.

Мова документу має бути простою, зрозумілою та доцільною. Використовуються такі граматичні засоби мови, які за умови стислого викладу дають максимум інформації. Всі речі означаються словами, які дають про них точне уявлення. Синтаксичні зв'язки формулюються залежно від логічних зв'язків. Текст постанови про притягнення особи як обвинуваченого має бути точним, простим, лаконічним.

Повідомлення про підозру є юридичним фактом, котрий обумовлює подальший розвиток кримінально-процесуальних правовідносин:

- у кримінальному процесі на досудовому слідстві з'являється одна з центральних фігур сторони захисту - підозрюваний, якому мають бути надані та роз'яснені його процесуальні права, забезпечена можливість їх реалізації;

- повідомлення про підозру є основою для обвинувального висновку та судового розгляду;

- з моменту оформлення повідомлення про підозру органи розслідування отримують право на застосування ряду засобів примусу: обрання запобіжних заходів, а також право оголосити розшук підозрюваного;

- повідомлення про підозру є юридичним фактом, котрий дає обвинуваченому безапеляційне право користуватися послугами захисника, мати з ним конфіденційне побачення наодинці;

- повідомлення про підозру дає початок змагальності кримінального процесу: чітко визначаються сторони та права учасників процесу, функції захисту отримують можливість активного прояву;

- поміж підозрюваним, захисником та іншими учасниками процесу виникають кримінально-процесуальні відносини, які характеризуються змагальністю та конструктивним розвитком у рамках процесуальної форми в напрямі розв'язання справи по суті.

Слідчий, прокурор чи інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, а на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.

← Предыдущая страница | Следующая страница →