Поделиться Поделиться

Спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі)

Згідно до ст. 1228 ЦК України вкладник має право розпорядитися своїм правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт чи зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним. Спадкування права на вклад у банку може виникати:

1) шляхом складення заповіту;

2) шляхом складення спеціального розпорядження банку;

3) на підставі загальних норм спадкування за законом. Встановлення в законі можливості спадкування права на вклад на підставі відповідного розпорядження банку спрямоване на створення умов для спрощення спадкування зазначеного об'єкту. У разі спадкування права на вклад у банку за заповітом чи за законом застосовуються відповідні положення книги шостої ЦК України. При складенні вкладником розпорядження банку підлягає застосуванню спеціальна норма - ст. 1228 ЦК України. Спосіб розпорядження правом на вклад цілком залежить від волі вкладника.

На практиці трапляються непоодинокі випадки, коли заповідач, складаючи заповіт, а також розпорядження банку, по-різному визначає правову долю належного йому вкладу. З метою запобігання конкуренції поміж двома способами розпорядження правом на вклад, законом встановлено правило пріоритетності: заповіт, складений після того, як було зроблено розпорядження банку (фінансовій установі), повністю чи частково скасовує його, коли у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, чи коли заповіт стосується усього майна спадкодавця (ч. 3 ст. 1228 ЦК України).

Порядок оформлення вкладниками розпоряджень банку встановлюється Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Національного банку України від 12.11.2003 К2 49292. Згідно із п. 7.3. зазначеної Інструкції фізична особа може зробити відповідне розпорядження банку відносно коштів, які їй відносять, на випадок своєї смерті (розпорядження). Коли розпорядження клієнта складається у формі окремого документа, то на ньому має бути зазначена дата його складання. Даний документ засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається у справі з юридичного оформлення рахунку.

Незалежно від того, чи здійснюється спадкування вкладу згідно із законом, заповітом чи розпорядженням, банк здійснює виплату вкладу (частини вкладу) спадкоємцю власника рахунку на підставі відповідного свідоцтва про право на спадщину чи дозволу нотаріуса на одержання спадкоємцем частини вкладу спадкодавця, чи за рішенням суду.

Розпорядження, зроблене банку, може міститися як у тексті договору банківського вкладу, так і в окремому документі, що, безперечно, впливає на його правову природу. На практиці такі розпорядження оформлюються переважно у формі окремої заяви, що подається вкладником банківській установі.

Слід зауважити, що в юридичній літературі природа розпорядження вкладника банку є спірною. Так, К. Б. Ярошенко зазначає, що заповідальне розпорядження, оформлене у банку чи в іншій кредитній установі, має силу нотаріально посвідченого заповіту, воно стало також однією самостійною та рівноправною формою, в якій може бути вчинено розпорядження на вклад.

Є. О. Рябоконь юридичну природу цього явища характеризує як посмертне цивільне правонаступництво, а розпорядження вкладника - як односторонню угоду про дарування на випадок смерті, укладену під відкладальною умовою.

Піддаючи критиці наведені погляди К. Б. Ярошенко та Є. О. Рябо-коня, О. П. Печений зазначає, що заповіт і розпорядження вкладника банку є генетично близькими поняттями.

В через те разі, коли розпорядження банку зроблене у вигляді окремої заяви, за своєю правовою природою це є одностороннім правочином. Так, вкладник своєю дією породжує певні наслідки у вигляді виникнення прав та обов'язків у спадкоємців після відкриття спадщини, причому на момент вчинення цього правочину ніяка зустрічна дія з боку останніх (чи будь-яких інших осіб) не вимагається.

Утім коли розпорядження вкладника на випадок смерті міститься у тексті договору банківського вкладу, таке розпорядження є умовою договору. Наявність такої умови наближає договір банківського вкладу до конструкції договору, укладеного на користь третьої особи.

Для того, щоби видати свідоцтво про право на спадщину, яке складається з вкладу, нотаріус має зробити запит до відповідного банку (фінансової установи). Запит надається за підписом нотаріуса, скріплюється його печаткою та повинен мати посилання на передбачені чинним законодавством підстави для отримання даної інформації, а також прохання у разі наявності відповідного розпорядження банку повідомити дату складання такого розпорядження та прізвище, ім'я, по батькові спадкоємця. Підставою для такого запиту може бути як відповідна відмітка в ощадній книжці про наявність розпорядження, так і твердження особи, яка звернулась до нотаріуса, що на її ім'я спадкодавець склав відповідне розпорядження. На підставі такого запиту банк надає нотаріусу довідку по рахунках (вкладах) (ч. 3 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

← Предыдущая страница | Следующая страница →