Поделиться Поделиться

СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

Аграрне законодавство зарубіжних країн

Аграрне законодавство країн-членів ЄС

Сільське господарство України після вступу до СОТ

Європейська Рада 11 грудня 1999 р. схвалила спільну стратегію ЄС відносно України, яка спрямована на зміцнення партнерства поміж Україною та ЄС, передбачає підтримку процесу демократичних та економічних перетворень в Україні, вирішення спільних проблем відносно підтримання стабільності та безпеки на Європейському континенті, зміцнення співпраці поміж ЄС та Україною у контексті розширення Євро-союзу. До основних положень стратегії ЄС відносять питання прискорення проведення аграрної та земельної реформ з метою створення високоефективного, конкурентоспроможного АПК та сільського господарства України. План дій "Україна-Європейський Союз",, схвалений Кабінетом Міністрів України 12 лютого 2005 р., визначає, що до першочергових завдань України в процесі здійснення інтеграції до ЄС відносять: підвищення безпеки продуктів харчування для споживачів, приєднання до Комісії Кодексу Аліментаріус та міжнародної конвенції про захист рослин, забезпечити імплементацію угод СОТ "Про сільське господарство" та "Про застосування санітарних та фітосанітарних заходів", забезпечити прогрес у наближенні до законодавства ЄС у сфері відстеження харчового ланцюга "від лану до столу"; загальних принципів та вимог до безпеки продуктів харчування; ефективно імплементувати систему (НАССР) на підприємствах та в органах контролю, включаючи рибне господарство.

316 травня 2008 р. Україна набула повноправного членства у СОТ на підставі Закону України "Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі" від 10 квітня 2008 р. № 250. Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження плану заходів відносно адаптації української економіки до вимог СОТ" від 30 жовтня 2008 р. № 1381 у сфері сільського господарства необхідно, підвищення якості та безпеки сільськогосподарської продукції вітчизняного виробництва; просування вітчизняної сільськогосподарської продукції на зовнішній ринок; удосконалення існуючих і запровадження нових програм державної підтримки сільського господарства згідно до норм СОТ; створення ефективної системи охорони та раціонального використання земель сільськогосподарського призначення; забезпечення виконання загальнодержавних програм у сфері сільського господарства України (Загальнодержавної програми селекції у тваринництві на період до 2010 року, Загальнодержавної програми розвитку рибного господарства України на період до 2010 року). Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження плану першочергових заходів відносно виконання зобов'язань України в рамках членства у СОТ" від 17 грудня 2008 р. № 1570 визначено: приведення державних стандартів у відповідність з рекомендаціями Кодексу Аліментаріус, зокрема встановлення вимог до строків зберігання риби, надання внутрішньої підтримки виробникам сільськогосподарської продукції згідно до механізму, передбаченого угодами СОТ тощо.

Україна - повноправний член СОТ і саме відповідним статусом учасника міжнародної торгівлі передбачається право вільного доступу продуктів харчування та продовольчої сировини вітчизняного виробництва до світових аграрних ринків, проте з урахуванням дотримання виробниками вимог міжнародних стандартів якості та безпечності виробленої продукції та правил добросовісної конкуренції. Міжнародна торгівля продовольчими товарами включає торгівлю продукцією рослинництва, тваринництва, рибальства, морського промислу, а також напівфабрикатами. Основним видом продукції, на якому завжди є попит на світових товарних ринках, є зернові культури: пшениця, кукурудза, рис та жито, оскільки рівень забезпечення продовольчої безпеки будь-якої держави визначається саме за показниками стратегічних запасів зерна. Таким чином, розвиток сільського господарства України безпосередньо залежить від політики державного протекціонізму, заходи якої передбачаються Угодою про сільське господарство СОТ 1994 р. і повинні обов'язково бути враховані у чинному законодавстві країни- члена СОТ.

Законом України "Про головні засади державної аграрної політики на період до 2015 року" від 18 жовтня 2005 р. визначено, що державна аграрна політика базується на національних пріоритетах і враховує необхідність інтеграції України до Європейського Союзу та світового економічного простору.

За таких умов перед державою постає завдання відносно створення та запровадження виваженої аграрної політики, яка б сприяла розвитку організованого аграрного ринку, запобігала проявам демпінгу продовольчих товарів та сільськогосподарської продукції, захищала населення країни від низькоякісного дешевого імпорту продуктів харчування, сприяла збільшенню експортних поставок основних продовольчих товарів та давальницької сільськогосподарської сировини вітчизняного виробництва, зокрема зерна, цукру, насіння до світових продовольчих ринків з метою повернення Україні репутації "житниці Європи" та світового експортера зерна,

Україна є членом СОТ з 16 травня 2008 р. при цьому аграрна політика підтримки має бути більше сфокусована на питанні ефективності бюджетних програм підтримки, чіткому визначенні індикаторів для оцінки результативності кожної бюджетної програми, ніж збільшенні фінансування галузі Визначальним напрямом державної політики підтримки сільського господарства має стати розробка та впровадження нових програм так званої "зеленої скриньки" згідно до вимог Угоди "Про сільське господарство СОТ". Перспективи сільського господарства України будуть формуватися під впливом зобов'язань, які взяла на себе країна в ході переговорного процесу, конкурентоспроможності національних виробників на внутрішньому і зовнішніх ринках, тенденцій розвитку світових агропродовольчих ринків. .Виробництво та торгівля сільськогосподарськими і продовольчими товарами регулюється в державах СОТ такими угодами даної міжнародної організації: "Про технічні бар'єри у торгівлі" "Про сільське господарство", "Про санітарні та фітосанітарні заходи" тощо.

Положення Угоди "Про технічні бар'єри у торгівлі" встановлюють, що члени СОТ повинні забезпечити у частині технічних регламентів товарам, що імпортуються з території будь-якого члена СОТ, надання режиму не менш сприятливого, ніж той, що надається аналогічним товарам вітчизняного походження та аналогічним товарам, що походять з інших країн. При цьому члени СОТ повинні забезпечити, щоби технічні регламенти не розроблялися, не приймалися і не застосовувалися у спосіб, метою чи наслідком якого є створення невиправданих перепон для міжнародної торгівлі. Для цього технічні регламенти не повинні мати більш обмежувального впливу на торгівлю, ніж це є необхідним для виконання законних завдань, з урахуванням ризиків, які б виникли в результаті їх невиконання.

Угода про сільське господарство визначає особливості регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами, механізми застосування заходів державної підтримки виробництва і торгівлі в цьому секторі. Угода про застосування санітарних і фітосанітарних норм визначає умови застосування заходів санітарного і фітосанітарного контролю. СОТ реалізує принцип справедливої конкуренції на ринках сільськогосподарської продукції (як зовнішніх, так і внутрішніх). Згідно до цього принципу заходи державної підтримки сільського господарства, що справляють найбільший протекціоністський і стимулюючий вплив на виробництво сільгосппродукції, а також заходи, спрямовані на захист внутрішнього агропродовольчого ринку, мають скорочуватися. Адже вважається, що вони впливають "викривлюючим чином" на ринок, тобто на обсяги виробництва та ціни. Таким чином, країни, що приєднуються до СОТ, беруть на себе певні зобов'язання з чотирьох напрямів: відносно державної підтримки сільського господарства; доступу на ринок сільськогосподарських і продовольчих товарів; санітарних і фітосанітарних заходів, експортної конкуренції в сільськогосподарській і продовольчій торгівлі.

Україна в ході переговорів відмовилася від застосування експортних субсидій для сільськогосподарської продукції, таким чином, зміни у вітчизняному АПК відбуватимуться під впливом перших трьох чинників, Слід зауважити, що поступова відмова країн-членів СОТ від застосування експортних субсидій та поступове зменшення фермерських субсидій вигідні Україні як нетто-експортеру сільськогосподарської продукції з обмеженими фінансовими можливостями субсидування експорту і підтримки сільського господарства, адже дані чинники зумовлюють поступове зростання світових цін на сільськогосподарську продукцію.

Згідно з додатком 2 до Угоди "Про сільське господарство СОТ" 1994 р. всі заходи відносно державної підтримки сільського господарства умовно поділені на три групи, чи розкладені по різнокольорових скриньках: "зеленій", "блакитній" і "жовтій" (чи "бурштиновій").

До "зеленої скриньки" відносять заходи, не спрямовані на підтримку обсягів виробництва та цін виробників, таким чином, не порушують принципів справедливої конкуренції. У додатку 2 визначені два головні критерії, яким мають відповідати дані заходи: підтримка повинна надаватися через урядові бюджетні програми, а не за кошти споживачів; наслідком підтримки не повинне бути надання цінової підтримки виробникам. Державні витрати в межах "зеленої скриньки" можуть здійснюватись у таких напрямах:

- наукові дослідження, підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, інформаційно-консультаційне обслуговування;

- ветеринарні та фітосанітарні заходи, контроль безпеки продуктів харчування;

- сприяння збуту сільгосппродукції, у через те числі збирання, обробка та поширення ринкової інформації;

- удосконалення інфраструктури (будівництво шляхів, електромереж, меліоративних споруд) за винятком операційних витрат на її утримання;

- утримання стратегічних продовольчих запасів, внутрішня продовольча допомога;

- забезпечення гарантованого доходу сільгоспвиробникам, удосконалення землекористування тощо;

- підтримка доходів виробників, не пов'язана з видом і обсягом виробництва;

- сприяння структурній перебудові сільськогосподарського виробництва;

- охорона навколишнього середовища;

- програми регіонального розвитку.

Держава, що є членом СОТ, має право фінансувати заходи "зеленої скриньки" в будь-якому обсязі залежно від можливостей свого бюджету.

Немає також заперечень проти бюджетного фінансування заходів "блакитної скриньки", оскільки воші спрямовані на обмеження перевиробництва (скорочення поголів'я худоби, посівних площ тощо).

Найбільш дискусійним питанням при вступі України до СОТ є заходи "жовтої скриньки". До них відносять заходи внутрішньої підтримки, що справляють викривлюючий вплив на торгівлю і виробництво: дотації на продукцію тваринництва та рослинництва; дотації на племінне тваринництво; дотації на елітне насінництво; дотації на комбікорми; компенсація частини витрат на міндобрива та засоби захисту рослин; компенсація частини витрат на енергоресурси; цінова підтримка: компенсація різниці поміж закупівельною і ринковою ціною на сільгосппродукцію; надання виробнику товарів і послуг за цінами, нижчими за ринкові; закупівля у виробника товарів (послуг) за цінами, що перевищують ринкові; пільгове кредитування сільгоспвиробників за рахунок бюджету, списання боргів; пільги на транспортування сільгосппродукції; витрати лізингового фонду та деякі інші.

Відносно заходів "жовтої скриньки" держава повинна взяти зобов'язання із скорочення бюджетного фінансування. У ході визначення умов вступу до СОТ розраховується такий ознака сукупного виміру підтримки, як щорічна сума всіх видів державної підтримки, на які поширюються зобов'язання із скорочення. Протягом 6-річного перехідного періоду, як правило, скорочується на 20% (норма СОТ для країн з розвинутою економікою).

Ефективність підтримки виробників програмами, що кваліфікуються як програми "жовтої скриньки", є низькою внаслідок вкрай нерівномірного розподілу субсидій серед сільськогосподарських підприємств, непрозорих механізмів розподілу коштів, перерозподілу субсидій на користь суміжних секторів. За винятком того, особисті селянські та фермерські господарства, які виробляють понад 60% сільськогосподарської продукції і забезпечують зайнятість двох третин працездатних селян, фактично позбавлені державної підтримки, у через те числі з урахуванням наслідків світової фінансової кризи.

Тенденція до зростання підтримки сільського господарства заходами "зеленої скриньки" є характерною і для розвинутих країн. Зокрема, за даними Секретаріату СОТ, з 1995 р. по 2008 р. витрати на "зелену скриньку" збільшилися у країнах ЄС на 56%, у США - на 26, в Австралії - на 53%.

В Україні зростання підтримки села заходами "зеленої скриньки" означає, що поступово відбуватиметься зміщення акцентів бюджетної підтримки сільського господарства з підтримки сільськогосподарських підприємств у бік підтримки розвитку сільської місцевості. Як і в країнах Центральної та Східної Європи, дані тенденції посиляться в ході європейської інтеграції України, адже розвиток сільської місцевості в країнах ЄС є рівним за пріоритетністю напрямом аграрної політики нарівні з підтримкою сільськогосподарських виробників. Це означає, що держава активно підтримуватиме розвиток інфраструктури у сільській місцевості (будівництво шляхів, електромереж, меліоративних споруд), розвиток ринкової інфраструктури для селянських господарств (сприяння збуту сільськогосподарської продукції, у через те числі збирання, обробка та поширення ринкової інформації), охорону довкілля, депресивні території, вкладатиме гроші у людський капітал села.

Як показали події 2006 р. на ринку молока і м'яса, незалежно від набуття членства у СОТ, щоби конкурувати на зовнішніх і внутрішньому ринках, Україна має вкладати державні кошти у наукові розробки в галузі стандартизації, реформувати систему оцінки відповідності, сприяти виробникам у переході на світові стандарти. Дані заходи, які відносять до "зеленої скриньки", стануть найбільш ефективними для підтримки конкурентоспроможності національних виробників в умовах СОТ. Нейтралізації можливих негативних наслідків для сільського населення від вступу України до СОТ і реалізації можливих позитивних наслідків сприятимуть підтримка формування та розвитку ринкової і соціальної інфраструктури, обслуговуючих кооперативів, дорадчих служб. Взагалі, як свідчить аналіз досвіду країн із перехідною економікою, підстав для прогнозування катастрофічних наслідків від членства у СОТ для сільського господарства немає. Правила даної організації не завжди сприятливі для нових членів, передусім для країн, які також не подолали кризи та депресії своїх агропродовольчих секторів. Для останніх існує ймовірність збільшення і без того значної різниці у рівнях підтримки внутрішнього ринку поміж новими і наявними членами СОТ.

← Предыдущая страница | Следующая страница →