Поделиться Поделиться

Античні міста-держави і Боспорське царство

Унаслідок колонізації греками Північного Причорномор'я виникли міста-держави. Вважають, що перше поселення грецьких колоністів з'явилося також у VII ст. до н. е. на Березанському півострові біля гирла Дніпро-Бузького лиману. Наступні міста-колонії виникли здебільшого у VI ст. до н. е., а саме: Ольвія (на березі Бузького лиману), Феодосія, Пантікапей (у східному Криму), Керкініда (недалеко від сучасної Євпаторії), Tipa (біля сучасного Бєлгород-Дністровського) та ін. В останній чверті V ст. до н. е. був заснований Херсонес (поблизу сучасного Севастополя). Найбільшого розвитку грецькі міста-держави досягли у V-IV ст. до н. е. Потім через різні причини вони поступово занепадали. Даний процес почав активно проявлятися у III ст. н. е. внаслідок нападів готів. Навала гунів у IV ст. н. е. призвела до припинення існування більшості античних міст-держав.

Античні міста Північного Причорномор'я являли собою рабовласницькі поліси. Серед вільних мешканців міст-держав виділялися судновласники, купці, господарі ремісницьких майстерень, землеволодільці, лихварі тощо. Чимало було й простих вільних жителів-землеробів, ремісників, дрібних торговців. Серед вільних громадян повноправними були лише чоловіки. Вони мали політичні права, у через те числі могли займати посади в державних органах. Раби, які не мали в містах-полісах жодних прав, працювали у ремісницьких майстернях, у домашньому господарстві, нерідко у сільськогосподарському виробництві. Основними джерелами рабства були полон, купівля, народження від рабині.

Державний лад античних міст Північного Причорномор'я був подібним до античних полісів у Греції. За формою правління міста були республіками - спочатку демократичними (вирішальна роль в управлінні належала демосу), а з І ст. до н. е. - аристократичними (вирішальна роль в управлінні опинилася в руках невеликої групи рабовласницької аристократії). На сьогодні найбільш дослідженою є система державних органів держави-поліса Ольвії. Вищим органом державної влади у містах Північного Причорномор'я були народні збори (в Ольвії - "народ") - збори повноправних вільних громадян міста чоловічої статі. Не мали права брати участь у народних зборах жінки, неповнолітні, іноземці, раби. Однією з головних функцій народних зборів було прийняття декретів і постанов. До повноваження народних зборів також належали розгляд і вирішення усіх найважливіших питань відносно внутрішнього життя поліса, а також зовнішньополітичні й економічні питання. Саме народними зборами обиралися і контролювалися посадові особи.

Постійно діючим органом міста була Рада, склад якої формувався з найбільш поважних повноправних мешканців поліса шляхом виборів народними зборами. Рада займала друге після народних зборів місце в управліннях. Очолював Раду міста голова. Він, а також секретар Ради обиралися строком на один рік. Наступною ланкою міського управління були такі виборні органи, як: а) магістратури (колегії); б) окремі посадовці - магістри. Дані органи керували відповідними галузями управління (фінансами, військовими справами, будівництвом, водопостачанням, торгівлею тощо). У містах-державах Північного Причорномор'я діяли судові органи, які займалися розглядом і вирішенням широкого кола питань.

Основними джерелами права в містах-державах були декрети і постанови народних зборів і Ради міста, розпорядження колегій посадовців, місцеві звичаї.

Нормами права регулювалися майнові питання. У приватній власності перебувало як нерухоме майно (перш за завжди земля, будівля), так і рухоме майно (худоба, риба, зброя, одяг). Розвинутим було зобов'язальне право. Перш за завжди зобов'язання виникали з договорів - купівлі-продажу, позики, поклажі, підряду, особистого найму, оренди. Існували такі засоби забезпечення зобов'язань, як задаток, поручительство, застава. Поширеним був договір дарування майна, у через те числі й храмами.

Шлюбно-сімейні відносини регулювалися нормами звичаєвого права.

Під злочином в античних містах-державах Північного Причорномор'я розуміли діяння, котрі завдавали шкоди державі, громаді, конкретній особі. Суб'єктами злочину вважалися лише вільні громадяни. Раби могли скоїти злочинне діяння, проте за них ніс матеріальну відповідальність їхній господар. Найтяжчими були державні злочини - зрада, змова, спроба ліквідації демократичного устрою міста-держави, розголошення державної таємниці. Злочинами вважалися хабарництво, контрабанда. Відомі злочини проти правосуддя. Серед злочинів проти особи розрізнялися вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, образа.

Серед майнових злочинів виділялися крадіжка майна, пошкодження і знищення чужого майна. Відомі містам-державам були злочини проти релігії, а також проти сім'ї і моральності.

За вчинені злочини передбачалися покарання залежно від виду і тяжкості злочинів. Відомі такі покарання, як смертна кара, штрафи, конфіскація майна затриманого, вигнання з міста, позбавлення деяких громадських прав. Процес у містах-державах був обвинувально-змагальним, тобто розпочинався і здійснювався за ініціативою зацікавлених осіб.

У V ст. до н. е. виникла велика держава - Боспорське царство. Спочатку до нього ввійшли деякі грецькі держави-поліси, розташовані по обидва боки протоки Боспора Кімерійського (Керченська протока). За винятком таких великих міст, як Пантікапей і Фангорія, до Боспорського царства входило також понад двадцять міст. Столицею держави став Пантікапей (сучасна Керч).

Найбільшого свого розвитку Боспорське царство досягло у ІУ-Ш ст. до н. е., а потім розпочався поступовий занепад даної держави. На початку І ст. н. е. Боспорське царство було підпорядковане Понтійській держави. Утім згодом воно потрапило під владу Рима.

У середині III ст. н. е. на Боспорське царство здійснили напад готські племена, унаслідок чого воно зазнало значних руйнувань. Остаточно воно було зруйновано нашестям гунів в останній чверті IV ст., після чого Боспор увійшов до складу Візантії, що означало припинення існування Боспорського царства.

Строкатим був суспільний лад Боспорського царства. Суспільство поділялося на рабовласників і рабів. Були також прості вільні мешканці.

До соціальної верхівки належали правителі та їх найближче оточення, чиновники державних органів, купці, судоволодільці, а також власники землі, ремісничих майстерень. Саме цій верхівці належало провідне місце у Боспорському царстві.

Серед простих вільних громадян були ремісники, дрібні торгівці, користувачі невеликих земельних ділянок. Існувало залежне населення, що працювало на царській землі і землях великих землевласників і за користування нею обклалися податком.

У Боспорському царстві існувало античне рабство. Раби працювали у ремісницьких майстернях, на виноробнях, будівництві, у домашньому господарстві, у невеликій кількості в сільському господарстві.

Державний устрій Боспорського царства набув розвитку у перші століття нашої ери. Тепер цар був главою держави з необмеженою владою. Він командував військом, здійснював судові функції. Царський палац правителя був місцем зосередження державних осіб - найближче оточення царя, зокрема, дворецький (управитель царського палацу), царський секретар, охоронець царської скарбниці, начальник фінансів. Стратег громадян, лохаг, наварх, пересбевт, архікойтонів - були військовими кермачами.

З поступовою утратою містами-полісами, що входили до Боспорського царства, автономії управління в них, у найважливіших регіональних царства доручалось царським намісникам.

Стосовно права Боспорського царства слід зазначити, що відомостей про нього дуже мало. Тут існувала власність на землю (як державна, так і приватна), рабів, худобу, інше майно. Серед договорів дослідники називають купівлю-продаж, дарування тощо.

Злочинами вважалися повстання, змова проти влади царя, інші тяжкі злочини проти держави. Також визначались злочини проти особи (вбивство, нанесення тілесних ушкоджень, образа), а також проти власності (крадіжка, пошкодження, знищення майна).

Коли до джерел права, що діяло у Боспорському царстві, відносити право міст-полісів, то дозволяється стверджувати, що застосовувались такі покарання, як смертна кара, штрафи, конфіскація майна. Судовий процес був обвинувально-змагальним.

Таким чином, у І тисячолітті до н. е. на півдні сучасної України відбувалися державотворчі процеси. Виникли і розвивалися такі державні утворення, як Скіфська держава, грецькі міста-держави Північного Причорномор'я, Боспорське царство, частина території якого розташовувалася на території нинішньої держави України. Здобутки цих державних утворень позитивно впливали на місцеве населення - східних слов'ян, вони мали можливість ознайомитись із передовими для часу грецькими і римськими політичними системами і правовими джерелами та враховувати їх у своїй державотворчій практиці.

← Предыдущая страница | Следующая страница →