Поделиться Поделиться

Примушування до участі у страйку чи перешкоджання участі у страйку (ст. 174 КК).

Основним безпосереднім об'єктом злочину є правові відносини, якими визначаються підстави та порядок проведення страйку.

Потерпілими від злочину, як правило, є працівники, які згідно із чинним законодавством мають право на страйк. Проте в деяких випадках потерпілими можуть бути також особи, яким згідно з чинним законодавством України заборонено проведення страйку (наприклад, працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, суду тощо), у випадку примушування їх до участі в страйку.

З об'єктивної сторони злочин може бути скоєний у формах: 1) примушування до участі у страйку; 2) перешкоджання участі у страйку.

Згідно до ст. 17 Закону від 3 березня 1998 р. "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" страйк є крайнім засобом (коли всі інші можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв'язку з відмовою власника чи уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників чи уповноваженого ним органу, профспілки, об'єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу. Указана норма визначає страйк як тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Під примушуванням до участі у страйку чи перешкоджанням участі у страйку слід розуміти скоєння винним активних дій, спрямованих на спонукання працівника до участі у страйку чи, навпаки, не брати участі у страйку всупереч його волі.

Закон визначає обов'язковою ознакою складу злочину спосіб його скоєння. Примушування до участі у страйку й перешкоджання участі у страйку є кримінально караними за умови вчинення їх шляхом: 1) насильства; 2) погрози застосування насильства; 3) шляхом інших незаконних дій.

Під насильством, котре застосовується з метою примушування до участі у страйку чи перешкоджання участі у страйку, слід розуміти застосування фізичної сили, яке може виразитись у нанесенні побоїв, ударів, заподіянні легких тілесних ушкоджень, зв'язуванні тощо. Нанесення потерпілому побоїв (за наявності кваліфікованих ознак), середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, позбавлення чи обмеження волі, скоєння убивства потребує кваліфікації за сукупності злочинів, передбачених ст. 174 та ч. 2 ст. 126, статтями 127, 122, 121, 146, 116 КК тощо.

Погроза застосування насильства полягає у психічному впливі на потерпілого з метою перешкодити в реалізації його права на страйк. Змістом погрози у складі злочину, передбаченого ст. 174 КК, охоплюється погроза застосування будь-якого фізичного насильства, зокрема, погроза вбивством. Проте погроза вбивством, скоєна членом організованої групи, підлягає додатковій кваліфікації за ч.2ст. 129 КК.

Перелік способів скоєння злочину, передбаченого ст. 174 КК, не є вичерпним. Законодавець визначив їх коло досить широко за допомогою категорії "інші незаконні дії", спрямовані на примушування чи перешкоджання участі у страйку.

Зазначені дії можуть полягати у: застосуванні заходів дисциплінарного впливу відносно працівника з метою перешкоджання його участі у страйку; застосуванні насильства чи висловлювання погрози застосування насильства до близьких чи сторонніх для потерпілого осіб; обмані; підкупі тощо.

За змістом кримінального закону примушування до участі у страйку є злочином, незалежно від того, до участі у законному чи незаконному страйку примушується працівник. Проте перешкоджання участі у страйку є кримінально караним лише тоді, коли винний своїми діями створював перешкоду для проведення виключно законного страйку. Перешкоджання проведенню незаконного страйку не містить складу цього злочину.

Примушування працівників до участі у страйку потрібно відмежовувати від суміжних злочинів. Наприклад, незаконне перешкоджання організації чи проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (а не страйків), коли це діяння вчинено службовою особою чи із застосуванням фізичного насильства, слід кваліфікувати за ст. 340 КК.

За конструкцією злочин є формальним. Закінченим примушування чи перешкоджання участі у страйку визнається з моменту скоєння зазначених дій. Подальша участь у страйку чи відмова працівника від участі у страйку для кримінально-правової оцінки діяння за ст. 174 КК значення не має.

Із суб'єктивної сторони злочин може бути скоєний лише з прямим умислом. При цьому обов'язковою є наявність спеціальної мети - примусити працівника взяти участь у страйку чи перешкодити йому брати участь у страйку.

Суб'єкт злочину загальний.

← Предыдущая страница | Следующая страница →