Поделиться Поделиться

ПЕРЕДМОВА

В сучасних умовах розбудови та перетворень, правова система України повинна базуватися на зміцненні гарантій прав людини і громадянина. Саме через те важливим є підняття на належний рівень правової свідомості і правової культури українського населення. Велике значення в реалізації цього процесу належить правовому вихованню і правовій освіті. Без глибоких знань чинного законодавства, прав і свобод людини і громадянина унеможливлюється процес входження України до Європейської спільноти.

Особливої актуальності вивчення правових знань набуває у зв'язку з реформуванням та розвитком освіти в Україні, в якій одним із стратегічних напрямів розвитку визначається посилення правової підготовки населення. Це обгрунтовується тим, що підвищення рівня правових знань населення України, його правосвідомості і правової культури можливе лише за умови повсякденного, професійно організованого виховання, яке б проводилося з використанням усіх існуючих його форм, однією з яких і виступає правова освіта.

Підготовлений колективом авторів навчальний посібник створений з урахуванням поточного законодавства і має на меті надання допомоги тим хто вивчає право та цікавиться його проблемами.

Метою вивчення навчальної дисципліни “Правознавство” є засвоєння студентами основних теоретичних положень і понять національного права України, розуміння ними Конституції та чинного законодавства України, закономірностей побудови правової держави, формування високого рівня правової свідомості та правової культури, вміння тлумачити і правильно застосовувати нормативно-правові акти в практичній діяльності, грамотно оцінювати юридичні факти, вільно орієнтуватись в сучасному правовому полі.

До кожної теми у посібнику надаються плани занять (лекційних, практичних), перелік основних нормативних актів і примірний список джерел, надасться перелік контрольних питань та тем для написання рефератів.

Навчальний посібник призначений для проведення лекційних, семінарських та практичних занять з предмету “Правознавство". Зміст посібника побудований згідно до навчальної програми вищих навчальних закладів IV рівня акредитації. За основу взято прогресивні напрацювання провідних учених-правників, новітнє вітчизняне законодавство та авторські розробки авторів упорядників.

Колектив авторів

ОСНОВИ ЗНАНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО. ГАЛУЗІ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА

: Сучасне вчення про державу

ПЛАН

1.1. Поняття, ознаки, сутність та функції держави

1.2. Теорії походження держави та її історичні типи.

1.3. Державна влада та механізм її реалізації. Форма держави

1.4. Поняття правової держави та громадянського суспільства.

Поняття, сутність та функції держави

Держава це головний інститут політичної системи, що здійснює управління суспільством і виступає універсальною політичною формою його організації

Універсальність держави полягає в наступному:

а) можливість управляти соціально неоднорідним суспільством (підвищення податків з заможних, дотації малозабезпеченим – допомога багатодітним, допомога по безробіттю, субсидії на газ тощо);

б) наявність спеціальних органів що забезпечують реалізацію політичної влади. За допомогою цих органів забезпечується державний примус, здійснюється надання своїм інтересам загальнообов'язкового характеру (ограни влади, виконавчо- розпорядчі органи, судові органи);

в) головне, центральне місце в політичній системі.

Термін "держава" має багато значень, виступаючи синонімом понять “країна”, “нація”, “механізм управління суспільством” тощо. Це обумовлене: суб'єктивним поглядом науковців на державу як явище; часом, в котрий здійснювався науковий пошук; складністю явища, що вивчається.

Держава володіє низкою притаманних тільки їй ознак, що

відрізняють її від інших проявів організації суспільства:

1. Суверенітет – це верховенство державної влади всередині країни і її незалежність в зовнішньополітичній сфері. У зв'язку з цим суверенітет поділяють на внутрішній і зовнішній;

2. Відокремлена територія (територія – це частина земної кулі, відділена кордонами, що розділяється всередині країни адміністративно-територіальними одиницями);

3. народ – сукупність індивідів, що об'єднані правовим зв'язком з державою. Правовий зв'язок поміж людиною та державою має назву громадянство(чи підданство – у монархіях);

4. публічна влада (влада відокремлена від народу, стоїть над ним), яка має відповідний апарат у вигляді державних органів та органів державного примусу (армія, поліція тощо), що згідно до закону мають право застосовувати примус.

5. право (обов'язкові правила поведінки, встановлені і охоронювані державою);

6. система оподаткування (встановлюється для утримання державного апарату, для регулювання суспільних відносин поміж різноманітними верствами суспільства та їх відносинами (медицина, навчання, пенсії, допомога малозабезпеченим, субсидії, дотації);

7. грошова система – валюта, що діє на території держави;

8. державні символи – це закріплені в законодавстві країни офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які в лаконічній формі виражають одну чи декілька ідей політичного чи історичного характеру та символізують суверенітет держави: герб, гімн, прапор. В окремих країнах державними символами можуть також виступати девіз (Франція), державна печатка (Австрія, Болгарія), колір, квітка, тварина та птах (Непал).

На підставі ознак держави визначимо, що держава – це політико-територіальна організація суспільства, яка має апарат влади та право, за допомогою яких робить свої веління загальнообов'язковими для всього населення країни.

Сутність держави – це внутрішній зміст її діяльності, що виражає єдність загально соціальних і класових інтересів громадян. З моменту виникнення держави визначилися два її аспекти: класовий – захист інтересів економічно пануючого класу та загальносоціальний – захист інтересів всього суспільства, забезпечення суспільного блага, підтримання правопорядку тощо.

Функції держави – це головні напрямки державної діяльності, що характеризують її призначення в суспільстві.

В залежності від сфери застосування функції поділяються на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх функцій держави дозволяється віднести функцію забезпечення безпеки держави (захист від нападу ззовні), міжнародного співробітництва (у політичній, економічній, культурній, спортивній галузях).

Внутрішні функції спрямовані на вирішення внутрішніх завдань, зокрема сюди слід віднести: економічну (формування та виконання бюджету, виконання програм економічного розвитку), соціальну (забезпечення гідного рівня людського життя), правозахисну (конституційне закріплення прав та свобод, розвиток та забезпечення дієвості правоохоронних та правозахисник органів), фінансового контролю (стягнення податків, здійснення фінансового моніторингу), охорони правопорядку (притягнення до юридичної відповідальності правопорушників, забезпечення дотримання законності), культурну (розвиток та забезпечення безперервної освіти, охорона та підтримання створення культурної спадщини), екологічну (збереження природних ресурсів, регулювання процесів користування ними) тощо.

В залежності від тривалості функції можуть були постійними і тимчасовими.

← Предыдущая страница | Следующая страница →