Поделиться Поделиться

Комісійна торгівля непродовольчими товарами

Комісійна торгівля непродовольчими товарами здійснюється згідно до загальних норм договору комісії, проте з урахуванням певної специфіки, передбаченої Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами.

Так, не приймається на комісію:

- армійське спорядження, тканини та інші товари військового асортименту, формене обмундирування (наприклад, працівників міліції, прокуратури);

- білизна із штампами установ (наприклад, "Західна залізниця", чи готель "Україна" чи ж "фірмений" посуд з ресторану);

- товари побутової хімії, лікувальні засоби і вироби медичного призначення;

- іграшки для дітей до 3-х років (хоча, звичайно, цікаво, якими критеріями тут потрібно керуватися);

- іграшкова зброя з пластиковими кулями;

- піротехнічні вироби та ін.

Коли річ не продається протягом встановленого строку, торговельна установа має право повернути товар чи уцінити його. Характерною особливістю договору є те, що виклик комітента для переоцінки не є обов'язковим, оскільки свою згоду на проведення уцінки товару він дає заздалегідь також при укладенні договору, підписуючи відповідну квитанцію.

На вимогу комітента ціна на товар може бути знижена і раніше строків, встановлених Правилами.

Спортивна і мисливська вогнепальна зброя, боєприпаси до неї, холодна зброя, спецзасоби, заряджені речовинами сльозоточивої і дратівливої дії, приймаються і реалізуються торговельною організацією на підставі рецензії, встановленої форми і лише тим громадянам, які мають відповідний дозвіл на придбання цих речей.

За комітентом зберігається право власності на товар, котрий він здав на комісію.

При поверненні комітенту речей, які не були реалізовані, він зобов'язаний відшкодувати комісіонеру витрати, пов'язані із зберіганням таких речей. Розмір відшкодування визначається у відсотковому відношенні від вартості речі і залежить від кількості днів, протягом яких товар знаходився у комітента для реалізації.

Особливості реалізації ювелірних виробів встановлені Правилами комісійної торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, затверджених наказом Мінфіну України від 27 жовтня 2004 р.

Договір управління майном (ст. 1029 ЦК)

При використанні власником свого майна йому відносять не лише плоди, доходи та інші результати використання. На власника також покладаються видатки відносно утримання такого майна, та клопіт, пов'язаний з управлінням таким майном.

Договір управління майном дозволяє власнику безтурботно отримувати певну вигоду від майна, покладаючи видатки на іншу особу. Договір управління майном може бути укладено і з метою захисту інтересів спадкоємців після відкриття спадщини, яка потребує управління (наприклад, підприємства, земельні ділянки, худоба та ін.) протягом часу, потрібного спадкоємцям для належного оформлення спадкових прав.

За договором управління майном одна сторона установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління чи вказаної ним особи (вигодонабувача) (ст. 1029 ЦК).

Сторонами виступають - установник управління та управитель.

Предметом договору виступає нерухомість (підприємство) цінні папери, майнові права.

Для договору передбачена обов'язкова письмова форма, а коли предметом виступає нерухомість, то договір підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Коли сторони не визначили строк договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років.

До істотних умов договору необхідно віднести: склад майна, котрий передається в управління, та розмір винагороди управителю.

Головний обов'язок управителя - здійснення належного управління майном. Він повинен забезпечувати збереженість переданого йому майна, виявляти до нього належну турботу. Відчужувати майно він може лише за згодою установника управління.

Управитель відповідає за збитки, що заподіяні майну, незалежно від вини, оскільки від відповідальності він звільняється лише у випадках непереборної сили, умисних дій установника майна чи особи, на користь якої здійснюється управління майном.

Головний обов'язок установника майна - сплатити управителю зумовлену винагороду та відшкодувати понесені ним необхідні витрати.

← Предыдущая страница | Следующая страница →