Поделиться Поделиться

Право апеляційного оскарження та процесуальний порядок його реалізації

Правом апеляційного оскарження наділені сторони та інші особи, які беруть участь у справі, особи, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання про їх права та обов'язки (ч. І ст. 292 ЦПК).

Право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, за умови, коли суд вирішив питання про їх права та обов'язки. У цьому разі зазначені особи згідно до ч. 9 ст. 6 ЦПК мають право отримувати в суді, котрий ухвалив рішення, усну чи письмову інформацію про результати розгляду відповідної справи, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії документів, долучених до справи, одержувати копії рішень і ухвал, а при розгляді справи в апеляційній інстанції - набувають права осіб, які беруть участь у справі, зокрема брати участь у розгляді справи, заявляти клопотання, знайомитися з матеріалами справи, подавати докази тощо. Особи та органи, які брали участь у справі, згідно до ст.ст. 27, 292 ЦПК мають право на апеляційне оскарження судових рішень, через те представнику сторони чи третьої особи чи заявника не може бути відмовлено в прийнятті апеляційної скарги, поданої від імені особи, якому він представляє, з підстав недолучення до апеляційної скарги документа про його повноваження, коли в повноваженнях, за якими він брав участь у справі, не було застережемо про відсутність у нього права на апеляційне оскарження.

Органи та особи, які за законом мають право захищати права, свободи та інтереси інших осіб чи державні чи суспільні інтереси (ч. 2 ст. З, ст.ст. 45, 46 ЦПК), проте не брали участі в справі, мають право на апеляційне оскарження судових рішень, коли таке право передбачено законом. Так, згідно зі ст. 37 Закону "Про прокуратуру" право апеляційного оскарження мають прокурор і заступник прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції, а помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів - тільки у справах, у розгляді яких вони брали участь. Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 13 Закону "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" передбачено право Уповноваженого на апеляційне оскарження судових рішень, ухвалених у справі за його зверненням.

Згідно до положень ст. 37 ЦПК у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, зміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, відносно яких виник спір, коли правонаступництво допускається, воно може мати місце на будь-якій стадії цивільного процесу, у через те числі на стадії апеляційного оскарження судового рішення. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, якому він замінив. Через те право апеляційного оскарження судових рішень у межах установлених ст. 294 ЦПК строків належить і правонаступнику (пункти 1 та 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку").

При поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого ст. 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, утому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, поданні скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач апеляційного суду згідно до даної норми та ч. З ст. 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Коли зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

У разі виявлення при прийнятті апеляційної скарги обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. З ст. 121 ЦПК, суддя-доповідач апеляційного суду повертає апеляційну скаргу, а при виявленні їх під час розгляду справи суд залишає апеляційну скаргу без розгляду. Зазначені ухвали апеляційного суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку").

Строки апеляційного оскарження відносно оскарження рішення та ухвали суду першої інстанції різняться поміж собою.

Так, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, проте не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення (ч. 1 ст. 294 ЦПК). Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі коли ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга полається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали (ч. 2 ст. 294 ЦПК).

Передбачені ст. 294 ЦПК строки на апеляційне оскарження рішення чи ухвали суду першої інстанції необхідно обчислювати з урахуванням визначеного ст. 69 ЦПК правила про початок перебігу процесуальних строків - з наступного дня після відповідної календарної дати та з дотриманням вимог частин 3 та 6 ст. 70 ЦПК. Для ухвал, які постановляються не в судовому засіданні, зазначені строки обчислюються з дня їх постановлення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення зазначених вище строків, розглядається апеляційним судом, а не судом першої інстанції. При цьому коли апеляційна скарга подана після закінчення встановлених строків (ст. 294 ЦП К) без наявності в ній клопотання про поновлення цього строку, вона ухвалою судді-доповідача апеляційного суду залишається без розгляду, а справа повертається до суду першої інстанції. В ухвалі може бути зазначено, що заявник не позбавляється можливості звернутися із клопотанням про поновлення строку оскарження. Така ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку (ч. З ст. 297 ЦПК).

На звернення особи, яка має право на апеляційне оскарження судового рішення, з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження певного строку не встановлено. Таке клопотання згідно до ст. 296 ЦПК подається разом з апеляційною скаргою через суд першої інстанції. У ньому мають бути зазначені причини пропущення строку на апеляційне оскарження та докази, що підтверджують наявність поважних причин його пропуску. Наявність ухвали про залишення апеляційної скарги без розгляду з підстав пропуску строку на оскарження за відсутності клопотання про поновлення строку не перешкоджає розгляду згодом поданої заяви про поновлення пропущеного строку.

Зазначене клопотання розглядається апеляційним судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, однак їх присутність не є обов'язковою (ч. 2 ст. 73 ЦПК). Розгляд такого клопотання повинен передувати вирішенню питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду й не може збігатися із часом проведення підготовчих дій, визначених ст. 301 ЦПК, та апеляційним розглядом справи.

За наслідками розгляду зазначеного вище клопотання апеляційним судом постановляється ухвала: чи про поновлення строку на апеляційне оскарження в разі пропущення його з поважних причин, яка оскарженню не підлягає, чи за відсутності таких причин - про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження судового рішення та апеляційної скарги, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку").

В апеляційній скарзі, яка викладається в письмовій формі, мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання чи місцезнаходження;

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання чи місцезнаходження;

4) рішення чи ухвала, що оскаржуються;

5) в через що полягає незаконність і (чи) необґрунтованість рішення чи ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи та (чи) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (чи) неправильне визначення згідно до встановлених судом обставин правовідносин);

6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

7) клопотання особи, яка подала скаргу (наприклад, відносно забезпечення позову, витребування доказів, призначення експертизи тощо);

8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються, зокрема квитанції про сплату судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, копій заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, документів, що посвідчують повноваження представника, та доданих письмових матеріалів згідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, тощо (частини 4-5 ст. 295 ЦПК).

Порядок подання апеляційної скарги передбачений ст. 296 ЦПК, яка наголошує, що апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, котрий ухвалив оскаржуване судове рішення. Суд першої інстанції на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду.

Таким чином, необхідно враховувати, що на стадії апеляційного провадження вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду, залишення такої скарги без руху та визнання її неподаною, повернення скарги, поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, залишення без розгляду, прийняття заяви про відкликання скарги чи відмови від неї, незалежно від того, до суду якої інстанції вони подані, належить до повноважень апеляційного суду. Суд першої інстанції виконує лише функції з прийняття апеляційної скарги та її надіслання разом зі справою до апеляційного суду у визначений ч. 2 ст. 296 ЦПК строк.

Апеляційні скарги, які надійшли безпосередньо до апеляційного суду, надсилаються до суду, котрий ухвалив судове рішення, для виконання вимог, передбачених ст. 296 ЦПК. У разі подання в такому випадку скарги у встановлені законом строки ця обставина може бути підставою для поновлення пропущеного строку (п. З постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку").

← Предыдущая страница | Следующая страница →