Поделиться Поделиться

Право інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності чи на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК та іншим законом. Це право становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (чи) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких відносно певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається ЦК та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, за винятком випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, відносять: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні позначення; комерційні таємниці.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким відносять особисті немайнові та (чи) майнові права інтелектуальної власності згідно до ЦК, іншого закону чи договору.

Згідно ст. 423 ЦК особистими немайновими правами інтелектуальної власності с: 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності; 2) право перешкоджати будь-якому посяганню на інтелектуальну власність, що може завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності; 3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

В свою чергу, майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в через те числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Положеннями ст.425 ЦК встановлюється строк чинності прав інтелектуальної власності. Особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, коли інше не встановлено законом. Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, встановлених ЦК, іншим законом чи договором. Так, наприклад, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір закінчується через сімдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, котрий пережив інших співавторів, за винятком випадків, передбачених законом.

Слід зауважити також, що особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, відносять працівникові, котрий створив даний об'єкт. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, відносять працівникові, котрий створив даний об'єкт, та юридичній чи фізичній особі, де чи у якої він працює, спільно, коли інше не встановлено договором.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може винести рішення, зокрема, про: 1) застосування негайних заходів відносно запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених чи введених у цивільний оборот із порушенням права інтелектуальної власності;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів із порушенням права інтелектуальної власності;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення відносно такого порушення.

← Предыдущая страница | Следующая страница →