Поделиться Поделиться

Потерпілий та його представник

Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної чи майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають з моменту подання заяви про вчинення відносно неї кримінального правопорушення чи заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Коли внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи чи особа перебуває у стані, котрий унеможливлює подання нею відповідної заяви, потерпілим може бути визнано близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. За відповідним клопотанням потерпілими можуть бути визнані кілька осіб і тоді всі вони мають рівні права й однакові обов'язки.

Слідчий, прокурор, суд мають право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа (за необхідності) може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Стаття 477 КПК України визначає перелік кримінальних правопорушень, провадження відносно яких може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого (у формі приватного обвинувачення).

Зазначимо, що вмотивованою постановою слідчого (прокурора) у визнанні потерпілим може бути відмовлено. Зазвичай такі рішення приймаються за відсутності причинного зв'язку заподіяної шкоди з учиненим правопорушенням чи такої шкоди, яка прямо не зазначена в ч. 1 ст. 55 КПК України (наприклад, моральна шкода юридичній особі). Разом з тим у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) зареєстровано чимало приватних підприємств, власником (засновником) яких є громадянин - фізична особа. За певних обставин, залежно від категорії вчиненого злочинного посягання, юридична особа, окрім матеріальних збитків, зазнає (нерідко значно більшої) шкоди власній діловій репутації, і така шкода є одночасно моральною шкодою її власнику, оскільки його ім'я завжди пов'язується з діяльністю власного підприємства.

Відмова слідчого (прокурора) у визнанні потерпілим може бути оскаржена слідчому судді. Підстави, умови й порядок такого оскарження визначаються п. 5 ст. 303, ст.ст. 304-307 КПК України.

Враховуючи пряму процесуальну норму (п. 2 ст. 55 КПК України) та системний її аналіз у поєднанні зі ст. 110 КПК України, обов'язкового винесення слідчим (прокурором) постанови про визнання потерпілим закон не вимагає, оскільки його процесуальні права і обов'язки виникають з моменту подання відповідної заяви.

Однак з огляду на те, що потерпілий є одним з ключових учасників кримінального провадження, а за певних обставин і його стороною з боку обвинувачення, винесення такої постанови є доцільним.

Потерпілий під час кримінального провадження має право:

- бути повідомленим про свої права та обов'язки, передбачені законом. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення;

- знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування відносно підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;

- подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;

- заявляти відводи та клопотання;

- за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки відносно себе, близьких родичів чи членів своєї сім'ї, майна та житла;

- давати пояснення, показання чи відмовитися їх давати;

- оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому законом;

- мати представника та в будь-котрий момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;

- давати пояснення, показання рідною мовою чи іншою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача, коли він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;

- на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Відшкодування потерпілому завданої шкоди має суттєве значення з усього кола його прав у кримінальному провадженні, оскільки породжує правове підґрунтя для реалізації основоположної складової сучасного кримінального провадження - розумності його строків: добровільне відшкодування завданої злочином шкоди сприяє примиренню з підозрюваним (обвинуваченим) і, як наслідок, закриттю кримінального провадження. Тим самим поряд з реальним поновленням порушених прав потерпілого досягається процесуальна економія розслідування;

- знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого відносно нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому КПК України, в через те числі після відкриття матеріалів згідно зі ст. 290 КПК України, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого відносно нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;

- застосовувати з додержанням вимог КПК України технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься вмотивована постанова (ухвала);

- одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених КПК України.

Наведені вище права потерпілого можуть (і мають) реалізовуватися на всіх стадіях кримінального провадження від внесення заяви (повідомлення) в ЄРДР до постановлений судом вироку.

Потерпілому надано і низку інших прав, якими він може скористатись виключно на окремих стадіях провадження - досудового розслідування чи судового розгляду (процесу). Так, під час досудового розслідування потерпілий має право:

- на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;

- отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

- подавати докази на підтвердження своєї заяви;

- брати участь у слідчих (розшукових) діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення відносно порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;

- отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого відносно нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право:

- бути завчасно поінформованим про час та місце судового розгляду;

- брати участь в судовому провадженні;

- брати участь у безпосередній перевірці доказів;

- підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;

- висловлювати власну думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру;

- знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;

- оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому КПК України.

На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення на підставах і в порядку, визначених ст.ст. 469, 471, 474 КПК України.

Поряд з широким колом прав потерпілий згідно зі ст. 57 КПК України має і низку обов'язків, за невиконання окремих з яких він підлягає адміністративній (ст. 185-1 КУпАП) чи кримінальній (ч. 1 ст. 381 КК України) відповідальності.

Зокрема, потерпілий зобов'язаний:

- прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а у випадку неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;

- не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;

- не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю. Коли такі відомості містять державну таємницю, умови й особливості кримінального провадження, участь у ньому потерпілого регламентується ст.ст. 517-518 КПК України.

Потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник, яким може бути особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом чи установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні мають бути підтверджені:

- свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордером, договором із захисником чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, - для представника, котрий має право бути захисником у кримінальному провадженні;

- копією установчих документів юридичної особи - для представника потерпілого в уособленні керівника юридичної особи чи іншої уповноваженої законом чи установчими документами особи;

- довіреністю - для представника потерпілого в уособленні працівника юридичної особи.

Представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, за винятком тих, що здійснюються безпосередньо потерпілим і не можуть бути доручені представнику.

Коли потерпілим є неповнолітній чи визнаний в установленому законом порядку недієздатним чи обмежено дієздатним, до участі в процесуальній діяльності разом з такою особою залучається її законний представник.

← Предыдущая страница | Следующая страница →