Поделиться Поделиться

Відповідальність сторін.

У разі порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезення вантажу, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю поміж ними, коли інше не передбачено законом. ЦК України визначає лише загальні умови відповідальності перевізника, вантажовідправника і вантажоодержувача за порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезення вантажу. Детальніше питання відповідальності регулюються транспортними кодексами (статутами).

Відповідальність перевізника настає у разі:

1) ненадання транспортного засобу;

2) втрати, нестачі, пошкодження, псування вантажу;

3) прострочення доставки вантажу;

4) подачі під навантаження непридатного транспортного засобу тощо.

Втратою вантажу слід вважати протиправну невидачу перевізником вантажу протягом строків, встановлених транспортними кодексами і статутами, внаслідок його вибуття з-під відання перевізника (фізичної загибелі, крадіжки тощо) чи затримання в дорозі. Втраченим вважається вантаж, коли він не виданий на вимогу одержувача: на залізничному і річковому транспорті - протягом 30 днів після спливу строку його доставки; на автомобільному транспорті - протягом 10 днів з дня прийняття вантажу (при міжміському перевезенні - протягом 30 днів після закінчення строку доставки); при перевезенні в прямому змішаному перевезенні - після закінчення двох місяців з дня приймання вантажу до перевезення. Коли вантаж, що вважається втраченим, прибув після спливу зазначених вище строків, одержувач вантажу повинен його прийняти і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, коли інше не встановлено договором, транспортними кодексами чи статутами (ч. 2 ст. 919 ЦК України). Однак у такому випадку перевізник не звільняється від відповідальності за прострочення доставки вантажу.

Нестача вантажу - це видача перевізником одержувачу вантажу в меншій кількості, ніж було прийнято за одним транспортним документом від відправника. Нестача вантажу може бути наслідком несправності транспортних засобів, а також протиправних дій працівників перевізника чи третіх осіб.

Псування вантажу -це хімічні та (чи) біологічні зміни вантажу, а пошкодження - це зміни його фізичного стану, що сталися внаслідок недотримання правил транспортування вантажу (температурного режиму, розміщення, упаковки тощо) і негативно позначаються на можливості його подальшого використання.

Однією з умов відповідальності перевізника є наявність у його діях чи бездіяльності вини у завданні шкоди. Законодавець зазвичай виходить з презумпції вини перевізника в завданні збитків. Зокрема, в ч. 2 ст. 924 ЦК України зазначено, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування чи пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, коли не доведе, що це сталося не з його вини. Подібні положення містять транспортні кодекси й статути.

Відповідальність перевізника завжди є обмеженою, оскільки відшкодуванню підлягають лише фактично завдані збитки. Так, на залізничному транспорті перевізник несе відповідальність за втрату чи недостачу вантажу лише в розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; за втрату вантажу, котрий здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а коли перевізник доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на якому було знижено його вартість (п. 114 Статуту залізниць України). У будь-якому випадку сума збитків не може перевищувати вартості втраченого вантажу.

У разі втрати вантажу перевізник відшкодовує не лише збитки, а й стягнуту за даний вантаж провізну плату, коли вона не включається у вартість втраченого вантажу. Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення, транспортними кодексами (статутами), не підлягають відшкодуванню.

Відправник несе відповідальність за:

1) незабезпечення завантаження маршруту;

2) невикористання наданого транспортного засобу;

3) несвоєчасне пред'явлення вантажу;

4) затримку завантажувальних робіт, що проводяться засобами відправника;

5) пред'явлення вантажу, котрий заборонено до перевезень чи котрий потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, з неправильним зазначенням його найменування чи властивостей;

6) неправильне зазначення в накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача тощо.

На одержувача покладається відповідальність за:

1) здавання після вивантаження неочищеного рухомого складу чи контейнерів;

2) пошкодження і втрату вагонів, контейнерів, перевізних пристосувань (піддонів, строп тощо), що відносять перевізнику;

3) затримку в прийманні вантажу, здійсненні розвантажувальних робіт тощо.

Порядок і розмір відшкодування збитків, завданих перевізником, відправником чи одержувачем вантажу, визначається договором, коли інше не встановлено транспортними кодексами (статутами). Розмір відшкодування, не пов'язаного з незбереженням вантажу, встановлюється переважно у формі штрафів чи пені пропорційно розміру провізної плати. Наприклад, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що відносять юридичним особам і фізичним особам-підприємцям чи орендованих ними, залізниця сплачує одержувачу штраф у розмірі: 10% провізної плати - за прострочення на дві доби; 20% провізної плати - за прострочення на три доби; 30% провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб (п. 116 Статуту залізниць України).

← Предыдущая страница | Следующая страница →