Поделиться Поделиться

Гарантії законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, контроль та нагляд за їх дотриманням

Погоджуючись з надзвичайною корисністю негласної складової діяльності правоохоронних органів відносно забезпечення інтересів кримінального судочинства та визнаючи почесну соціальну роль, якому виконують оперативні підрозділи у протидії злочинності, не слід забувати і про ймовірну можливість відхилень в їх роботі, спричинену професійною деформацією свідомості працівників правоохоронних органів, та неправильне розуміння ними інтересів служби. Певного мірою сприяє цьому, на нашу думку, й об'єктивна потреба у дотриманні правил конспірації при застосуванні негласних обмежень прав громадян у протидії злочинності, що може детермінувати атмосферу вседозволеності та здатна призвести в окремих випадках до формалізму й безконтрольності у роботі. Саме ця обставина пояснює запровадження системи гарантій від необгрунтованого та безпідставного здійснення оперативно-розшукової діяльності.

У сучасній практиці боротьби зі злочинністю непоодинокими є випадки, коли громадяни, потрапляючи до сфери оперативно-розшукових правовідносин, свідомо чи інтуїтивно набувають негативного досвіду, оскільки зв'язок оперативно-розшукової діяльності з державним примусом та потенційною загрозою правам людини знаходиться в певному протиріччі з традиційним уявленням про свободу. Зрозуміло, що зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, негласне обстеження житла, інші оперативно-розшукові заходи виглядають в очах пересічних громадян як загрозлива для таємниць особистого життя "важка артилерія", а система гарантій від їх безконтрольного проведення багатьом залишається невідомою. Насправді ж національне законодавство містить цілий комплекс положень, спрямованих на захист приватного життя та дотримання прав і свобод громадян у цій сфері.

Серед законодавчих положень, які забезпечують охорону таємниць особистого життя громадян та їх недоторканність, основне місце займають норми Кримінального кодексу України, що встановлюють кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а також інші дії, що порушують недоторканність житла громадян (ст. 162), порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку чи через комп'ютер (ст. 163), незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу чи незаконну зміну такої інформації (ст. 182), незаконні придбання, збут чи використання спеціальних технічних засобів отримання інформації (ст. 359), а також за протиправні дії, передбачені розділом XVI КК України "Злочини у сфері використання ЕОМ (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку".

Окрім гарантій матеріально-правового змісту, національне законодавство містить також низку гарантій процедурного характеру, які забезпечують ефективний захист приватного життя від несанкціонованого втручання.

Ознайомлення з положеннями ст. 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" дає підстави стверджувати, що такими гарантіями є:

1) заборона проведення оперативно-розшукових заходів поза межами провадження за оперативно-розшуковими справами. Згідно до ч. 1, 3, 4 ст. 9 цього Закону, у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів, за винятком випадків, передбачених Законом (при перевірці осіб у зв'язку з допуском їх до державної таємниці, а також до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках оперативно-розшукова справа не заводиться, при цьому така перевірка повинна тривати не більше двох місяців), забороняється. Про заведення оперативно-розшукової справи виноситься постанова, яка затверджується начальником чи уповноваженим заступником начальника органу внутрішніх справ, підрозділу внутрішньої безпеки МВС, органу Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, розвідувального органу Міністерства оборони України, Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозділу органів доходів і зборів, органу чи установи виконання покарань чи слідчого ізолятора. У постанові зазначаються місце та час її складання, посада особи, яка виносить постанову, її прізвище, підстава та мета заведення оперативно-розшукової справи. Про заведення оперативно-розшукової справи протягом доби письмово повідомляється прокурор. На особу, яка підозрюється в підготовці до вчинення злочину, переховується від органів досудового розслідування, суду чи ухиляється від відбування кримінального покарання, безвісти зникла, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа;

2) невідкладне поновлення порушених прав і відшкодування заподіяних матеріальних та моральних збитків у повному обсязі. У випадках порушення прав і свобод людини чи юридичних осіб в процесі здійснення оперативно- розшукової діяльності, а також у разі, коли причетність до правопорушення особи, відносно якої здійснювались оперативно-розшукові заходи, не підтвердилась, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Управління державної охорони України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну податкову і митну політику, центральний орган виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, розвідувальний орган Міністерства оборони України, розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Служба зовнішньої розвідки України зобов'язані невідкладно поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки в повному обсязі;

3) винятковий та тимчасовий характер обмежень прав і свобод людини та юридичних осіб. Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням слідчого судді з метою виявлення, попередження чи припинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства. Громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення оперативно-розшукової діяльності, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити дані дії;

4) відповідність оперативно-розшукових заходів ступеню суспільної небезпеки злочинних посягань та загрозі інтересам суспільства і держави. При застосуванні оперативно-розшукових заходів працівники оперативних підрозділів зобов'язані враховувати їх відповідність ступеню суспільної небезпеки злочинних посягань та загрозі інтересам суспільства і держави. Оперативно-розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою запобігання тяжким чи особливо тяжким злочинам, їх виявлення та припинення, розшуку осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання чи безвісти зникли, захисту життя, здоров'я, житла і майна працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, припинення розвідувально-підривної діяльності проти України. Спостереження за особою, річчю чи місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця може проводитися з метою встановлення даних про особу та про її зв'язки у разі, коли є факти, які підтверджують, що нею готується тяжкий чи особливо тяжкий злочин, для отримання відомостей, які вказують на ознаки такого злочину, для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб, а також з метою отримання розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави. Для одержання інформації забороняється застосовувати технічні засоби, психотропні, хімічні та інші речовини, які пригнічують волю чи завдають шкоди здоров'ю людей та навколишньому середовищу;

5) цільове використання результатів оперативно- розшукової діяльності. Забороняється передавати і розголошувати відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, чи такі, що можуть зашкодити слідству чи інтересам людини, безпеці України. Забороняється оприлюднювати чи надавати зібрані відомості, а також інформацію відносно проведення чи не проведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення чи надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законодавством. Одержані внаслідок оперативно- розшукової діяльності відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, коли вони не містять інформації про вчинення заборонених законодавством дій, зберіганню не підлягають і повинні бути знищені. Відомості, одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності, відносно підготовки до терористичних актів чи їх вчинення окремими особами та групами зберігаються до 5 років. Не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно- розшукової діяльності, які, згідно до законодавства України, становлять державну таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За передачу і розголошення цих відомостей працівники оперативних підрозділів, а також особи, яким дані відомості були довірені при здійсненні оперативно-розшукової діяльності чи стали відомі по службі чи роботі, підлягають притягненню до відповідальності згідно з чинним законодавством, за винятком випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини. Підрозділи, що використовують автоматизовані інформаційні системи в оперативно-розшуковій діяльності, повинні забезпечити можливість видавати дані про особу на запит органів досудового розслідування, прокуратури, суду. В місцях зберігання інформації повинна бути гарантована її достовірність та надійність охорони;

6) підконтрольність та підзвітність підрозділів, які здійснюються оперативно-розшукову діяльність. Конституція України в ст. З наголошує: "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави". Не піддаючи сумніву потенційну користь від покладення обов'язку відносно забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також контролю за їх дотриманням на усі без винятку органи державної влади, у той же час слід визнати, що через специфіку сфери оперативно-розшукової діяльності такі функції виконує обмежена кількість інстанцій.

При визначенні переліку суб'єктів, що контролюють чи здійснюють нагляд у сфері оперативно-розшукової діяльності, доцільно враховувати положення Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави". Так, згідно зі ст. 6 зазначеного Закону, система цивільного контролю над воєнною організацією і правоохоронними органами держави складається з таких видів контрольно-наглядової діяльності: 1) парламентського контролю; 2) контролю, здійснюваного Президентом України; 3) контролю з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; 4) контролю з боку судових органів та нагляду з боку органів прокуратури; 5) громадського контролю.

При цьому законом визначено й самих суб'єктів контролю, якими є: 1) Верховна Рада України; 2) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; 3) Президент України; 4) Рада національної безпеки і оборони України; 5) Кабінет Міністрів України; 6) центральні та місцеві органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом; 7) органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом; 8) прокуратура України; 9) судові органи України; 10) громадяни України та громадські організації, утворювані згідно до Конституції України для здійснення та захисту прав і свобод громадян та задоволення їхніх політичних, економічних, соціальних, культурних інтересів; 11) засоби масової інформації.

З іншого боку, з огляду на принцип конспіративності, притаманний діяльності оперативних підрозділів, та враховуючи віднесення інформації відносно багатьох аспектів їх роботи до державної таємниці, вважаємо, що перелік контрольно-наглядових інстанцій у сфері оперативно-розшукової діяльності буде обмеженим у порівнянні з правоохоронною сферою в цілому.

Так, відомчий контроль за оперативно-розшуковою діяльністю здійснюється Міністерством внутрішніх справ України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну податкову і митну політику, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Управлінням державної охорони України, центральним органом виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, розвідувальним органом Міністерства оборони України.

Прокурорський нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним Прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняними до них прокурорами та їх заступниками, а також уповноваженими наказом Генерального Прокурора України начальниками та прокурорами управлінь, відділів Генеральної прокуратури України та прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Керівники міських, районних, міжрайонних, районних в містах та прирівняних до них прокуратур, а також призначені ними прокурори здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності в оперативно-розшукових справах, заведених піднаглядними їм територіальними оперативними підрозділами правоохоронних органів.

Прокурор в межах своєї компетенції:

1) безперешкодно входить до усіх приміщень органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;

2) вимагає для перевірки розпорядження, інструкції, накази та інші акти відносно оперативно-розшукової діяльності, оперативно-розшукові справи, реєстраційні, облікові, звітні, статистичні, аналітичні документи та інші відомості відносно здійснення оперативно-розшукових заходів;

3) доручає керівникам відповідних органів проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону;

4) дає письмові вказівки про проведення оперативно- розшукових заходів з метою попередження та виявлення злочинів, про розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно відсутні;

5) дає згоду на продовження строку проведення оперативно-розшукової діяльності;

6) отримує пояснення відносно порушень вимог закону від посадових осіб органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;

7) перевіряє скарги на порушення законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, з ознайомленням у необхідних випадках з оперативно-розшуковими матеріалами;

8) скасовує незаконні постанови про заведення чи закриття оперативно-розшукової справи, зупинення чи поновлення оперативно-розшукової діяльності чи про інші рішення, що суперечать закону;

9) вживає заходів відносно усунення порушень законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності і відносно притягнення винних до встановленої законом відповідальності;

10) опротестовує незаконну постанову суду про дозвіл чи відмову на проведення оперативно-розшукових заходів. Принесення протесту зупиняє проведення оперативно-розшукових заходів, дозвіл на які дано судом.

Відомості про осіб, які конфіденційно співробітничають чи співробітничали з розвідувальним органом України, належність конкретних осіб до кадрового складу розвідувальних органів, а також форми, методи і засоби розвідувальної діяльності та організаційно-штатна структура розвідувальних органів до предмета прокурорського нагляду не відносять.

Здійснення судового контролю за оперативно- розшуковою діяльністю покладається на голову чи за його визначенням іншого суддю Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться відповідний підрозділ.

У процедурному аспекті реалізація контрольних повноважень слідчого судді в частині надання дозволів на певні оперативно-розшукові заходи (негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, аудіо-, відеоконтроль особи, аудіо-, відеоконтроль місця, спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, накладення арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу) зводиться до наступної послідовності дій. Початком цього процесу є звернення до слідчого судді керівника оперативного підрозділу з погодженим з прокурором клопотанням, яке має містити: 1) вказівку на оперативно-розшукову справу; 2) короткий виклад обставин злочинної діяльності, у зв'язку з документуванням якої подається клопотання; 3) правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини статті) КК України; 4) відомості про особу (осіб), місце чи річ, відносно яких необхідно провести захід; 5) обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину; 6) вид оперативно-розшукового заходу та обґрунтування строку його проведення; 7) обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб; 8) відомості залежно від виду оперативно-розшукового заходу про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо; 9) обґрунтування можливості отримання під час проведення заходу відомостей, які самостійно чи в сукупності з іншими відомостями можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину чи встановлення осіб, які його вчинили.

Після отримання клопотання, слідчий суддя зобов'язаний протягом шести годин розглянути його за участю особи, яка подала клопотання на розгляд, та постановити ухвалу про дозвіл на проведення певного заходу чи відмову в такому дозволі. Об'єктом пізнання під час розгляду клопотань слідчим суддею є діяльність оперативного підрозділу, яка пов'язана з тимчасовим обмеженням конституційних прав громадян, її відповідність нормам законодавства, які визначають підстави й умови застосування відповідних обмежень, а предметом – законність та обґрунтованість рішень і дій, реалізація чи виконання яких буде супроводжуватися обмеженням конституційних прав громадян.

З позицій змісту та форми ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення оперативно-розшукового заходу повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, тобто вимогам, викладеним у главі 29 КПК України. Згідно зі ст. 372 та з урахуванням положень ст. 248 КПК України, ухвала має складатися з: 1) вступної частини із зазначенням: дати і місця її постановления; слідчого судді, котрий здійснював розгляд клопотання; керівника відповідного оперативного підрозділу, котрий звернувся з клопотанням; злочину, у зв'язку із документуванням якого виноситься ухвала; особи (осіб), відносно якої необхідно провести захід; вид оперативно- розшукового заходу та відомості залежно від цих різновидів про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо; 2) мотивувальної частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою; встановлених слідчим суддею обставин, які свідчать про те, що в результаті заходу можуть бути отримані відомості, які самостійно чи в сукупності з іншими відомостями можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин вчинення тяжкого (особливо тяжкого) злочину чи встановлення осіб, які його вчинили; мотивів, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положень закону, яким він керувався; 3) резолютивної частини із зазначенням: висновків слідчого судді; строку дії ухвали.

← Предыдущая страница | Следующая страница →