Поделиться Поделиться

Характеристика судових витрат, що підлягають сплаті за послуги перекладача

Розвиток ринкових відносин в Україні, зацікавленість іноземних інвесторів у здійсненні підприємницької діяльності та її ведення на території України сприяє залученню цих осіб до господарського процесу. Д О. Баранов відмічає, що останнім часом часто учасниками господарського процесу можуть стати фізичні особи без реєстрації суб'єкта господарювання (по спорах про банкрутство, по корпоративних спорах) [167, с. 323]. У ч. 4 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 р. № 2453-УІ проголошується, що іноземці, особи без громадянства та інші юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України [18]. Згідно до ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, за винятком винятків, встановлених законом чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України [2]. Участь іноземних суб'єктів у господарському процесі (незалежно від того, чи є вони юридичними чи фізичними особами) потребує створення гарантій, завдяки яким їх доступ до господарського судочинства мав би реальний, а не декларативний характер. Однією із проблем, яка існує у господарському процесуальному законодавстві, є відсутність нормативного регулювання питання залучення перекладачів до господарського процесу та порядку оплати їх послуг. Актуальність вищезазначеного обґрунтовується тим, що судочинство у господарських судах України здійснюється на державній мові, а це впливає на необхідність отримання послуг перекладача стороною, яка не володіє українською мовою. Участь у розгляді господарської справи перекладача сприяє повній реалізації процесуальних прав іноземними юридичними і фізичними особами.

Процесуальний статус перекладача у господарському процесуальному законодавстві недостатньо урегульований, на що неодноразово звертали увагу науковці. М. О. Абрамов відносив перекладачів до кола осіб, які сприяють встановленню істини у спорі, і зазначав, що про них нічого не сказано у чинному ГПК [168, с. 69-71]. К. М. Лаврова висловила думку, що в чинному ГПК такий учасник судового процесу, як перекладач, згадується опосередковано [39, с. 136]. Інші науковці також підкреслювали, що статус перекладача в господарському процесуальному законодавстві належним чином не врегульований [4, с. 109].

Вважаємо, що Господарський процесуальний кодекс України потребує закріплення не лише прав та обов'язків цього учасника процесу, а й порядку його залучення як за ініціативою сторін, так і господарського суду. Враховуючи те, що питання виклику перекладача до господарського процесу знаходиться за межами предмету даного дослідження, детально зупинимося лише на проблемних аспектах порядку несення витрат на оплату послуг перекладача, котрий є одним із видів судових витрат, визначених у ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги перекладача, визначаються господарським судом. Перекладачам відшкодовуються витрати, пов'язані з явкою до господарського суду, в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження [2].

Як вбачається, у ст. 48 ГПК України порядок оплати послуг перекладача врегульований досить поверхнево, однак на цьому етапі вже можливо сформулювати висновок, що перекладач має право на оплату його послуг та на відшкодування витрат, пов'язаних з явкою до господарського суду. Проте слід звернути увагу на відсутність у ст. 48 ГПК України вказівки на момент оплати послуг перекладача.

У проекті Кодексу господарського судочинства України № 2777 від 16 липня 2008 р. питання відшкодування витрат на оплату послуг перекладача також не було врегульовано належним чином. Зокрема, згідно до ч. 3 ст. 97 вказаного проекту у разі, коли призначення експертизи, залучення спеціалістів, свідків, перекладачів здійснюється за ініціативою суду, то дані витрати покладаються при задоволенні позову на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог [157].

О. В. Обод відмітила, що витрати, які підлягають сплаті судовому експерту і перекладачу, визначаються господарським судом. Розмір суми, якому наперед має внести сторона (сторони), визначається судом орієнтовно. Остаточний розрахунок провадиться після виконання викликаними особами своїх завдань [4, с. 121].

Проте оскільки даний вид судових витрат несе сторона, яка зацікавлена у отриманні послуг перекладача, питання їх оплати необхідно вирішувати інакше, ніж зазначила О. В. Обод. На нашу думку, оплата послуг цього учасника повинна відбуватися на підставі договору, у якому визначалися б не лише права та обов'язки сторін, а й регулювався б порядок оплати. Ця пропозиція ґрунтується на через те, що послуги перекладача можуть бути необхідні стороні не лише у судовому засіданні, а й за його межами (наприклад, при ознайомленні з матеріалами справи). Головними умовами віднесення витрат на перекладача до складу судових та їх подальшого відшкодування за правилами ГПК України є потреба учасника господарського процесу у послугах перекладача та зв'язок наданих послуг з конкретною господарською справою. Договір доцільно укладати після винесення ухвали господарського суду відносно залучення відповідної особи у якості перекладача, а оплачувати послуги - до вирішення господарської справи по суті. Такий підхід сприятиме захисту прав перекладача у отриманні плати за надані послуги та розмежує момент оплати послуг перекладача та відшкодування цих витрат стороні, на користь якої відбулося рішення.

Вважаємо, що коли перекладач залучається з ініціативи учасника господарського процесу для супроводження перекладу розгляду господарського спору у суді - вирішення питання оплати його послуг та їх вартості слід вирішувати за домовленістю зацікавленого учасника та перекладача із дотриманням чинного законодавства. Розмір оплати послуг перекладача більш детально врегульований у Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду чи до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 1996 р. № 710 [117].

На підставі проведеного аналізу даної Інструкції витрати на перекладача в залежності від його працевлаштування дозволяється виокремити у наступні групи:

1. перекладачу, котрий є працівником суб'єктів господарювання, виплачується сума компенсації (відшкодування) за втрачений заробіток, котрий обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої згідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 [130]. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час, виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати;

2. перекладачу, котрий не є працівником суб'єктів господарювання, виплачується компенсація (здійснюється відшкодування) за відрив від звичайних занять. Сума компенсації (відшкодування) за відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення чи здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати її розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять;

3. винагорода за виконану роботу перекладачу сплачується, коли така робота не є його службовим обов'язком. Розмір винагороди у цьому випадку обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої згідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Загальний розмір виплати не може перевищувати суми, розрахованої за відповідний час, виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати;

4. коли виконання процесуальних функцій перекладача пов'язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, компенсуються (відшкодовуються) такі витрати:

- вартість проїзду до місця виклику і назад;

- витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення;

- добові.

Такі витрати не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження. Згідно з п. 6.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування частини VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 р. № 7 перекладачам відшкодовуються вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (за винятком таксі) до залізничної станції, аеропорту, коли вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження; судовому експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з дослідженням об'єкту судової експертизи, коли останній знаходиться в іншому населеному пункті, ніж експертна установа (чи експерт проживає в іншому населеному пункті) і не може бути доставлений до даної установи (чи експерту). В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами [45];

5. за перекладачами зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв'язку з явкою та викликом до господарського суду [167-1, с. 175].

Таким чином, розмір витрат, які підлягають сплаті за послуги перекладача, визначається в залежності від факту працевлаштування перекладача та від того, чи здійснює він процесуальні функції у порядку виконання службового завдання.

← Предыдущая страница | Следующая страница →