Поделиться Поделиться

Адвокат-захисник у суді

Питання про роль захисника в суді неможливо відділити від теми про стан прокуратури та судочинства в незалежній Україні. Якими б позитивними не були закони відносно поліпшення судочинства і підвищення ролі адвоката-захисника, проте коли суди та судді не будуть реально відповідати через те високому рівню, до якого підняла їх Конституція України, годі чекати відчутних змін відносно ролі захисника в судовому засіданні.

Адвокат у кримінальному процесі, як визначена Конституцією України - процесуальна фігура для гарантії захисту прав підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від обвинувачення. Життя довело, що конституційні гарантії можуть залишатися пустим папірцем, коли вони не підкріплені реальними суворими вимогами до службових осіб, яким держава довіряє охорону та захист прав людей. Історія українського судочинства останнього десятиріччя (приблизно 2003- 2013 років) займе особливе місце в історії судочинства України як період небувалого падіння престижу правоохоронців та суддів, правоохоронних органів та судочинства в цілому. Лише однієї справи Запорізького маніяка С. Ткача, за злочини якого було засуджено 11 осіб, яких правоохоронці змусили взяти на себе низку зґвалтувань і вбивств. Проте ж у кожного засудженого був адвокат.

Важко розраховувати на справжню правосудність, коли за суддівським столом сидить стомлений та заклопотаний сірими буденними турботами суддя, у якого на думці - як звести кінці з кінцями, а на черзі - також десяток справ до кінця робочого дня. Тоді завжди - гарна освіта та великий досвід захисника, талант оратора та гучне ім'я адвоката, бездоганне знання справи та судової практики і, нарешті, непереборні аргументи та докази - це не більше, ніж стрільба з ракет по горобцях,

Проте набагато страшніше, коли суддя, починаючи судове засідання, вже знає, яким буде рішення суду, а таким чином, всі процесуальні потуги адвоката, його звернення до закону та заклики до справедливості приречені на глухе нес прийняття, а доля підсудного, згідно, вже вирішена. За таких умов роль адвоката у судовому засіданні нівелюється і зводиться нанівець, а судочинство перетворюється на фарс.

Величезна кількість нарікань на негаразди та корупційність у сфері судочинства вимагають від влади невідкладних заходів відносно повернення судам їхньої природної функції - вершити судочинство в першотвірному уявленні.

Це може статися лише за таких умов праці, побуту та відповідальності, які сформували б у середовищі служителів Феміди внутрішню потребу, прагнення до законності та справедливості. Коли аргументи підсудного та його захисника будуть сприйматися без тиску на суддівську психіку таких сторонніх факторів, як страх перед владою, обов'язок відпрацювати хабар чи турбота про невирішені матеріальні проблеми. На суддю має постійно і безперервно тиснути лише три фактори - закон, власна совість і велике бажання не позбутися своєї посади, а з нею і численних соціальних благ.

З іншого боку, сфера судочинства не повинна бути замкнутою системою, абсолютно незалежною від народу, котрий її утримує. Саме від народу, проте не від влади. Сьогодні судова система, на жаль, зорієнтована в полярно протилежний бік - вона залежна від влади і абсолютно незалежна від народу.

Форми та методи роботи захисника в суді помітно відрізняються від таких на досудовому слідстві. По-перше, робота на досудовому слідстві ведеться потай від сторонніх очей, тобто не є публічною. Робота в суді - публічна діяльність. Це постійне перебування на виду різноманітної публіки, під прискіпливим наглядом численних спостерігачів від засобів масової інформації і багатьох інших зацікавлених у справі осіб та установ.

По-друге, робота на досудовому слідстві не ставить захисника в жорсткі рамки кримінального процесу, що мінімізують помилки. Якісь прорахунки чи помилкові рішення набагато легше виправити, не ризикуючи запізнитись. Кожен незважений процесуальний крок, кожне непродумано висловлене в судовому засіданні слово негайно фіксується секретарем судового засідання чи технічними засобами, використання яких передбачено законом. За винятком того, грубі помилки, допущені в судовому засіданні, залишаються в пам'яті його учасників і нерідко відіграють вирішальну роль при визначенні долі підсудного.

По-третє, частина захисного плану, не реалізована адвокатом на стадії досудового слідства, може виявитися здійсненою в судовому засіданні під час розгляду справи. Ініціатива ж захисника, вмотивовано відкинута судом, має мало шансів на свою реалізацію в апеляційній чи касаційній інстанціях.

Існує також одна суто психологічна обставина, що заслуговує на особливу увагу. Хоч би як погано не зарекомендував себе обвинувачуваний перед слідчим, скільки б він не змінював свої позицію та свідчення, це не вплине безпосередньо на суддю чи суддів, яким доведеться розглядати кримінальну справу та виносити відповідний вердикт. Більше того, нерідко таке поводження підсудного на досудовому слідстві викликає у суддів певні сумніви відносно об'єктивності чи професіоналізму слідчого.

Нещире, зухвале поводження підсудного в залі суду, неповага до учасників судового процесу сприймається безпосередньо суддями та присутніми як неповага до суду і налаштовує проти підсудного з усіма можливими наслідками.

Конкретні завдання захисника в судовому засіданні визначаються його роллю у кримінальному судочинстві, мета якого сформульована статтею 2 КПК України - "Завдання кримінального провадження", яка встановлює:

1. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоби кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений чи засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоби до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Збалансованість ролі представників обвинувачення та захисту в суді забезпечує принцип змагальності і диспозитивності. Розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. Це означає, що при розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну і ту ж особу.

Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор. У випадках, передбачених КПК, обвинувачення здійснює потерпілий чи його представник. Це стосується тієї категорії злочинів, де участь прокурора не є обов'язковою.

Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник чи законний представник - нині, лише адвокат. Коли участь захисника у судовій справі не є обов'язковою, підсудний бере справу захисту власних інтересів на себе.

Прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.

Розгляд справи судом першої інстанції - це юридична процедура, що виконує головну функцію судочинства - правосуддя. Головним завданням судового засідання - є встановлення безпосередньо судом ряду ключових питань, які визначені кримінально-процесуальним кодексом. Зокрема, суд встановлює

- законність притягнення обвинувачуваного до кримінальної відповідальності;

- законність міри запобіжного заходу;

- наявність факту злочину;

- причетність підсудного до злочину;

- ступінь винуватості;

- повноту та законність доказової бази, процесуальну вагу доказів відносно доведення провини обвинувачення чи, навпаки, -її спростування;

- допустимість доказів, на які спираються державний обвинувач, учасники судового засідання, захисник, та законність долучення їх до справи та;

- правильність юридичної кваліфікації інкримінованого підсудному злочину;

обставини, що сприяли вчиненню злочину;

- вид та міру покарання за вчинений злочин;

- забезпечує відшкодування збитків на користь фізичних та юридичних осіб, що потерпіли від злочину.

Як юридична процедура судове засідання має жорстко унормований рядом кодексів характер: Кримінально-процесуальним, Цивільно-процесуальним, Господарсько-процесуальним, Кодексом адміністративного судочинства, визначає коло учасників судового засідання і їхні права та обов'язки.

Посідаючи чільне місце повновладного хазяїна в судовому засіданні, суддя чи голова у складі судової колегії, керуючись нормами КПК, здійснює судочинство, тобто веде судове засідання, спрямовуючи активність його учасників у русло максимальної ефективності відносно виявлення обставин, які становлять головну мету суду - підтвердити чи спростувати обвинувачення підсудного. Кожен крок судді на цьому шляху є унормованим і фіксується у протоколі судового засідання технічними засобами. Без цього правова ідентифікація ходу судового засідання була б неможливою, а цінність судового рішення - сумнівною.

Рівноправними учасниками судового засідання, завдання яких допомагати суду в здійсненні судочинства, є підсудний, державний обвинувач, захисник, представник неповнолітнього підсудного, потерпілий, представник потерпілого.

Кожен із учасників судового засідання виконує певну визначену законом функцію і користується правами, необхідними для ефективного здійснення процесуального призначення. Єдиним учасником судового засідання, функція якого виділяється однобокістю, що визначається лише інтересами підсудного, є захисник.

Формулюючи завдання захисника в судовому засіданні, ст. 47 КПК визначає його обов'язки при наданні правової допомоги під час судового розгляду справи. Таким чином, на цьому відповідальному етапі судочинства: Захисник:

- зобов'язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.

- зобов'язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов'язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у разі, коли він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і даний орган (установу).

- без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську чи іншу охоронювану законом таємницю.

- після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках:

o коли є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні;

o незгоди з підозрюваним, обвинуваченим відносно вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника;

o умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу тощо;

o коли він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

- брати участь у судових засіданнях;

- ставити в судовому засіданні питання підсудним, потерпілому, свідкам, експерту, спеціалісту, позивачу і відповідачу, брати участь у дослідженні інших доказів;

- подавати докази, заявляти клопотання і відводи, висловлювати в судовому засіданні свою думку відносно клопотань інших учасників судового розгляду, оскаржувати дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду;

- виступати в судових дебатах;

- знайомитися з протоколом судового засідання та подавати на нього зауваження;

- знати про принесені у справі подання прокурора, апеляції, подавати на них заперечення;

- брати участь в засіданнях суду при апеляційному розгляді справи.

До того як ми розглянемо кожну функцію окремо, слід відповісти на таке, далеко не риторичне запитання: а чи не суперечить узаконена однобокість позиції адвоката суспільним інтересам, громадській моралі?

Сучасне високорозвинене суспільство зацікавлене в через те, щоби кожен злочин було якнайшвидше розкрито, а злочинця, що його вчинив, - знайдено і обґрунтовано покарано судом. Для цього створена правоохоронна система, головним інститутом якої є система судочинства. На виконання задекларованого завдання держава виділяє значні кошти за рахунок суспільства в цілому і кожного платника податків зокрема. Суспільство і кожен громадянин зацікавлені в через те, щоби було покарано саме того, хто скоїв злочин і в жодному разі не когось іншого. На жаль, багаторічна практика діяльності органів, функцією яких є боротьба зі злочинністю, а також судів дає нам величезний статистичний матеріал про численні помилки і зловживання останніх, наслідком яких виявилось засудження людей, невинних у скоєнні тих злочинів, в яких вони були визнані винними і засуджені, навіть страчені.

Таким чином, присутність адвоката, якого закон зобов'язує до однобокого суто захисного підходу в питаннях обвинувачення підсудного, є певною гарантією, насамперед для самого суспільства, що навіть за умов повноцінного захисту засуджений є справді тим, хто скоїв даний злочин.

Розглянемо кожну функцію окремо і докладно.

Присутність захисника в судовому засіданні - це період напруженої інтелектуальної роботи, яка передбачає урахування непередбачених обставин, протилежних інтересів, негайного прийняття незапланованих рішень і миттєвої реакції на дії інших учасників судового процесу. Всі дані передбачені і незаплановані кроки мають здійснюватися в межах суворого дотримання закону та рамок судової етики й судового етикету.

Нам доведеться також не раз наголошувати на тій генеральній лінії, якою керується захисник у своїй діяльності у цілому і в судовому засіданні зокрема. Ця генеральна лінія полягає у повному розмежуванні таких понять, як пошук абстрактної справедливості і конкретні інтереси підзахисного. Перші цікавлять захисника лише в контексті корисності їх для позиції підзахисного. Коли дані категорії збігаються, захисник спрямовує свої дії на їхнє поєднання в захисній позиції. Коли ж пошук справедливості не вписується в концепцію захисту з конкретної справи, захисник концентрує увагу суду на тих доказах і обставинах, які поліпшують позиційне становище підзахисного.

Формально усі дії, які доводиться виконувати захисникові в судовому засіданні, за винятком судових дебатів, сконцентровані в пунктах 7 та 8 ст. 48 КПК. Так, п. 7 передбачає право адвоката в судовому засіданні ставити запитання підсудним, потерпілому, свідкам, експерту, спеціалісту, позивачу і відповідачу, брати участь у дослідженні інших доказів.

Задекларованість цього, здавалось би, само собою зрозумілого права насправді є дуже важливою гарантією права на захист. Дозволяється уявити собі, що суддя, дуже розсердившись на занадто прискіпливого захисника, видалив би останнього з судового засідання. Насамперед це вдарило б по підзахисному, котрий залишився б без повноцінного захисту. Суддя має право в порядку ведення судового засідання зробити зауваження будь-якому учасникові судового засідання, у через те числі і адвокатові. Головуючий у судовому засіданні має право відсторонити захисника від участі в судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ст. 48 КПК. У цьому разі адвоката, що вибув, має замінити інший, за погодженням з підсудним. Новому адвокатові надається час на ознайомлення з матеріалами справи.

Таким чином, право захисника брати участь у судовому засіданні - це насамперед одна з гарантій права підсудного на захист від обвинувачення.

← Предыдущая страница | Следующая страница →