Поделиться Поделиться

Стаття 373. Види вироків

1. Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, коли не доведено, що:

1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

2. Коли обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, чи застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.

3. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

1. Вирок суду - це найважливіше рішення суду першої чи апеляційної інстанції, постановлене в судовому засіданні з питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого та про призначення чи непризначення покарання, тобто вирішення обвинувачення по суті.

2. Вирок суду може бути обвинувальний чи виправдувальний. За обвинувальним вироком обвинувачений визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, за виправдувальним - невинуватим, виправданим.

3. Коли підсудний обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, то вироком він може бути визнаний винним у вчиненні одних кримінальних правопорушень і невинуватим у вчиненні інших. Такий вирок, зрештою, є обвинувальним.

4. Коли кримінальне провадження здійснюється відносно кількох обвинувачених і одні з них визнаються винними, а інших суд виправдовує, то даний вирок відносно визнаного винним є обвинувальним, а відносно визнаного невинним - виправдувальним.

б. Коли обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування чи застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.

6. Обвинувальні вироки залежно від того, які ними вирішується питання про покарання, поділяються на три види: 1) із призначенням покарання; 2) із звільненням від відбування покарання; 3) із звільненням від покарання.

7. Обвинувальний вирок із призначенням підсудному передбаченого кримінальним законом покарання постановлюється за відсутності підстав для звільнення від відбування покарання та підстав для звільнення від покарання. Згідно до санкції статті закону України про кримінальну відповідальність визначаються вид і строк покарання, яке підлягає відбуванню обвинуваченим.

8. Обвинувальний вирок із звільненням від відбування покарання постановляється: 1) при звільненні від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України); 2) при звільненні від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7 років (ст. 79 КК України); 3) при звільненні від відбування покарання з випробуванням неповнолітніх (ст. 104 КК України). При постановленні вироку в таких випадках суд призначає підсудному покарання згідно до статті Кримінального кодексу й ухвалює звільнити його від відбування цього покарання з тієї чи іншої підстави та при тих чи інших передбачених кримінальним законом умовах чи без таких.

9. Обвинувальний вирок зі звільненням від покарання може бути постановлений: 1) коли суд визнає, що особу, яка вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці на час розгляду справи в суді не дозволяється вважати суспільно небезпечною (ч. 4 ст. 74 КК України); 2) у разі спливу строків давності (ст. 49 КК України); 3) при звільненні від покарання за хворобою (ч.ч. 2,3 ст. 84 КК України); 4) у разі звільнення від покарання на підставі закону про амністію (ст. 86 КК України).

10. При постановленні обвинувального вироку зі звільненням підсудного від покарання він визнається винним у вчиненні злочину, його діям дається певна кримінально-правова кваліфікація, а потім вказується підстава та формулюється рішення про звільнення від покарання. Необхідність призначення покарання може виникати при звільненні від нього на підставі закону про амністію, і це залежить від підстав звільнення, передбачених цим Законом.

11. Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях й ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи в учиненні кримінального правопорушення. Підставою для обвинувального вироку суду є така сукупність достовірних доказів, що отримані з додержанням законодавства, розглянуті в судовому засіданні та є достатніми для безспірного висновку про те, що подія кримінального правопорушення мала місце, наявні ознаки складу кримінального правопорушення, вчинив це діяння обвинувачений і його вина у вчиненні цього кримінального правопорушення доведена судом. Забезпечення доведеності вини є одним з основних конституційних принципів основ судочинства (п. 3 ч. 3 ст. 129 Конституції України, п. 10 ч. 1 ст. 7, ст. 17 КПК України).

Пленум Верховного Суду України в п. 19 Постанови від 01.11.1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що згідно до ст. 62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, отриманих незаконним шляхом. Доказами, отриманими незаконним шляхом, слід визнавати такі, одержання й закріплення яких здійснене чи з порушеннями гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінальним процесуальним законодавством порядку, чи не уповноваженою на те особою чи органом, чи при проведенні дій, не передбачених процесуальними нормами. Коли сумніви у винуватості обвинуваченого не були усунені в ході судового розгляду, суд, виходячи із презумпції невинуватості та необхідності тлумачення всіх сумнівів на користь підсудного, виносить відносно нього виправдувальний вирок.

12. Виправдувальний вирок - це акт правосуддя, в якому суд на підставі всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього дослідження доказів доходить висновку про невинуватість обвинуваченого. Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, коли не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

13. Будь-котрий виправдувальний вирок, незалежно від того, за якою з підстав він ухвалений, повністю реабілітує обвинуваченого. Це, однак, не виключає необхідності в кожному разі правильно встановити і вказати у вироку підстави виправдання. Залежно від підстав виправдання настають різні правові наслідки. Наприклад, при виправданні за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення виключається кримінальна відповідальність обвинуваченого, проте можливе застосування до нього інших видів юридичної відповідальності - цивільно-правової, дисциплінарної, адміністративної.

14. Підстави виправдувального вироку істотно відрізняються поміж собою і через те мають бути точно визначені та викладені при його постановленні. Наведення мотивів і підстав виправдання е дуже важливою вимогою і вимагає точності. Це перешкоджає виникненню різних сумнівів у тлумаченні вироку й є необхідним для його правильного виконання.

15. Коли не доведена участь обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, виправдувальний вирок виноситься лише тоді, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлений, однак досліджені судом докази виключають чи не підтверджують вчинення його обвинуваченим (п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 р. "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку").

16. Коли суд виправдав обвинуваченого на підставі недоведеності його участі у вчиненні кримінального правопорушення й у справі відсутні дані про причетність до його вчинення інших осіб, справа, після набрання вироком законної сили, залишається в суді, котрий його ухвалив. Коли ж є дані про причетність до вчинення кримінального правопорушення інших осіб, справа направляється прокурору для застосування заходів відносно встановлення особи, винної у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Похожие статьи