Поделиться Поделиться

Економічні блага

Як зазначалось, засоби задоволення потреб називаються благами.

Альфред Маршалл визначає благо як "бажану річ, що задовольняє людську потребу".

Ж.-Б. Сей визначає блага "як засоби, що ми маємо для задоволення наших потреб".

А. Шторх підкреслює, що "вирок, винесений нашим судженням відносно корисності предметів ... робить їх благами".

Властивість певного предмету, що дозволяє задовольняти певну потребу людини, також не робить його благом. На даний факт особливу увагу звертає один з найвизначніших представників австрійської школи К. Менгер.

Поняття "благо" ширше, ніж поняття "товари та послуги", оскільки воно містить також задоволення тих потреб, які не завжди пов'язані з грошовими витратами. Блага, що споживаються шляхом простого привласнення, називаються вільними.

Блага, які споживаються шляхом купівлі продажу, називаються економічними. Економічні потреби - це потреби в економічних благах.

Економічні блага поділяються на довгострокові (передбачають багаторазове використання - автомобіль, електроприлади, комп'ютер тощо), і недовгострокові (зникають в процесі разового використання - хліб, напої тощо).

Серед благ виділяють взаємозамінні (субститути) і взаємодовнюючі (комплементарні).

До субститутів відносяться не тільки багато споживчих товарів і виробничих ресурсів, а й послуги транспорту (поїзд, літак, автомобіль), сфери дозвілля (кіно-театр-цирк) тощо.

Комплементарні блага доповнюють одне одного і тим самим роблять можливим їх споживання. Вони наче супроводжують одне одного. Потреба в таких благах одночасно збільшується чи зменшується. Прикладами комплементарних благ є стіл і стільці, автомобіль і бензин, ручка і папір. Економічні блага також можуть бути класифікованими і за іншими критеріями.

В сучасних умовах значно зростає кількість потреб, які задовольняються за допомогою різноманітних послуг - результатом яких є благо - корисний результат.

Існує певна категорія благ (товарів та послуг), які не можуть бути запропонованими споживачеві на ринку (національна оборона тощо), оскільки він не в змозі повністю оплатити їхнє споживання як індивідуальне. Такі блага називаються суспільними і надаються зазвичай через суспільні інститути.

Дослідження економічної природи потреб людини в історії економічної думки

Багатогранність потреб і необхідність функціонування всього суспільного виробництва для організації їх задоволення завжди привертали увагу дослідників, що визначало потребу і їх класифікації [1, с.54-55].

Так, уже видатний історик і філософ Стародавньої Греції Ксенофонт висловлює думку про економічну природу людських потреб і говорить про те, що їх задоволення залежить від доходу людей.

Арістотель уперше робить класифікацію потреб, поділяючи їх на рослинні (тваринні) та дійсно людські, які він пов'язував з людськими доброчинностями.

У середньовіччя представники школи каноністів (Хома Аквінський та ін.) розглядали потреби крізь призму християнського вчення. Потреби людей у них були наслідком помислів і дій верховної істоти-бога, а самі потреби вони класифікували на вищі - це потреба любові до бога, і нижчі -це потреби, що забезпечували земне існуванні людини.

А. Сміт вважав, що людина завжди намагається покращити своє матеріальне становище, задовольнити свої потреби. Цього дозволяється досягти, вважав він, тільки збагачуючись, а це означає, що першоджерелом задоволення всіх потреб людини виступає потреба людини у власній вигоді, потреба в збагачуванні.

Д. Рікардо розглядає потреби з боку їх кількісної характеристики і робить висновок про їх безмежність. У своїх дослідженнях він просувається значно далі від попередників і проводить різницю поміж потребою як бажанням, що виникає безвідносно до забезпечення його грішми, і потребою, що забезпечена грішми. У першому випадку потреба економічно є малозначущою. У другому випадку ця потреба має назву платоспроможного попиту, котрий є конкретним проявом саме тих потреб, з якими і має справу економіка.

Значну увагу питанню потреб приділяв і великий німецький учений-філософ Гегель (1770-1831 pp.). Він вважав, що основою всіх дій людини є їх потреби, які, трансформуючись в інтерес, цілі та ідеали, виступають рушійною силою дій людини. Гегель уперше розглядає потреби як систему, що складається з індивідуальних і суспільних потреб. У межах останніх він виділяє також соціальні потреби, що обумовлені громадянським суспільством.

Не однозначними є погляди соціалістів-утопістів: Фурьє, Оуен, Сен-Симон. Вони виходили з необхідності досягнення в майбутньому суспільстві повного достатку для кожної людини і задоволення всіх її потреб. Такий підхід вимагав від них значної уваги до проблем формування потреб, розподілу самих предметів споживання тощо. У зв'язку з цим вони класифікують усі потреби на розумні й нерозумні.

Перші потреби вони поєднують з тими, що забезпечують людині фізичний розвиток, здатність до праці, продовження роду. Нерозумні потреби - це всі ті потреби, які шкодять розвитку людини чи ж пов'язані з не дуже важливими (з позиції суспільства) уявленнями і смаками людини. Аналізуючи потреби, соціалісти-утопісти приділяли дуже багато уваги узгодженню індивідуальних потреб і потреб усього суспільства.

Сучасна економічна теорія також приділяє багато уваги сутності та класифікації потреб.

Класична та неокласична економічні теорії розглядають потреби економічної людини в рамках моделі, побудованої на принципах методологічного індивідуалізму. Економічний індивід тут є абсолютно відокремленою людиною, котра максимізує свою корисність, через те і потреби його трактуються як брак (відсутність) чогось у житті. Потреби - це різні види "недостатності" чого-небудь, що відчуває індивід у певний проміжок часу. Дані види недостатності можуть бути фізіологічними (наприклад, потреба в їжі), психологічні (наприклад, потреба в самоутвердженні) чи соціологічного характеру (потреба в соціальному спілкуванні). Потреби тут розглядаються як "стартер", пусковий механізм поведінки індивіда. Спонукальність потреб являє собою не суспільне явище, а виключно відображення внутрішнього стану людини. Найбільш повно таке розуміння потреб і їх спонукальних дій проявилося у знаменитій піраміді потреб А. Маслоу [2]

Примітки

1. Щетинін А. І. Політична економія. Підручник / Щетинін А. І. . - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 480 с.

2. Степаненко С В. Інституціональний аналіз економічних систем (проблеми методології): Монографія. - К. : КНЕУ, 2008. - С 268.

А. Маслоу розмістив різні види потреб людини залежно від сили їх спонукальної дії в такій послідовності, де кожен наступний рівень мав, на його думку, меншу спонукальну дію і не задовольнявся доти, доки не будуть забезпечені потреби попереднього рівня. Так був сформований базовий рівень потреб (предметами яких є повітря, вода, їжа, житло, сон, секс); потреби у безпеці; потреби у належності до певної спільноти, суспільному визначенні та самоповазі. На грунті цих потреб, що забезпечують збереження і відтворення людини, виникає наступна група, яка забезпечує її розвиток. До неї автор відносить осмисленість, самодостатність, завершеність, індивідуальність, досконалість, красу, добро, істину.

Піраміда потреб А. Маслоу піддавалася критиці, не витримала перевірки часом, а згодом і сам автор погодився з критикою на її адресу.

← Предыдущая страница | Следующая страница →