Поделиться Поделиться

Ойген фон Бем-Баверк (1851-1919)

Професор політекономії Віденського університету

Головний твір - "Основи теорії цінності господарських благ" (1886)

Методологія.

Головною метою свого дослідження Бем-Баверк вважає пояснення процесу ціноутворення на основі теорії потреб. Остання слугує автору у якості інструменту побудови строго послідовної теорії попиту, якому, на його переконання, так і не змогли створити попередники. "Вчення про пропозицію і попит, - пише Бем-Баверк, - потрібно не відхиляти, а лише реформувати; у стару форму необхідно влити новий зміст. Мені здається, що всі недоліки старої теорії витікають із одного джерела, через те і викорінити їх можливо одним ударом: у центрі всього вчення слід поставити ту думку, що ціна повністю є продуктом суб'єктивних оцінок матеріальних благ учасниками обміну"6.

При такій постановці питання суб'єктивні оцінки розглядаються автором як вихідний пункт всієї економічної системи і виводяться із корисності, складаючи особливий стан свідомості індивіда. Надання переваги психологічним аспектам аналізу, крайній суб'єктивізм, дуалізм і раціоналізм - це головні риси методології Бем-Баверка.

Втілюючи своє бачення теорії цін у реальність наукових побудов, вчений спочатку встановлює головний принцип суб'єктивних оцінок - принцип граничної корисності. Далі він вводить поняття виробничих благ і модифікує принцип суб'єктивних оцінок, визнаючи у якості регулятора лише граничну корисність граничного блага. І, у кінцевому рахунку, із суб'єктивних оцінок виводиться ціна, яка і виступає об'єктивним виразом граничної корисності.

Теорія цінності.

"Цінністю ми називаємо те значення, яке набуває матеріальне благо чи комплекс матеріальних благ, як визнана необхідна умова для добробуту суб'єкта"7, - вважає автор. Тобто, цінність блага формується суб'єктивним відношенням до нього людини і визначається граничною корисністю, тобто корисністю останньої одиниці запасу блага, яка задовольняє найменш нагальну потребу індивіда.

Дане положення ілюструється за допомогою прикладу про одинокого поселенця, що мешкає у власноруч збудованій хатинці і володіє п'ятьма мішками зерна. Перший мішок є для нього життєво необхідним, бо не дає померти від голоду, другий потрібний для збереження здоров'я, третій йде на відгодівлю птахів, четвертий - на приготування горілки із хліба, а п'ятий на корм папузі, щебетання якого дуже приємно слухати. За таких умов суб'єктивна оцінка одного мішка зерна сформується з огляду на те, що поселенець скоріше відмовиться від останнього мішка, так як він задовольняє найменш нагальну потребу. Таким чином, суб'єктивна цінність блага при обміні залежить від найменшої корисності блага в обмеженому запасі, а гранична корисність - від кількості наявних благ і інтенсивності їх споживання.

Загальна ж цінність п'яти мішків зерна є сумою індивідуальних оцінок, які споживач у відповідності із значенням потреби, що задовольняється, надає кожному із них. "Задоволення тримати папуг + вживання хлібної горілки + вживання м'яса + збереження здоров'я + підтримання життя - сума, яка не в п'ять разів, а нескінченно більша задоволення утримання папуг" .

Теорія ціни.

Ціна виводиться Бем-Баверком безпосередньо із граничної корисності і виступає рівнодіючою суб'єктивних оцінок блага і того товару, в якому виражається його ціна (наприклад, грошей).

Вчений спочатку розглядає ціноутворення в умовах ізольованого обміну поміж двома особами, далі переходить до односторонньої конкуренції покупців (монополія продавця) і до односторонньої конкуренції продавців (монополія покупця). У даних випадках коливання цін автором визначаються у межах поміж різними оцінками окремих сторін, причому конкуренція покупців обмежує дані межі знизу, а конкуренція поміж продавцями - зверху.

Верхня, максимальна межа зміни ринкової ціни залежить від суб'єктивної оцінки корисності товару споживачем. Далі даної межі він йти не може, оскільки подібне рішення означало б зниження його добробуту. Нижня, мінімальна межа ціни зумовлена суб'єктивною оцінкою корисності даного товару продавцем. Керуючись тими ж мотивами, що і покупець, він не може знизити свою оцінку нижче визначеної межі. Таким чином, ціни коливаються у визначених межах і встановлюються у результаті взаємодії інтересів продавців і покупців.

Після таких попередніх міркувань Бем-Баверк переходить до аналізу двосторонньої конкуренції. Даний випадок він ілюструє схемою продажу коней, в якій здійснює спробу довести той факт, що обмін буде здійснено лише поміж тими партнерами, які на основі своїх суб'єктивних оцінок виявляться у битві цін найбільш обмінноздатними (див. рис. 5.2). Попит і пропозиція урівноважуються лише у через те випадку, коли кількість покупців буде рівною кількості продавців (тут передбачається, що кожний купує та продає по одному коню). Це стає можливим тоді, коли ціна встановиться у межах 210-215 флоринів. Тоді можуть бути задіяними 5 продавців та 5 покупців. Коли ціна підніметься вище 215, то продавець В6 погодиться продати свого коня, тобто рівновага порушиться; коли ж ціна впаде нижче 210, то новий покупець А7 погодиться купити.

Рис. 5.2. Формування ціни в умовах двосторонньої конкуренції

Здійснюють покупки, таким чином, лише ті, хто оцінює товар вище, а продають лише ті, хто оцінює відповідний товар нижче. Всі інші учасники виключаються із торгу, оскільки їх оцінки занадто високі для взаємовигідного обміну. У кінці кінців з обох сторін на ринку залишається рівна кількість партнерів, попит і пропозиція вирівнюються, а величину і коливання ринкової ціни визначають лише оцінки двох граничних пар з боку покупців і з боку продавців.

Теорія виробничих благ.

Бем-Баверк здійснює спробу класифікувати всі блага за критерієм їх здатності задовольняти потреби людини. До першого порядку були включені самі споживчі блага, до другого - виробничі, що приймають участь у виробництві споживчих благ, у третій - ті. що приймають участь у виробництві благ другого порядку і т. д.

Прикладом відповідності такої класифікації реаліям у вченого виступає формування цінності заліза. Оскільки із заліза виготовляється безліч споживчих благ, які задовольняють різні потреби, мають різні корисності, а значить, і різні цінності, то "цінність одиниці виробничих засобів визначається корисністю і цінністю продукту, котрий має найменшу корисність серед всіх продуктів, на виробництво яких господарський розрахунок дозволив би вжити цю одиницю виробничих засобів"9. Таким чином, виробничі блага своєї цінності не мають, оскільки прямо не задовольняють потреби людини. А раз так, то і витрати виробництва мають похідний характер і відображають цінність кінцевої продукції: "не витрати виробництва дають цінність своїм продуктам, а, навпаки, витрати виробництва одержують цінність від своїх продуктів"10. Однак, тут автор вказує на одну важливу деталь: коли у виробництві використовуються взаємозамінюючі виробничі блага, то їх цінність визначається субституціональною цінністю. Тобто, цінність виробничого блага, яке було заміщено на інше, слід підраховувати, виходячи не з його впливу на кінцевий продукт, а по цінності виробничого блага, яке його замінило у процесі виробництва. Цінність же тих виробничих благ, які не можуть заміщуватись, визначається як різниця поміж цінністю продукту і субституційною цінністю тих виробничих благ, які можуть замішуватись.

Теорія відсотка

Бем-Баверка ґрунтується на твердженні про те, що благо, яким індивід користується сьогодні, не рівноцінно через те благу, яким він буде користуватись у майбутньому - цінність теперішніх благ завжди більше цінності таких благу майбутньому. Це пов'язано з наступними причинами:

1. Людям властива оптимістична позиція: вони, як правило, мають надію на покращення свого життя у майбутньому і через те майбутні блага оцінюють нижче, ніж блага теперішні.

2. Люди часто недооцінюють свої майбутні потреби, оскільки не відчувають так гостро їх невідкладність, як теперішніх.

3. Люди прагнуть до "окільного" (заснованого на непрямих методах) виробництва в даний момент, ніж до безпосереднього виробництва у майбутньому. Непрямі методи виробництва роблять його більш тривалим у часі, оскільки вони пов'язані із стадіями проміжного характеру, які необхідно пройти до моменту створення готової продукції. І чим довшим є період виробництва, тим більше кінцевої продукції виробляється. Саме через те майбутні блага, вироблені більш продуктивними "окільними" методами, мають більш низьку цінність.

Таким чином, відсоток виникає у результаті впливу фактора часу на цінність благ. "Люди обмінюють певну суму майбутніх зобов'язань, - пише Бем-Баверк, - на меншу суму грошей, так як споживчі блага, які дозволяється придбати за дані гроші сьогодні, вони цінують точно так, як більшу кількість тих самих благ у майбутньому".

← Предыдущая страница | Следующая страница →