Поделиться Поделиться

Господарський розвиток в системі світового господарства Англії і Франції

Господарський розвиток країн Західної Європи у післявоєнний період суттєво відрізнявся. Англія і Франція менше постраждали від військових дій, ніж Німеччина та Японія. За винятком того, вони і після війни зберегли величезні колоніальні та залежні території, що сприяло тривалішому збереженню в цих країнах замкнутого національно-колоніального господарства.

Англія

Поглиблення загальної кризи світової капіталістичної системи, що відбулася в результаті другої світової війни, призвело до ослаблення економічних і політичних позицій англійського імперіалізму. Витрати Англії на війну перевищили 25 млрд. фунтів стерлінгів. Державний борг виріс за роки війни втроє. Англія не піддавалася окупації, на її території не було наземних боїв, проте ворожі бомбардування, втрата судів завдали економіці країни значних збитків. Проте війна була джерелом збагачення великих промислових магнатів та банкірів, які отримали величезні прибутки від військових замовлень. Посилилася концентрація виробництва і капіталу. Також більше зросла вплив монополій на політичне життя країни.

Утворення світової соціалістичної системи звузило сферу дії монополістичного капіталу, в через те числі й англійської. США скористалися залежністю від них Англії, що одержувала в роки війни американське озброєння, щоби оволодіти багатьма британськими економічними позиціями в різних районах земної кулі. Англія уникла фашистської окупації завдяки Радянській Армії.

Розвиток Англії після Другої світової війни характеризувався суперечливими тенденціями;

- позиції Франції, Японії, Німеччини як політичних і економічних суперників у повоєнні роки ослабли, що дало змогу до 1963 р. утримуватись другою в капіталістичному світі за рівнем промислового виробництва.

- погіршився фінансовий стан держави, зменшились золотовалютні запаси, за рахунок збитків від бомбардувань, втрати суден;

- відсутність оновлення основного капіталу у промисловості, втрати капіталовкладень за кордоном (25 %);

- зростання державного боргу у 4 рази;

- приєднання до "плану Маршалла" (1948), котрий дозволив країні отримати майже 2,4 млрд. дол. у вигляді поставок американських товарів та понад 300 млн. дол. у вигляді короткотермінових позик;

- під тиском національно-визвольного руху почався розпад Британської колоніальної імперії;

- втрата ринків Арабського Сходу та Південно-Східної Азії, вплив на які до початку Другої світової війни був домінуючим;

- зростання політичної та економічної залежності від США (частка Великої Британії у світовому капіталістичному виробництві впала з 11,2% у 1948 р. до 7,1 % у 1970 р., наприкінці 60-х році. вона займала вже 4 місце в світі за рівнем економічного розвитку, проте відставала в найновіших галузях виробництва);

- введення вільного обміну фунта на долар, яке спровокувало досить потужну фінансову кризу 1947 року, після якої від даної ідеї прийшлося відмовитись на найближчі роки та ін..

У повоєнний період у Великої Британії при владі знаходились, змінюючи одна одну, лише дві партії:

- лейбористи, які спиралися на профспілки (партія заснована у 1900 р.), проголосили своєю метою поступове реформування британського суспільства за допомогою державного регулювання. За 50 післявоєнних років лейбористи урядували 17 років;

- консерватори - консервативна партія (заснована у 1867 р.) виступила за збереження "вільної конкуренції", пріоритет приватної власності, обмеження впливу держави на економіку. Вони були при владі 33роки.

Згідно з "планом Маршалла" Англія отримала від США 2,8 млрд. дол. у вигляді кредитів та поставок продукції. У 19481949 році. було вже ліквідовано нормування хліба, картоплі, одягу і тканин, а на масло, жири та м'ясо.

З 1952 р. королевою Великої Британії була Єлизавета II. З 1968 р. із-за релігійних та національних питань загострилася проблема Ольстера - самоврядної частини Великої Британії (Північної Ірландії). Конфліктувало корінне населення - католики і вихідці з Англії та протестанти із Шотландії.

Католики піддавались дискримінації, їх виборчі та деякі громадянські права обмежувались. Справа неодноразово доходила до збройних сутичок і терористичних актів. У 1969 р. у Північну Ірландію були введені британські війська, проте це не вирішило проблеми. У 1979 р. до влади прийшли консерватори, і уряд очолила Маргарет Тетчер - "залізна леді". Вона суттєво змінила економічну політику, а саме:

- відмова від державного регулювання;

- свобода ринкових відносин (політика дістала назву неоконсерватизму чи тетчеризму);

-проведення монетаристської політики, обмеживши кількість грошової маси в обігу;

- зміна податкової політики, зменшивши прямі по датки на великі прибутки і збільшивши на середні(це призвело не тільки до зростання капіталовкладень, проте й до поляризації суспільства);

- зменшення соціальних витрат;

- структурна перебудова у промисловості (розвиток, насамперед, наукоємних галузей з метою подолання відставання) та ін..

З 1980 р. Велика Британія змогла забезпечувати себе нафтою (її видобувають на шельфі у Північному морі) і навіть почала її експортувати, що мало величезне значення для вирішення енергетичних проблем.

← Предыдущая страница | Следующая страница →