Поделиться Поделиться

Суспільний вибір в умовах представницької демократії

В умовах представницької демократії процес голосування ускладнюється. На відміну від приватного,- суспільний вибір здійснюється через певні проміжки часу і обмежений певним колом претендентів, кожний з яких пропонує відповідний пакет програм. Останнє означає, що виборець позбавлений можливості вибирати декількох депутатів: одного - для вирішення проблем корупції, другого - для подолання інфляції, третього - для боротьби зі злочинністю і т. д. Вія змушений вибрати одного депутата, позиція якого з конкретних питань не повністю збігається з його поглядами. Через те виборець змушений із багатьох бід вибирати меншу.

Ускладнюється і процедура голосування. Виборче право може зумовлюватися майновим цензом чи цензом осідлості. Для вибору кандидата може вимагатися відносна чи абсолютна більшість.

Виборці повинні володіти певною інформацією про майбутні вибори. Інформація має альтернативну вартість. Для її отримання потрібні і час, і гроші. Не всі виборці можуть дозволити собі значні витрати, пов'язані з отриманням необхідної інформації про майбутні вибори. Більшість виборців є раціональними і намагаються мінімізувати свої виграти.

Які фактори формують думку виборців?

Як показали вибори до Верховної Ради України у 1994 p., на думку виборців найбільший вплив мають засоби масової інформації і передусім ТБ. Однак деякі виборці покладались на власну думку чи на поради знайомих і родичів. Багато виборців просто не брали участі в політичному процесі. Таке явище в ТСВ називається раціональним незнанням (rational ignoranse). Існує своєрідний ефект порогу - це мінімальне значення вигоди, нижче якого виборець намагається уникнути виконання свого громадянського обов'язку. Таким чином, коли виборець не голосує, то він демонструє раціональне незнання.

Представницька демократія має перевагу: використовує вигоди суспільного поділу праці, і обрані депутати спеціалізуються на прийнятті рішень по окремих питаннях. Разом з тим представницька демократія має недолік: прийняте рішення може не відповідати інтересам більшості населення. За винятком того, створюються умови для появи лобізму.

Як уже зазначалось, вплив виборця на свого депутата пов'язаний із витратами (листи, телеграми, факси, дзвінки тощо). Раціональний виборець повинен порівнювати свої граничні вигоди від такого впливу з граничними витратами. Як правило, граничні витрати значно перевищують граничні вигоди. Через те бажання рядового виборця впливати на депутата є мінімальним.

Зовсім інші інтереси у виборців, які концентрують увагу на певних питаннях (виробництво цукру, нафти, газу, алкоголю, державні замовлення, експортно-імпортні квоти тощо). Це групи людей з особливими інтересами, і вони намагаються підтримувати постійний зв'язок з представниками влади. Щоби вплинути на депутатів, вони використовують засоби масової інформації, організовують мітинги, демонстрації, створюють спеціальні агентства тощо.

Способи впливу на представників влади з метою прийняття вигідного для обмеженої групи виборців політичного рішення називають лобізмом.

У свою чергу депутати теж зацікавлені у підтримці впливовими виборцями, оскільки це збільшує шанси їх переобрання на новий строк. Лобісти знаходять джерела фінансування передвиборчої кампанії.

В повсякденній діяльності депутати прагнуть підвищити свою популярність методом лоґролінгу. Логролінґ - це практика взаємної підтримки шляхом "торгівлі голосами".

Кожний депутат вибирає важливі для його виборців питання і намагається отримати необхідну підтримку інших депутатів. А підтримку у своїх питаннях депутат "купує" в обмін на відповідний голос у захист проектів своїх колег.

Класичним прикладом лоґролінгу є "діжечка із салом" - закон, котрий включає набір невеликих місцевих пропозицій. Щоби отримати схвалення, до національного закону додається цілий пакет різноманітних пропозицій, у прийнятті яких зацікавлені різні групи депутатів. Щоби закон пройшов, до нього додають завжди нові і нові пропозиції ("сало"), доки закон не отримає схвалення більшості депутатів.

Така практика є небезпечною для демократії, через те що принципово важливі рішення можуть бути "куплені" наданням приватних податкових пільг і задоволенням корисливих місцевих інтересів.

← Предыдущая страница | Следующая страница →