Поделиться Поделиться

Господарський розвиток та економічна думка в період формування світових цивілізацій (VIII ст. до н.е. - XV ст . н.е.)

"Осьовий час", формування Східної і Західної цивілізацій

"Осьовий час" - (800-200 роки н.е.) відбувається новий етап в історії людства (змінюється вісь історії); формується "людина розумна", нова релігія, культура. Світ умовно поділився на Східну і Західну цивілізації згідно до релігій (християнство і мусульманство).

Характерні риси "Осьового часу":

- змінюються засоби виробництва;

- розвивається торгівля (згідно і культура).

В соціально-економічному плані "осьовий час" пов'язаний з появою недержавних владних структур, а в суспільному плані - з визначенням самоцінності людини, її права стати в опозицію до освячених попередніми поколіннями та релігією світоглядних основ і створення теорій, які повинні визначити найкращі напрями облаштування суспільства.

"Осьовий час" - це був період трансформації всієї життєдіяльності людини в межах провідних цивілізацій. Він характеризувався принциповими змінами у соціально-економічній, політичній, етнічній та техніко-технологічній сферах.

В "осьовий час" соціальна нерівність не була різко диференційованою, що було благодатним ґрунтом народження надихаючої гордості за належність до своєї батьківщини, до могил предків.

Господарство скіфів, грецьких та римських колоній Північного Причорномор'я

Скіфи - іраномовний народ, що населяв степи Північного Причорномор'я з VIII-VII ст. до н.е. по III ст. н.е.. У VIII-III ст. до н.е. у скіфів панував кочовий уклад життя. Вони згадуються у грецьких і латинських письменників та в асировавілонських клинописних документах.

Відомо про витіснення скіфами кіммерійців у країни Передньої Азії під управлінням Партатуея (Прототій Геродота) і Мадія з 70-х років VII ст. до початку VI ст. до н.е.. Скіфи, що врятувалися, повернулися в причорноморські степи. Наприкінці VI ст. до н.е. перський цар Дарій з величезним військом (700 тис чоловік, за Геродотом), переправившись через Дунай, вторгся у скіфські володіння.

Перемога над Дарієм сприяла зміцненню скіфського політичного об'єднання, що перебувало на порозі класових відносин і державності. Появу у скіфів державності відносять до часів правління Атея (загинув у 339 р. до н.е.). Виходячи, головним чином, з археологічних джерел, IV ст. до н.е. був часом найвищого економічного, культурного і політичного підйому в історії скіфського царства. Скіфи володіли великим ремісничим, торговельним та адміністративним центром - Каменським городищем.

У V ст. до н.е. Скіфію описав батько давньогрецької історії Геродот.

Населення він поділяв на:

Скіфів-хліборобів

Жили осіло, займалися сільським господарством, вирощували пшеницю, просо, цибулю, часник. Переважна частина їх врожаю йшла на продаж.

Кочових скіфів

Нічого не сіяли і не орали. Вони випасали незліченні стада худоби. У скіфів-кочівників кожна сім'я мала свою отару, стадо корів, проте земля, як і у землеробів, належала общині, племені. Родова організація відігравала велику роль у кочівників при розподілі пасовищ та ін..

Царських скіфів

Панівна верхівка державного об'єднання. Вони збирали данину з підлеглих племен, їх основне заняття - військова справа. Досягнутій скіфами сходинці розвитку відповідала й організація управління у формі військової демократії. Найважливіші питання розглядалися на народних зборах воїнів. Значним впливом користувалися ради родових старійшин, і, перш за завжди, союзна рада. Проте, особлива роль у союзі належала військовим вождям - "царям", які очолювали скіфське військо під час походів. Влада "царів" передавалась у спадщину, проте кандидатури "царя" та його спадкоємця завжди також затверджувалися народними зборами.

У VII-VI ст. до н.е. більшість скіфських племен знаходилися на останній сходинці первіснообщинного ладу. Родові зв'язки завжди також були сильні. Основною суспільною одиницею була родова община, що складалася з кількох патріархальних сімей. Рід та родова община володіли землею, виділяючи кожній патріархальній сім'ї ділянку за жеребом. Приватної власності на землю в даний час не існувало.

Життя цього процвітаючого царства раптово обривається в середині III ст. до н.е., що підтверджується з повідомленням Діодора про перетворення Скіфії в безлюдну пустелю у результаті вторгнення сарматів.

Однак скіфи не були знищені цілком. До II ст. до н. е. відбувається відродження їхньої держави, що займала тепер тільки степ Криму і землі по нижньому плині Дніпра і Бугу.

В Криму знаходилася столиця нового царства, залишки якої відкриті на городищі Керменьчик, розташованому на окраїні Сімферополя. Вчені ототожнюють це городище з фортецею Неаполіс (згаданої Страбоном) і називають його Неаполем Скіфським. У царстві цього періоду панував осіло-землеробський уклад. Речовий комплекс культури пізніх скіфів мав сарматський вигляд. У ІІІ ст. скіфське царство знищене готською навалою. Столиця і багато поселень були розгромлені. В епоху Великого переселення народів скіфи остаточно розчинилися серед безлічі племен.

Скіфія. Сережки жіночі. Середина IV ст. до н.е.. Залізо, золото, ковка. Зберігається у Києві в музеї історичних дорогоцінностей України.

Скіфія. Золота підвіска у вигляді голови Деметри. IV ст. до н.е.. Золото, філігрань, вилита. Зберігається у Києві в музеї історичних дорогоцінностей України.

Скіфія. Шийна гривна. Друга половина І ст. н. е. . Золото, стікло, ковка, виливка, гравіровка. Зберігається у Києві в музеї історичних дорогоцінностей України.

Скіфія. Гребінець та прикраса жіноча.

← Предыдущая страница | Следующая страница →